Увагу приділено розробці імунних моделей, методів і механізмів управління проєктами розвитку організацій в умовах турбулентного оточення. Визначено та вирішено наукові завдання та проблеми: 1) відсутність теоретико-методологічних основ застосування імунних механізмів управління загрозами розвитку організацій; 2) необхідність побудови принципів захисту й імунних механізмів з управління проєктами та програмами розвитку організацій з урахуванням кризового стану оточення; 3) необхідність побудови повної системи імунних механізмів і їх конвергенції з метою інтеграції; 4) необхідність створення ефективних імунних механізмів забезпечення стійкості організацій при міграції цінностей і капіталізації активів; 5) створення систем індикаторів стану та перспектив розвитку для побудови різноманіття імунних стратегій розвитку організацій в умовах кризи. Розроблено: методологію формування та застосування імунних механізмів в управлінні програмами розвитку організацій з урахуванням кризового турбулентного оточення, яка, на відміну від існуючих, базується на генетичній моделі проактивного управління, що забезпечує ефективність її застосування; системну модель індикаторів щодо застосування методології проактивного управління програмами розвитку організацій в умовах турбулентного зовнішнього та внутрішнього оточення, яка має властивості повноти й адекватно відображає поточний стан та очікування майбутнього з точки зору загроз і стратегії розвитку; методи та моделі оцінки компетентності організацій, що реалізують імунні механізми у проактивному управлінні проєктами та програмами розвитку. Запропоновані імунні моделі, методи та механізми впроваджено у програмах розвитку системи ряду організацій і навчальному процесі Київського національного університету будівництва і архітектури та інших.