Досліджено загальнотеоретичні та практичні питання офіційного тлумачення Конституції Конституційним Судом України (КСУ). Проаналізовано комунікативні фактори, які обумовлюють необхідність тлумачення норм Конституції та законодавства і визначають онтологію повноважень КСУ у даному процесі. Уточенно мету тлумачення правової норми з урахуванням структури правовідносин та поняття норми права. Узагальнено мовно-логічні функції актів тлумачення КСУ в контексті поняття належної правової комунікації. Розглянуто специфічні мовно-логічні характеристики норм Конституції, які створюють труднощі їх емпіричної інтерпретації. Узагальнено існуючі стратегії інтерпретації норм Конституції. Проаналізовано теорії та методи тлумачення та їх співвідношення з правовими доктринами природного та позитивного права. Показано роль інтерпретації правових норм в юридичній процедурі у контексті відповідності поняттю належного дискурсу. Узагальнено мовно-логічні деструктивні та конструктивні компоненти, які характеризують стиль сучасної правоінтерпретаційної практики на підставі порівняння вітчизняних та європейських традицій.

Розкрито роль феномену моди у процесах формування політичного дискурсу, яка полягає у визначенні тенденцій його становлення. Доведено що мода як своєрідний індикатор зміщення суспільно-політичних настроїв здатна диктувати напрямки майбутнього. Встановлено, що процеси інституціалізації, які упорядковують політичний дискурс за допомогою цінностей, стереотипів або норм, залежать від феномену моди (як позасистемного чинника) за умов посиленої політичної динаміки. З'ясовано, що категорії "спрощення" та "популяризація" є домінантними інтенціями моди, які впливають на інституціалізацію політичного дискурсу шляхом трансляції цінісних значень. Виділено основні типи політичних дискурсів, інституціалізовані у державотворчих процесах радянської та пострадянської України.