Вивчено питання поєднання державних, регіональних і приватних джерел розбудови автодорожньої мережі. Доведено, що найбільш прогресивною формою приватно-державного партнерства у автодорожній сфері є концесія. На прикладі Чернігівщини визначено переваги регіону за умов використання автодорожніх концесій. Розроблено поняття інтеграційно-інвестиційної системи. Визначено суть, зміст і особливості застосування даної системи в регіональному вимірі на ділянках міжнародних транспортних коридорів. Для оцінювання ефективності автодорожнього концесіонування запропоновано використовувати показники прямого та мультиплікативного ефекту, що характеризують вигоду учасників проекту й оцінюють вплив розвитку доріг на промисловість, будівництво, сільське господарство, соціальну сферу.

Розглянуто організаційно-економічні проблеми інвестиційної розбудови автодорожнього господарства. Проаналізовано теоретичні засади приватно-державного партнерства, вивчено світовий і вітчизняний досвід концесійної діяльності. Визначено можливості використання приватно-державного партнерства в автодорожній сфері України. Обгрунтовано перспективні напрямки застосування автодорожніх концесій у країні.

Рассмотрены организационно-экономические проблемы инвестиционного развития автодорожного хозяйства. Проанализированы теоретические основы частно-государственного партнерства, изучен мировой и отечественный опыт концессионной деятельности. Определены возможности использования частно-государственного партнерства в автодорожной сфере Украины. Обоснованы перспективные направления применения автодорожных концессий в стране.

Розглянуто сучасний стан розвитку інноваційної діяльності в Луганській області. Проведено статистичне оцінювання інноваційної діяльності промислових підприємств регіону. Виявлено чинники, які негативно впливають на ефективне впровадження інновацій. Надано рекомендації щодо поліпшення стану інноваційної діяльності промисловості регіону й упровадження науково-технічного прогресу.

Висвітлено теоретичні та практичні засади статистичного аналізу правових явищ в ринковій економіці. Охарактеризовано сучасну методику статистичного обліку на основі обробки даних офіційної статистики, аналізу рівня, структури, динаміки злочинності й інших правопорушень в Україні. Подано інформацію про способи статистичного спостереження, документи первинного та статистичного обліку, статистичну звітність правоохоронних органів. Увагу приділено абсолютним, відносним і середнім величинам у правовій статистиці, показникам варіації, рядам динаміки, способам перетворення динамічних рядів, способам відбору одиниць у вибіркову сукупність. Охарактеризовано види та форми зв'язків між явищами.

На основі аналізу взаємозалежності множин складових, а саме: складу вантажів, видів автотранспортних засобів, сукупності споживачів автотранспортних послуг, вибору маршрутної мережі та інших показників, вивчено проблеми та напрями розвитку регіонального ринку автотранспортних послуг та формулюються методологічні засади дослідження регіональних автотранспортних проблем.

Розглянуто основні поняття та науково-практичні категорії адміністративного менеджменту. Вивчено соціальну природу, мету та зміст, об'єкт і предмет науки про адміністративний менеджмент. Розглянуто науково-практичні підходи та форми використання адміністративних методів управління. Акцентовано увагу на застосуванні адміністративного менеджменту в діяльності органів влади, виробничій сфері та громадських організаціях.

Розглянуто основні поняття та науково-практичні категорії формування цілей та методів розвитку системи автотранспортного сполучення за умов реформування адміністративно-територіального устрою України. Вивчено методичні та науково-практичні основи застосування модульного кластерного підходу до забезпечення автотранспортних перевезень на рівні територіальних громад, району та регіону. Акцентовано увагу на необхідності лібералізації ринкових умов у відносинах органів місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання автотранспортної сфери.

Досліджено сучасні процеси реформування системи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, акцентовано увагу на дискусійних питаннях децентралізації та напрацьовано рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-територіального устрою України.

Розглянуто інтеграційно-інвестиційні механізми та їх застосування за умов розвитку децентралізаційних процесів. Дослідження здійснено у практичному наближенні до їх застосування під час надання автотранспортних послуг, оскільки автотранспортна сфера на сучасному етапі потребує залучення масштабних інвестицій у розвиток інфраструктури. Увагу зосереджено на визначенні можливостей та умов поєднання джерел фінансування, що належать до різних інституційних секторів. Наведено теоретичні міркування щодо сучасного змісту категорій інвестиційної привабливості та публічно-приватного партнерства. Запропоновано напрямки вдосконалення інвестиційного забезпечення автотранспортної сфери на основі принципів публічно-приватного партнерства.

Організаційно-управлінська система діяльності органів державної влади передбачає застосування методів адміністративного менеджменту. Особливо це питання актуалізується у зв'язку з лібералізацією відносин влади і суспільства, поглибленням ринкових перетворень, орієнтацією на розвиток міжнародного співробітництва. У внутрішніх структурах державної влади використовуються переважно адміністративні методи, що ж до відносин із суб'єктами господарювання недержавних форм власності, функції управління диверсифіковані та орієнтовані на показники ефективності з метою створення умов для їх діяльності. Пріоритетом для застосування адміністративного менеджменту в діяльності органів влади є формування бюджетів різних рівнів, оскільки бюджет об'єднує органи державної влади та недержавну сферу в єдину систему забезпечення життєдіяльності населення.

Cистемно та комплексно проаналізовано зовнішню політику України за 2018 р. Проаналізовано сорок дев'ять напрямів - від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії. Застосовано критерії оцінювання - індикатори, які базуються на новій моделі методології дослідження. Досліджено та проаналізовано діяльність президента, МЗС України, Комітету у закордонних справах Верховної Ради України та інших інституцій, задіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики України.

Аналітичне дослідження є системним та комплексним аналізом зовнішньої політики України за 2019 рік. Проаналізовано п’ятдесят напрямів — від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії. Застосовано п’ять критеріїв оцінювання — індикаторів, які базуються на новій моделі методології дослідження. Широким колом експертів досліджено і проаналізовано діяльність Президента, МЗС України та інших відповідальних міністерств та відомств, відповідних комітетів Верховної Ради України, заподіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики нашої держави. Дана публікація є п’ятим щорічним дослідженням. Вступ...........................................................................З Методологія дослідження.......................................................4 Зовнішня політика у 2019 році........................................ 14 Співпраця з країнами Групи Семи....................................іШ........54 Велика Британія ...................................................... 56 Італія......... МІІ...... Канада..................................................................Ц........68 Німеччина......................................................................74 США.............................................................................80 Франція.........................................................................88 Японія.........................................................................94 Європейська інтеграція......................................................100 Європейський Союз............................................................102 Політичний діалог........................................................104 Економічна співпраця ....................................................107 Східне партнерство ............................................................111 Європейське енергетичне співтовариство....................................116 Євроатлантична інтеграція..................................................122 Двосторонні відносини........................................................132 Білорусь......................................................................134 Грузія..........................................................................139 Ізраїль.........................................................................145 Іран ..........................................................................150 КНР............................................................................154 Литва..........................................................................158 Молдова......................................................................163 Польща........................................................................168 Румунія........................................................................173 Словаччина...................................................................177 Туреччина .....................................................................183 Угорщина......................................................................189 ЧехіяРосія..........................................................................199 Політичні відносини......................................................201 Економічні відносини.....................................................205 Енергетичні відносини....................................................208 Регіональна співпраця.......................................................212 АТР...........................................................................214 Близький Схід................................................................220 Західні Балкани................................................................226 Країни Балтії.................................................................232 Вишеградська група..........................................................238 Латинська Америка...........................................................243 Північна Європа................................................................251 Південна Азія.................................................................256 Субсахарська Африка...........................................................262 Центральна Азія..............................................................269 Чорноморський регіон.........................................................274 Міжнародні організації......................................................280 ОБСЄ...........................................................................282 ООН ..........................................................................288 Рада Європи..................................................................295 Ініціативи багатостороннього характеру.....................................302 Захист прав людини..........................................................304 Зміна клімату..................................................................309 Нерозповсюдження ядерної зброї.............................................314 Питання міжнародної безпеки................................................320 Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії............326 Економічна дипломатія.......................................................332 Публічна дипломатія........................................................337 Закордонне українство........................................................344 Зведена таблиця оцінок реалізації напрямів зовнішньої політики у 2019 році.............................................350 Рекомендації.................................................................352 Список скорочень............................................................376 Автори.........................................................................378 Про Раду зовнішньої політики «Українська призма».........................384 Про Фонд ім. Фрідріха ЕбертаМаємо приємність представити Вам вже п яте щорічне дослідження «Українська призма: зовнішня політика 2019», в якому ми оцінили реалізацію зовнішньої політики України за різними показниками — від політичного інтересу до досягнутих результатів. 2019 рік став особливим роком для України як у зовнішньополітичному вимірі, так і у внутрішньополітичних процесах. На стратегічному рівні Україна продовжує рух у європейському та євроатлантичному напрямах, протидіє російській агресії та намагається посилити зовнішньоекономічний спектр дипломатичної роботи. Проте зміна підходів та тактики у реалізації зовнішньої політики, окремі міжінституційні та міжособистісні непорозуміння призвели до втрати набраної протягом 2017-2018 рр. динаміки. Загальні оцінки виконання завдань зовнішньої політики українськими владними інституціями опустились на рівень 2015-2016 рр., не в останню чергу через зниження політичного інтересу до сфери міждержавних відносин. Експерти Ради зовнішньої політики «Українська призми» та наші колеги з найкращих українських аналітичних центрів проаналізували 50 напрямів зовнішньої політики України. Цьогорічне дослідження надає можливість дізнатися ситуацію у 2019 році та простежити динаміку п’яти років, побачити успішні приклади зосередження зусиль українських органів влади, а також, на жаль, появу зворотних тенденцій. Хоча ми щороку давали рекомендації щодо посилення ефективності зовнішньої політики України, п’ять років аналізу діяльності українських інституцій (2015-2019 рр.) у рамках цього проекту дали нам можливість цього року більш грунтовно підійти до розробки рекомендацій урядовцям і парламентарям щодо того, як не втратити досягнутого темпу та поліпшити ефективність реалізації зовнішньополітичних задач. Зниження цьогорічної оцінки є недвозначним сигналом до більш уважного підходу до здійснення як дипломатичної роботи, так і її політичного супроводу. Від імені команди «Української призми» та нашого стратегічного партнера — Регіонального представництва Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні — запрошую до ознайомлення з результатами дослідження. При розробці методології оцінювання зовнішньої політики України робоча група «Української призми» уважно вивчила досвід і практики подібного аналізу зовнішньої політики окремих країн та міжнародних інституцій, виконаного деякими закордонними аналітичними центрами. Особливу увагу було приділено проектам Європейської ради з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations, ECFR) та Асоціації міжнародних справ, Чехія (Asociace pro mezinârodni otâzky, AMO), які фокусувалися відповідно на особливостях функціонування окремих держав-членів у зовнішній політиці ЄС (ECFR) та внутрішніх закономірностях врядування Чеської республіки (АМО). Жодна із застосованих методологій не є універсальною, а принципи аналізу прямо залежать від особливостей досліджуваного об’єкта. Тому після проведення методологічних консультацій з експертами Європейської ради з міжнародних відносин робоча група «Української призми» вирішила розробити власну модель з огляду на українські реалії, залучаючи при цьому окремі елементи вже існуючого методологічного доробку західних колег. Запропонована методологія дослідження зовнішньої політики України враховує наявні зовнішньополітичні обставини, недоліки та переваги конституційного розподілу повноважень у частині реалізації зовнішньополітичного курсу, усталені політичні та інституційні практики у сфері міжнародних відносин, документи стратегічного та операційного характеру у сфері зовнішньої політики та безпеки України, офіційні аналітичні матеріали, які лягають в основу зовнішньополітичної позиції вищих посадових осіб, офіційні звіти, а також відображення зовнішньополітичних пріоритетів у релевантних матеріалах ЗМІ. Представлене дослідження охоплює період 2019 року у розділах щодо політичного інтересу, міжінституційного співробітництва, діяльності та результатів по кожному з обраних напрямів. Оцінка стратегічного бачення базується на всьому загалі відповідних документів, які є дійсними на момент її виставлення. Цього року також представлений огляд пятирічного періоду за кожним напрямом.

Аналітичне дослідження є системним та комплексним аналізом зовнішньої політики України за 2020 рік. Проаналізовано п’ятдесят один напрям — від співпраці з ключовими партнерами та міжнародними організаціями до публічної дипломатії та боротьби з COVID-19. Застосовано п’ять критеріїв оцінювання — індикаторів, які базуються на розробленій методології дослідження. Широким колом експертів досліджено і проаналізовано діяльність Президента, МЗС України та інших відповідальних міністерств та відомств, відповідних комітетів Верховної Ради України, задіяних у формуванні та реалізації зовнішньої політики нашої держави. Дана публікація є шостим щорічним дослідженням. Вступ...............................................................ааІйз,.........З Методологія дослідження.............................................ц.ф.......4 Зовнішня політика у 2020 році................................................14 Співпраця з країнами «Великої сімки».......................................ЗО Велика Британія........................................................ 32 Італія............................................................... 37 Канада..........................................................................42 Німеччина......................................................................48 СІЛА.............................................................................53 Франція.........................................................................58 Японія.........................................................................62 Європейська інтеграція.......................................................66 Європейський Союз.............................................................68 Політичний діалог.........................................................69 Економічна співпраця......................................................72 Східне партнерство .............................................................77 Європейське енергетичне співтовариство.....................................81 Євроатлантична інтеграція...................................................86 Двосторонні відносини.........................................................94 Білорусь.......................................................................96 Грузія..........................................................................100 Ізраїль.........................................................................106 Іран ..........................................................................111 КНР............................................................................115 Литва..........................................................................120 Молдова......................................................................124 Польща........................................................................128 Румунія........................................................................135 Словаччина...................................................................139 Туреччина .....................................................................143 Угорщина......................................................................148 Чехія Росія..........................................................................157 Політичні відносини........................................................158 Економічні відносини......................................................162 Енергетичні відносини......................................................165 Регіональна співпраця.......................................................170 АТР...........................................................................172 Близький Схід................................................................178 Західні Балкани................................................................184 Країни Балтії.................................................................190 Вишеградська четвірка ........................................................195 Латинська Америка...........................................................199 Північна Європа................................................................207 Південна Азія.................................................................212 Субсахарська Африка...........................................................218 Центральна Азія..............................................................225 Чорноморський регіон.........................................................231 Міжнародні організації......................................................238 ОБСЄ ...........................................................................240 ООН ..........................................................................246 Рада Європи..................................................................254 Ініціативи багатостороннього характеру.....................................260 Захист прав людини..........................................................262 Зміна клімату................... 267 Нерозповсюдження ядерної зброї.............................................271 Питання міжнародної безпеки................................................277 Формування міжнародної підтримки протидії російській агресії............283 Економічна дипломатія.......................................................290 Публічна дипломатія........................................................295 Закордонне українство........................................................301 Пандемія COVID-19...........................................................306 Зведена таблиця оцінок реалізації напрямів зовнішньої політики у 2020 році.............................................312 Рекомендації.................................................................314 Список скорочень............................................................332 Автори............./.........................................................334 Про Раду зовнішньої політики «Українська призма».........................340 Про Фонд ім. Фрідріха Еберта Рада зовнішньої політики «Українська призма» та Регіональне представництво Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні вже шостий рік поспіль з великою приємністю презентують вам доробок команди експертів, які проаналізували та оцінили успішність зовнішньої політики України за різними географічними та функціональними напрямами. Хоча в нашому аналізі кожен рік має свої особливості, 2020 рік можна назвати справді унікальним з точки зору обмежених можливостей та специфічних умов для досягнення Україною зовнішньополітичних цілей. У глобальному масштабі пандемія коронавірусу СОУШ-19 та відповідно запроваджені карантинні обмеження в усіх куточках світу істотно позначилися на формах співпраці України з іноземними партнерами у різних площинах. Це вплинуло не лише на погіршення показників торговельно-економічної діяльності, але й на вибір нових пріоритетів міжнародної співпраці та каналів побудови політичного діалогу. Міністерство закордонних справ України у 2020 році перетворилося на центр антикризового менеджменту, надаючи екстрену допомогу українським громадянам, які стали заручниками локдаунів, та вишукуючи можливості залучення гуманітарної допомоги для подолання наслідків пандемії. За більшістю досліджуваних напрямів боротьба з коронавірусом стала додатковим елементом двостороннього та багатостороннього діалогу нашої держави. У внутрішньополітичному вимірі 2020 рік також мав особливості, які впливали на динаміку постановки та досягнення зовнішньополітичних цілей. З одного боку, це був перший повноцінний рік, коли Президент України В. Зеленський формулював зовнішньополітичний курс, а його команда була відповідальна за реалізацію цього курсу. З іншого боку, на початку року відбулася зміна урядової команди О. Гончарука на уряд Д. Шмигаля, що також вплинуло на темпи програмування та імплементації задач у сфері зовнішньої політики. Попри це, загальна оцінка реалізації зовнішньої політики у 2020 році вийшла дещо кращою за попередній рік, хоча за окремими напрямами і спостерігалося значне падіння політичного інтересу та результативності реалізації поставлених завдань. Особливістю цьогорічного видання став новий розділ, присвячений міжнародній активності України щодо подолання наслідків, спричинених пандемією коронавірусу СОУШ-19. Хотілося б сподіватись, що закінчення пандемії дозволить Україні поліпшити загальну успішність у досягненні стратегічних пріоритетів на міжнародній арені, а нам — відмовитись у майбутньому від оцінки цієї специфічної сфери докладання дипломатичних зусиль.