Причин формування синдрому невдало оперованого хребта після оперативного видалення грижі міжхребцевого диска (МХД) чимало, і однією з них є неадекватний передопераційний відбір із гіпердіагностикою або перебільшенням клінічного значення дискогенної нейрокомпресійної патології (ДНП). Нейрохірургічне лікування буде малоефективним або неефективним в разі поєднаної патології з домінуванням невертеброгенного захворювання або коли грижа МХД є "маскою" іншої патології, супутньою "німою" МРТ-знахідкою. Мета дослідження - підвищення якості передопераційного відбору хворих із грижами МХД шляхом удосконалення диференціальної діагностики дискогенних нейрокомпресійних й інших захворювань, що супроводжуються больовим синдромом у шийно-плечовій або попереково-тазовій ділянках та кінцівках. За матеріалами клініки малоінвазивної та лазерної спінальної нейрохірургії ДУ "Інститут нейрохірургії імені А. П. Ромоданова НАМНУ" (2013 - 2015 рр.), лише 35,3 % хворих із грижами МХД, консультованих із приводу стійких больових синдромів, мали ДНП і потребували хірургічного лікування. Решті пацієнтів (64,7 %) оперативне видалення гриж МХД не проводилось, оскільки єдиною або домінуючою причиною болю в них були інші захворювання. У цій групі хворих (4430 осіб) із клінічно неактуальними грижами МХД оцінено структуру причин больового синдрому. Встановлено, що більше ніж у половині випадків причиною болю були м'язово-тонічні та міосклеротомні синдроми (вертеброгенні рефлекторні (вторинні) та первинні ентезопатії в шийно-плечовій або попереково-тазовій ділянках та кінцівках) і майже по 17 % випадків припадало на патологію позахребтових суглобів або запальні захворювання нервової системи (ЗЗНС). Наведено критерії диференціальної діагностики больових синдромів за ДНП і ЗЗНС. Оцінено етіологічні чинники ЗЗНС за даними комплексного лабораторного обстеження. Описано клінічний випадок ЗЗНС у хворого з грижею МХД та алгоритм передопераційного відбору. Висновки: діагностика грижі МХД як причини неврологічного синдрому можлива у разі повної відповідності клінічних і нейровізуалізаційних даних. У разі виявленої дисоціації між неврологічною симптоматикою й даними МРТ потрібне ретельне обстеження пацієнтів із метою відмежування хворих із ДНП, які підлягають нейрохірургічному лікуванню, від пацієнтів з асимптомними грижами МХД за наявності інших захворювань або із домінуванням невертеброгенного захворювання в разі поєднаної патології.

Мета роботи - провести аналіз результатів хірургічного лікування астроцитом мозочка у дітей молодшого віку, встановити чинники, які визначають прогноз перебігу захворювання. Проаналізовано результати хірургічного лікування 112 дітей з астроцитомами мозочка. Всіх пацієнтів було прооперовано в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України у 1980 - 2019 рр. Хлопчиків було 59,8 %, дівчаток - 40,2 %. Вік дітей становив від 3 міс до 3 років. Видалення пухлини виконано 106 пацієнтам: у 58 - тотально, у 31 - субтотально, у 16 - частково. Одному хворому проведено біопсію новоутворення. Дифузну диференційовану астроцитому (низькозлоякісну (II ступінь злоякісності) виявлено у 94 (83,9 %) пацієнтів, низькодиференційовану дифузну (високозлоякісну (III ступінь)) - у 18 (16,1 %). У мозочку астроцитоми найчастіше розташовувалися по середній лінії (77 (68,7 %) випадків). У 59 (52,7 %) випадках астроцитоми мали кістозний компонент, у 53 (47,3 %) - були солідними. Післяопераційна летальність за 30 років спостереження становила 15,2 %. Показники виживання у найближчий післяопераційний період були статистично значущо (p = 0,03) кращими за тотального видалення пухлини у порівнянні з частковим. За дифузної диференційованої астроцитоми мозочка середня тривалість катамнезу становила 6,7 року, гарну якість життя відзначено у 39,4 % пацієнтів. У віддалений період спостережень померло 7,3 % дітей. У разі низькодиференційованої дифузної астроцитоми мозочка середня тривалість катамнезу становила 4,3 року, задовільну якість життя відзначено у 68,0 % пацієнтів, погану - у 22,0 %, вегетативний стан - у 10,0 %. У віддалений період померло 20,0 % дітей. Мікроскопічними особливостями астроцитом мозочка є експансивно-інфільтративний характер поширення та наявність зон неоангіоматозу. Висновки: ступінь диференціювання дифузних астроцитом мозочка та радикальність їх видалення корелюють з якістю і тривалістю життя пацієнтів. Відзначено тенденцію впливу ступеня злоякісності астроцитоми на показники загального та безрецидивного виживання дітей молодшої вікової групи.