Вивчено скрипковий стиль в Concerti grossi А. Кореллі. Скрипку визначено як інструментальну домінанту жанру корелієвських Концертів, що виникають на перетині двох епохальних принципів музичного мислення (поліфонія та гомофонія) та синкрезису музичних фахів (композитор і виконавець). Обгрунтовано обставини, завдяки яким віртуозна скрипкова гра у груповому концертуванні стає рушійною силою інструментального діалогу, заснованому на принципі "промовистої" гри, сполученні "свободи" та "порядку" з одночасним формуванням ідеї контрасту у напрямку від просторово-фонічного (гра "світлотіні") до власне тематичного. Зазначено, що скрипковий стиль А. Кореллі стає провідним у створенні інструментально-концертної гомофонії, що унаочнено у взаємодії двох моделей concerto grosso - da chiesa та da camera. Визначено типові риси використання А. Кореллі скрипкового ігрового ресурсу, який тяжіє до уніфікації у галузях штрихової техніки, позиційної гри, використанні вібрато та мелізмів, що стає основою подальшого розвитку скрипкового мистецтва, витоки якого сягають до його першого сталого зразку - макроциклу з 12-ти Concerti grossi видатного італійського майстра.