Цель работы - определение вирусо- и бактерицидного действия пароводяной смеси, содержащей озон, которую получали, используя аппарат ПОС-1, на моделях вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней семейства коронавирусов и полирезистентных клинических штаммов бактериальных культур, а также подбор оптимальных параметров подачи озона в составе газовой смеси, не вызывающей патологических изменений со стороны органов и систем организма. Для получения газовой смеси, содержащей озон, использовали аппарат ПОС-1, созданный коллективом Научно-методического центра "Медицинские инновационные технологии". Вирусологические исследования проведены на базе Института эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л. В. Громашевского. В качестве рабочего материала использовали модели вируса трансмиссивного гастроэнтерита свиней семейства коронавирусов. Серии бактериологических и экспериментальных исследований выполняли на базе Национального института хирургии и трансплантологии им. А. А. Шалимова НАМН Украины. Для бактериологических исследований использовали полирезистентные культуры в концентрации 108 колониеобразующих единиц на 1 мл. Для изучения воздействия озонсодержащей смеси газов на живые биологические ткани в эксперименте были проведены исследования на белых крысах. Вирусологические исследования показали, что при экспозиции 20 мин в контакте с внеклеточным вирусом инфекционный титр снижался в 100 000 раз, а при экспозиции 30 мин происходила полная деактивация вируса. Бактериологические исследования выявили полное отсутствие роста культур после обработки озонсодержащей смесью в течение 20 мин. Результаты плавательных тестов и поведенческой реакции белых крыс контрольной и экспериментальных групп не отличались между собой. Гистологические исследования тканей органов дыхательной системы, а также селезенки, щитовидной железы, почек и надпочечников не выявили признаков патологического воздействия озоносодержащей смеси. Выводы: изучены и оптимально подобраны параметры генерации и подачи озона в составе пароводяной газовой смеси. Исследования воздействия озонсодержащей смеси на штамм вируса семейства коронавирусов, а также бактериологические исследования на полирезистентных клинических бактериальных культурах подтвердили ее выраженные вирусо- и бактерицидные свойства. Использование озонсодержащей смеси не вызывает каких-либо патологических изменений со стороны органов и систем живого организма. Данная газовая смесь может быть использована для предупреждения и лечения инфекционных заболеваний органов дыхательной системы как вирусного, так и бактериального генеза.

Мета роботи - розробка нової технології профілактики ускладнень та покращення загоювання післяопераційних ран під впливом стимуляції оптичним потоком червоного (635 нм) і синього (450 нм) діапазонів спектра. Дослідження проведено на 18 білих щурах, яким під загальним внутрішньочеревним наркозом виконували розтин шкіри черевної стінки та підшкірної клітковини, рану зшивали вузловими швами. Після цього у 9 тварин (контрольна група) більше не виконували ніяких маніпуляцій, а 9 іншим тваринам (експериментальна група), проведено фототерапію оптичним потоком червоного і синього діапазонів спектра. На 7, 14-ту та 21-шу добу проводили гістологічні дослідження ран черевної стінки. Новоутворена рубцева тканина дозрівала швидше у тварин експериментальної групи з формуванням вузького нормотрофічного рубця. У тварин контрольної групи більш повільно дозрівав та формувався нерівномірний за товщиною й шириною гіпертрофічний рубець. Висновки: під впливом опромінення зони ран черевної стінки вони більш швидко та якісно загоювалися.

Мета роботи - дослідження відновних процесів у нижніх сечовивідних шляхах під впливом фармакокорекції та визначення найбільш перспективної моделі лікування експериментального гіперактивного сечового міхура (ГАСМ). Експериментальні дослідження проведені на 120 статевозрілих білих щурах-самицях, яким моделювали ГАСМ. Після створення моделі ГАСМ тварин розподілили на чотири групи. Тварин трьох груп, крім 4-ї, у свою чергу розподілили на три підгрупи кожну, і в кожній підгрупі застосовували фармакокорекцію в різних комбінаціях. Гістологічні дослідження сечового міхура та уретри проведено після виведення тварин з експерименту через 14 та 28 діб. Під впливом фармакокорекції, проведеної у всіх групах тварин, знижувалась детрузорна гіперактивність сечового міхура. У групі тварин, яким застосовували спазмекс, прояви атонії були менш вираженими, ніж у групі тварин, яким вводили мірабегрон. Мірабегрон у комбінації з іншими препаратами значно знижував тонус детрузора у тварин усіх трьох підгруп. У тварин, яким вводили тестостерон та естрадіол, спостерігали менш виражені прояви атонії детрузора, ніж у тварин, у яких фоновим препаратом був мірабегрон. Тонус детрузора відновився майже до рівня фізіологічної норми у всіх підгрупах тварин, яким вводили кверцетин в комбінації з іншими препаратами. Висновки: спазмолітичні препарати значно знижують тонус детрузора, проте спричиняють перерозтягнення стінки сечового міхура. Найбільш вдало на гіперактивність детрузора сечового міхура впливала комбінація кверцетину зі статевими гормонами, відновлюючи фізіологічний стан органа.

Мета роботи - вивчити в експерименті вплив методу імпульсного електрофорезу плазми крові на процес загоювання післяопераційних ран. Дослідження проведені на 15 білих щурах, яким під внутрішньочеревним наркозом в асептичних умовах виконували розріз шкіри та м'язів стегна, після чого рану зашивали пошарово вузловими швами наглухо. В основну групу включили 10 тварин, яким на 4, 7, 10-ту та 14-ту добу після операції застосували трансдермальне введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. В контрольну групу включили 5 білих щурів, яким після операції трансдермального введення плазми крові не застосовували. У всіх тварин рани загоїлись первинно. На 19-ту добу після операції тварин вивели з експерименту, ділянки шкіри в зоні шва дослідили гістологічними методами. У тварин основної групи спостерігали зрощення хірургічного розрізу шкіри та м'язів стегна з формуванням нормотрофічних рубців. У тварин контрольної групи на 19-ту добу в зоні оперативного втручання був сформований гіпертрофічний рубець. Висновки: в експериментальному дослідженні у тварин основної групи підтверджене більш якісне загоювання ран з формуванням нормотрофічного рубця при застосуванні трансдермального введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. У тварин основної групи не відбувалося надлишкового колагеноутворення, що приводило до формування більш тонкого й ніжного рубця, який до кінця експерименту ставав малопомітним.

Мета роботи - вивчити в експерименті вплив методу імпульсного електрофорезу плазми крові на процес загоювання післяопераційних ран. Дослідження проведені на 15 білих щурах, яким під внутрішньочеревним наркозом в асептичних умовах виконували розріз шкіри та м'язів стегна, після чого рану зашивали пошарово вузловими швами наглухо. В основну групу включили 10 тварин, яким на 4, 7, 10-ту та 14-ту добу після операції застосували трансдермальне введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. В контрольну групу включили 5 білих щурів, яким після операції трансдермального введення плазми крові не застосовували. У всіх тварин рани загоїлись первинно. На 19-ту добу після операції тварин вивели з експерименту, ділянки шкіри в зоні шва дослідили гістологічними методами. У тварин основної групи спостерігали зрощення хірургічного розрізу шкіри та м'язів стегна з формуванням нормотрофічних рубців. У тварин контрольної групи на 19-ту добу в зоні оперативного втручання був сформований гіпертрофічний рубець. Висновки: в експериментальному дослідженні у тварин основної групи підтверджене більш якісне загоювання ран з формуванням нормотрофічного рубця при застосуванні трансдермального введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. У тварин основної групи не відбувалося надлишкового колагеноутворення, що приводило до формування більш тонкого й ніжного рубця, який до кінця експерименту ставав малопомітним.

Мета роботи - розробка плівкового покриття для модифікації сітчастих поліпропіленових eндопротезів для підвищення біосумісності та зниження частоти операційних ускладнень у вигляді спайок, алергічних реакцій тощо. ТОВ "Еспера" та Інститутом хімії високомолекулярних сполук НАН України виготовлені зразки сітчастих напіврозчинних ендопротезів, потім лабораторним тваринам виконана їх внутрішньочеревна фіксація. Імплантований сітчастий матеріал разом із навколишніми тканинами досліджено через 7, 30, 60, 90, 180 та 365 діб після операції. Створені нові напіврозчинні сітчасті ендопротези з плівкою карбоксиметилцелюлози (КМЦ), яка виконує роль протиспайкового бар'єру. Нові сітчасті матеріали патентоспроможні та придатні для застосування в хірургічному лікуванні травмованих поверхонь, а також для зміцнення тканин в лікуванні гриж різної локалізації. Висновок: сітчастий полімерний ендопротез має виражену біосумісність, що забезпечує зниження частоти операційних ускладнень у вигляді спайок та алергічних реакцій та розширює спектр застосування таких комбінованих біопротезів.

Розроблено та відтворено на експериментальних тваринах модель гіперактивного сечового міхура, що може бути базовою для доклінічних досліджень ефективності лікування цього синдрому.

Стресове нетримання сечі (СНС), особливо у жінок, є найпоширенішим ускладненням урогінекологічних захворювань. Створено адекватну і стабільно відтворювану модель СНС у лабораторних білих щурів шляхом двобічного перев'язування соромітних нервів. Це забезпечувало стійкі прояви СНС, що прогресували у міру збільшення тривалості експерименту. За даними уродинамічних досліджень, реєстрували зниження тиску витікання першої краплини сечі в оперованих тварин; результати гістологічних та морфометричних досліджень свідчили про збільшення просвіту сечівника, зниження тонусу м'язів. За даними дослідження, денервація сечівника та його сфінктера була стійкою, використання моделі дозволяло одержати стабільно відтворювані результати.

Разработан метод создания в эксперименте неполного наружного губовидного толстокишечного свища у лабораторных животных для изучения возможностей применения гипертермических методов облитерации свищевого канала и обеззараживания прилегающих к нему тканей передней брюшной стенки. Изучены микрофлора и бактериальная обсемененность содержимого толстого кишечника в зоне выхода свища, а также динамика изменения воспалительных процессов, происходящих в тканях передней брюшной стенки, прилежащих к наружному отверстию свищевого канала.

Изучены механизмы влияния термического потока на живые биологические ткани. Проведены бактериологические исследования инфицированных, гнойных ран до и после термоструйной обработки. Обоснована возможность применения метода для санации подфасциальных массивно инфицированных гнойных ран.

Досліджено структурні зміни печінки у процесі застосування нового способу з'єднання тканин методом електротермоадгезії (ЕТА) на фоні порушень місцевого кровообігу та гіперглікемії. Доведено ефективність застосування цього методу у разі оперативних втручань на непошкоджених і патологічно змінених тканинах печінки унаслідок судинних і метаболічних розладів. Досліджено характер реактивних змін печінки на дію ЕТА, встановлено закономірності й особливості перебігу процесів репаративної регенерації в печінці у разі застосування цього методу. Проведено порівняльний аналіз морфологічних змін у печінці після застосування методу ЕТА та традиційного шовного методу з'єднання тканин. Встановлено, що об'єм пошкодження печінки з використанням ЕТА був суттєво менший за об'єм ушкоджень, викликаних традиційним швом.

В эксперименте изучено влияние метода термоструйной обработки для санации инфицированных и гнойных ран мягких тканей. Доказана возможность использования разработанного метода для обеззараживания раневой поверхности и стимуляции процессов заживления тканей.

Перебіг регенеративних процесів в печінці після її крайової резекції з використанням методу електротермоадгезії вивчено на двох моделях: стресової моделі артеріосклерозу та експериментальної гіперглікемії. Динаміка морфологічних змін у печінці свідчила про збереження тенденції до формування тонкого еластичного лінійного рубця без грубого колагеноутворення та повноцінного морфофункціонального відновлення печінки після операції. Особливості перебігу відновних процесів пов'язані з тяжкістю порушення.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.51 + Р454.68

Рубрики:

Операції на печінці

Електрохірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.1-5

Рубрики:

Хірургічна інфекція

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В результате поиска доступных и надежных методов соединения тканей с использованием физических методов разработаны способы плазменной и термоструйной сварки, эффективность которых подтверждена при сравнительном анализе данных, полученных при применении клеевого и шовного методов.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.68

Рубрики:

Електрохірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.6

Рубрики:

Розсічення та з'єднання тканин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.6

Рубрики:

Розсічення та з'єднання тканин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.445.5

Рубрики:

Операції на печінці і жовчних шляхах

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ