Індекс рубрикатора НБУВ: Х881.9(4УКР) я73

Рубрики:

Кримінальне право окремих країн

Шифр НБУВ: В359720/2 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено поняття кримінально-виконавчого права, його предмет, джерела, принципи. Розглянуто кримінально-виконавче законодавство України, його завдання та структуру. Розкрито поняття і зміст кримінально-виконавчої політики України. Наведено загальну характеристику періодів становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи і законодавства України. Розкрито поняття класифікації засуджених до позбавлення волі, прийом, облік та їх розподіл по видом установ виконання покарань. Висвітлено основні засоби виправлення та ресоціалізації засуджених та їх правове регулювання. Звернено увагу на матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі, особливості відбування покарання деякої категорії засудження.

Обґрунтовано необхідність вивчення профілактики віктимологічної поведінки особи як жертви насильницьких злочинів. Розширено коло аналізованих проблем, пов’язаних із насильницькою злочинністю на віктимологічній основі, розглянуто окремі види насильницьких злочинів, вчинених за «участю» жертв.

Досліджено актуальні питання виявлення та розслідування підрозділами Національної поліції України розкрадання лісодеревини для отримання криміналістично важливої інформації про подію кримінального правопорушення, про підозрювану особу та обставини вчинення розкрадання лісодеревини, що дозволить правильно вирішити завдання кримінального провадження. Проаналізовано сучасний стан, ознаки та динаміки розкрадання лісодеревини, а також розроблено заходи щодо протидії цьому суспільно негативному явищу. Охарактеризовано організаційно-тактичні особливості розслідування розкрадання лісодеревини. Запропоновано профілактику розкрадань лісодеревини оперативними підрозділами Національної поліції України. Розглянуто особливості проведення окремих слідчих (розшукових) дій під час розкрадання лісодеревини.

Визначено кримінологію як науку та навчальну дисципліну. Становлення кримінології як науки. Розглянуто злочинність та її основні характеристики. Зазначено особу злочинця. Кримінологічне прогнозування та планування. Розглянуто попередження злочинності; злочинність неповнолітніх; насильницька злочинність; злочинність у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Розглянуто питання економічної злочинності.

Вивчено питання індивідуальної профілактики корисливих злочинів неповнолітніх загалом та їх кримінологічне забезпечення. Проаналізовано наявні в науковій літературі визначення поняття корисливих злочинів неповнолітніх, індивідуальної профілактики корисливих злочинів неповнолітніх і запропоновано авторське тлумачення цього поняття. Індивідуальну профілактику корисливих злочинів неповнолітніх розглянуто як діяльність, яка спрямована винятково на виявлення осіб, від яких можна очікувати вчинення правопорушень, і здійснення впливу на них та їхнє довколишнє соціальне середовище (мікросередовище) з метою позитивної корекції поведінки цих осіб, усунення, послаблення або нейтралізації криміногенних чинників, що діють у цій сфері. Особливу увагу приділено шляхам удосконалення реалізації індивідуальної профілактики корисливих злочинів неповнолітніх. Проаналізовано надзвичайну динамічність злочинності серед неповнолітніх, її залежність від змін соціокультурних умов життя суспільства не дає змоги вважати проблему цілком вирішеною, багато аспектів цієї тематики залишаються дискусійними.

Проаналізовано питання запобігання злочинності неповнолітніх в Україні. Доведено, що не завжди карально-репресивна концепція запобігання злочинності неповнолітніх приносить позитивний результат, а, подекуди, навпаки, призводить до повторного вчинення кримінальних правопорушень. Низька ефективність роботи зі встановлення та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, сприяє системному уникненню злочинцями покарання. Це створює умови для вчинення нових протиправних діянь та посилює загрозу безпеці людей. Ураховуючи те, що залучення громадськості до профілактики як первинної, так і рецидивної злочинності неповнолітніх надасть змогу вплинути на неповнолітніх правопорушників некаральними заходами, що, своєю чергою, на нашу думку, матиме не такий негативний вплив на психіку підлітка і надасть змогу досягти бажаних результатів у вигляді перевиховання та виправлення підопічних. Установлено, що профілактика злочинності неповнолітніх повинна здійснюватися з урахуванням особливостей психічного та фізичного стану підлітка в період формування його особистості, коли він особливо потребує підтримки, розуміння та турботи з боку дорослих. Профілактична робота громадськості органічно поєднує чуйність до підлітка, постійну готовність прийти йому на допомогу з глибокою принциповістю, без будь-яких відхилень від суспільної моралі.

Здійснено кримінологічну характеристику кримінальних правопорушень, що вчиняються у банківській системі України, розроблено науково обґрунтовані заходи, спрямовані на усунення існуючих у зв'язку з цим проблем. Приділено особливу увагу питанням удосконалення загально-соціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального запобігання суспільно небезпечним діянням у сфері функціонування банків України, а також взаємодії цих установ з іншими суб'єктами запобіжної діяльності, включаючи установи міжнародно-правового спрямування.

Висвітлено найбільш актуальні питання, проаналізовано міжнародні стандарти протидії та запобігання корупції. Визначено основні концепції корупції, її соціальну та правову природу. Досліджено становлення міжнародних стандартів запобігання та протидії корупції. Розкрить роль громадянського суспільства та ЗМІ в боротьбі з корупцією. Приділено увагу ролі спеціалізованих антикорупційних органів у здійсненні антикорупційної політики. Охарактеризовано міжнародні стандарти запобігання та протидії корупції на регіональному рівні. Зауважено, що корупція в Україні має системний характер, проникла в усі сфери життя суспільства та заважає успішному демократичному розвитку нашої держави. Досліджено формування теоретичних висновків щодо основних тенденцій запобігання та протидії корупції у світлі міжнародних стандартів у цій сфері та відповідності антикорупційних заходів, що здійснюються в Україні, цим тенденціям.

Зауважено, що дослідження охоплює вивчення кримінологічної характеристики катування, а також детермінант формування особистості злочинця, що вчиняє таке кримінальне правопорушення, та проблеми його попередження. Розглянуто еволюцію розвитку поняття катування та його видів. Здійснено аналіз стану дослідження кримінологічних аспектів катування. Проаналізовано міжнародно-правові стандарти протидії катуванню. Розглянуто кримінологічну характеристику катування та характеристику особи, яка вчинила катування та потерпілого від катування. З'ясовано чинники, які детермінують вчинення катування. Розкрито особливості загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів попередження катування.

Зроблено теоретичне узагальнення й обґрунтовано практичні рекомендації, а також запропоновано нове вирішення питань, що стосуються насильницьких дій щодо жінок, основних причин і умов учинення таких дій, аналізу їх стану та динаміки і віктимологічних особливостей, розробки основних напрямів і шляхів удосконалення діяльності, спрямованої на запобігання протиправних дій у цій сфері. Досліджено зарубіжний досвід запобігання насильницьким діям щодо жінок. Надано кримінологічну характеристику насильницьких дій щодо жінок в Україні, а також особи-злочинця та жінки-жертви. Визначено причини й умови вчинення насильницьких дій щодо жінок. Проаналізовано загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи профілактики насильницьких дій щодо жінок.

Викладено основні положення організації та діяльності судів, прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки, досудового розслідування, юстиції, кримінально-виконавчої служби, адвокатури, нотаріату України, уповноваженого Верховної Ради з прав людини з урахуванням оновленого законодавства про судоустрій і статус суддів, прокуратуру й інші правоохоронні органи за станом на 1 вересня 2016 р. Зауважено, що навчальний посібник структурно та за змістом відповідає програмі навчальної дисципліни "Організація судових та правоохоронних органів", яка викладається у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Зазначено, що представлений матеріал надає можливість акцентувати увагу на основних положеннях організації та діяльності судових і правоохоронних органів в Україні.

Зроблено теоретичне узагальнення й обгрунтовано практичні рекомендації, а також запропоновано нове вирішення проблем, що стосуються особливостей забезпечення розслідування терористичних актів, вчинених з використанням вибухових пристроїв. Наведено аналіз основних причин і умов учинення таких дій. Запропоновано шляхи організаційного забезпечення розслідування терористичних актів, вчинених з використанням вибухових пристроїв. Обгрунтовано напрямки удосконалення діяльності, спрямованої на запобігання протиправних дій у цій сфері. Досліджено зарубіжний досвід запобігання терористичним актам, що вчинюються з використанням вибухових пристроїв. Надано практичні рекомендації щодо організації та забезпечення розслідування терористичних актів, вчинених з використанням вибухових пристроїв.

Проаналізовано питання правової (правомірної) та протиправної (злочинної) поведінки загалом і маргінальної зокрема. Доведено, що аналіз лише однієї сторони правової поведінки (злочинної) не надавав змоги повною мірою розглянути всі її сторони, а також визначити основні шляхи боротьби з правопорушеннями. Спочатку правомірна поведінка була лише антиподом протиправних учинків і не могла розкрити всю свою значущість для життя суспільства. Тільки у 1980-х роках питання правомірної поведінки стало досліджуватися більш глибше. У цей час були визначені поняття, значення та види правомірної поведінки. Поведінку можна визначити як дію або бездіяльність, зумовлену ціннісною ієрархією особи та спрямовану на задоволення її конкретних потреб. Вчинки можна поділити на ті, що відповідають правилам, і ті, які їм не відповідають. Якщо норма виступає як право, то вчинки будуть правомірними та протиправними. Відповідно, можна говорити про правомірну та протиправну поведінку. Маргінальна поведінка характеризується схильністю до протиправної поведінки. Поведінка особи перебуває на межі між правомірною поведінкою та правопорушенням. Доведено, що злочинна поведінка маргінального середовища має у своїй основі такі обставини: зміна соціокультурного середовища не минає безслідно для внутрішнього світу особи. Цінності, норми та традиції, які підтримуються людиною під час зміни її соціального статусу, виявляються непотрібними, з'являється необхідність, як правило, вимушена, засвоєння нових норм і правил поведінки. Почуття відкинутості, ізольованості та непотрібності суспільству, випробовувані маргіналом, спричиняють відмову від дотримання норм суспільства та порушення норм права у зв'язку з необхідністю задоволення основних потреб. Деградація особи, заснована на розвитку антигромадських установок, формує готовність маргінала до злочинної поведінки.

Досліджено офіційну статистику та офіційні матеріали кримінальних проваджень, що розглядалися українськими судами впродовж 2013 - 2020 рр. Проаналізовано якісно-кількісні показники торгівлі людьми, у тому числі дітьми, відповідно до статті 149 Кримінального кодексу (КК) України та дпунктів статті. Загалом установлено, що у 2013 р. прокуратура зареєструвала 130 випадків торгівлі людьми, у 2014 р. - 118, у 2015 р. - 110, у 2016 р. - 114, у 2017 р. - 340, у 2018 р. - 268, у 2019 р. - 316, у 2020 р. - 205. Варто підкреслити, що в загальній структурі злочинності розслідувані порушення та злочини проти людської волі, честі та гідності становлять незначну частку. Встановлено, що торгівля людьми є другим за поширеністю злочином серед злочинів проти волі, честі та гідності після викрадення людини або незаконного позбавлення волі. Зауважено, що сьогодні важко оцінити фактичні масштаби торгівлі людьми на сході України, а саме на непідконтрольних територіях, де не здійснюється жодного моніторингу та правоохоронні органи не працюють належним чином. Установлено, що більшість зареєстрованих випадків торгівлі людьми належала до другої частини статті 149 КК України. Це пов'язано із тим, що злочин здебільшого здійснюється за попередньою змовою осіб. Підкреслюється, що ефективність досудового розслідування у кримінальному проваджені про торгівлю людьми є досить невисокою. Впродовж розглянутого періоду, а саме з 2013 до 2020 рр., із обвинувальним актом до суду надсилають кожне друге, а то й третє провадження на рік. Досліджено особливості географічного розподілу торгівлі людьми в Україні. Здебільшого такі порушення були зафіксовані в Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську та Києві, найменше - у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій, Запорізькій, Рівненській, Кіровоградській, Черкаській, Закарпатській, Івано-Франківській, Сумській, Херсонській, Житомирській областях. Варто підкреслити, що прихований рівень (тобто рівень латентності) дуже високий. Проаналізовано основні причини торгівлі людьми в Україні. Уточнено, що кількісні показники торгівлі людьми залежать від форм експлуатації людей. Установлено, що сексуальна експлуатація є найпоширенішою метою торгівлі людьми в Україні. Другою є експлуатація у вигляді примусової праці. Третє місце займає примусова участь у жебрацтві.

Процес успішного розслідування кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості залежить безпосередньо від того, наскільки правильно та чітко була встановлена криміналістична характеристика кримінального правопорушення. У тих випадках, коли кримінальне правопорушення вчинене групою осіб, а ще й щодо неповнолітньої особи, при розслідуванні у слідчих виникає багато труднощів. Тому важливо надати правильну характеристику цьому кримінальному правопорушенню та відшукати відповіді на деякі запитання. Мета роботи - криміналістична характеристика сексуального насильства, вчиненого групою осіб щодо неповнолітньої особи, про що йдеться у ст. 153 КК України. Важливість дослідження цього питання полягає у тому, що для успішного розкриття цього кримінального правопорушення та покарання всіх винних необхідно надати правильну характеристику цьому кримінальному правопорушенню. Увагу приділено таким питанням, як предмет посягання, способи вчинення кримінального правопорушення, характерним слідам, які залишаються внаслідок вчинення цього кримінального правопорушення, особі кримінального правопорушення, особі потерпілого чи потерпілої, місцю та часу вчиненню кримінального правопорушення, а також обстановці вчинення. Розкрито питання того, які саме способи можуть бути використанні при вчиненні кримінального правопорушення: змушування дитини до мастурбації у присутності дорослого, змушування до певних імітацій із геніталіями дорослого, змушування дитини до торкань власних геніталій, примушування до оральних, вагінальних та анальних зносин, статеві зносини із родичами (інцест), футджоб (стимулювання геніталій ногами), фротеринг (тертя двох пенісів), трибадизм (застосовується між особами жіночої статі, полягає у терті вульв), імітація статевих зносин за допомогою пальця, насильницький петинг. Предметом дослідження є закономірності криміналістичної характеристики кримінального правопорушення, що пов'язане з сексуальним насильством групою осіб щодо неповнолітньої особи.

Присвячено кримінологічним аспектам моделювання корисливо-насильницької особистості студента закладу вищої освіти, що вчиняє кримінальне правопорушення проти власності. Особливу увагу приділено методології кримінологічного моделювання особистості злочинця. Розкрито кримінологічний зміст поняття корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень проти власності. За результатами кримінологічного моделювання розроблено кримінологічний портрет корисливо-насильницької особистості студента закладу вищої освіти, який вчиняє кримінальне правопорушення проти власності, його структурну й типологічну моделі, а також модель генезису особистості. У роботі не лише репрезентовано нової якості кримінологічну інформацію, але й обґрунтовано практичні рекомендації щодо шляхів її використання в цілях подальшого розвитку інноваційних технологій запобігання корисливо-насильницьким кримінальним правопорушенням проти власності у середовищі студентської молоді.

Зазначено, що монографія є одним із перших всебічних монографічних досліджень в Україні, пов'язаних із визначенням сучасних завдань під час досудового розслідування злочинів, скоєних у місцях позбавлення волі. Визначено низку проблем, які потребують вирішення на законодавчому, організаційному, доктринальному та інших рівнях з метою вдосконалення існуючої законодавчої бази. Матеріал подано англійською мовою.

Чинне кримінальне законодавство значною мірою вдосконалило основні положення інституту призначення покарання. Зокрема, вперше закріплена норма, згідно з якою суду пропонується обирати більш суворий вид покарання серед передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України тільки в тому випадку, якщо менш суворе покарання не здатне забезпечити досягнення встановлених законом цілей покарання. Вказаному припису необхідно слідувати і при призначенні такого виду кримінального покарання, як довічне позбавлення волі. Це положення закону є принципово важливим у зв'язку з тим, що в чинному Кримінальному кодексі в санкціях статей, що передбачають цей вид покарання, альтернативно передбачається і позбавлення волі на певний строк. Крім того, залишається також актуальною проблема призначення довічного позбавлення волі і при призначенні покарання за умов множинності злочинів. Наведено теоретико-правову характеристику терміна "довічне позбавлення волі" та розглянуто особливі ознаки цього виду покарання. Проаналізовано міжнародне законодавство щодо застосування покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Розглянуто питання кримінально-правової характеристики порушення недоторканності приватного життя, передбаченого диспозиціями статті 182 КК України. Здійснено юридичний аналіз конструкції цих правопорушень, проведено їх відмежування від суміжних складів правопорушень, напрацьовано певні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства у цій сфері. Висвітлено історичні етапи розвитку вітчизняного законодавства щодо кримінально-правової охорони недоторканності приватного життя, а також досліджено європейські кримінально-правові стандарти охорони приватного життя.