Проаналізовано функціонально-стилістичну та семантичну природу ідіостилю Ю. Яновського як систему мовноестетичних символів. Теоретично обгрунтовано та практично реалізовано лінгвокогнітивний та інтерпретативний підходи, які дозволяють проаналізувати ідіостиль як мовноестетичний феномен, з'ясувати природу персоніфікованого світобачення, вербалізованого в художньому тексті. Простежено специфіку функціонування мовних символів як домінант художньої свідомості Ю. Яновського, з'ясовано та вмотивовано вплив індивідуально-авторських семантем на розвиток українського художнього слова. Об'єктивовано джерела формування вербалізованих символів мовотворчості Ю. Яновського в їх кореляції з націомовною культурною традицією й актуальним у першій половині XX ст. світовим мовноестетичним пошуком.

Висвітлено тематику групування мовних символів (МС) Ю. Яновського - видатного українського письменника першої половини ХХ ст., його вплив на розвиток українського письменства, культури та розвитку суспільства, подано епітетні характеристики та визначено семантико-стилістичні параметри МС. Увагу приділено характеристикам мовної особистості Ю. Яновського в контексті парадигм сучасних інтерпретативних методик.

Наведено результати дослідження ідіостилю Ю. Яновського в контексті лінгвоестетичних парадигм першої половини XX ст. Здійснено аналіз авторської вербалізованої свідомості в аспекті лінгвістичної інтерпретації мови його художніх творів і встановлення принципів їх лексико-семантичної побудови, зокрема лінгвальних характеристик домінантних естетизованих одиниць - авторської мовної символіки. Запропоновано систему методів і прийомів функціонально-стилістичної інтерпретації мовної свідомості письменника. Висвітлено роль Ю. Яновського в історії інтелектуального розвитку українського художнього слова.