Пенсійне забезпечення є важливим напрямом державної політики. Впроваджені зміни не відповідають у повній мірі встановленим вимогам. Проблемним аспектом є дефіцит коштів для забезпечення стійкості пенсійної системи країни. Мета дослідження - розроблення інноваційної моделі пенсійного забезпечення для зниження тиску на пенсійну систему. Запропоновано модель "пенсійні стимули". Розроблена модель базується на політиці стимулів. Політика стимулів направлена на мотивацію більш пізнього виходу на пенсію, ніж визначено законом. Модель дозволяє розрахувати оптимальний вік для виходу на пенсію. Наведено припущення інноваційної моделі пенсійного забезпечення. Модель розрахована на період 2017 - 2030 рр. Запропоновано алгоритм розрахунку збільшеної пенсії. Представлено розраховані значення для порівняння. Надано баланс Пенсійного Фонду для даної моделі. Запропоновано спосіб розрахунку оптимального віку для виходу на пенсію. Обгрунтовано, що вік 64 - 65 років є оптимальним для виходу на пенсію. Побудовано графік співвідношення збільшеної та стандартної пенсії. Розраховано внески до Пенсійного Фонду України за період 2017 - 2030 людей віком 60 - 70 років. Проведено дисконтування внесків до Пенсійного Фонду України за період 2017 - 2030 людей віком 60 - 70 років. Визначено суму внесків до Пенсійного Фонду України за період 2017 - 2030 рр. Представлено баланс Пенсійного фонду. Порівняно збільшену та стандартну пенсію. Визначено співвідношення внесків до Пенсійного Фонду до й після впровадження даної моделі. Наведено графічну інтерпретацію отриманих результатів. Висновки: використання даної моделі призведе до покращення ситуації у сфері пенсійного забезпечення в країні. Розроблена модель враховує декілька аспектів. Перший - люди, які мають змогу обрати вигідний час для виходу на пенсію, другий аспект - можливість оптимізації використання коштів та поповнення бюджету пенсійного фонду. Важливий напрям державної політики - мотивація людей щодо виходу на пенсію пізніше віку, встановленого законом.

Мета роботи - дослідження ефекту впливу демографічних та еконономічних показників на стан пенсійного забезпечення 54 різних країн світу протягом 2010 - 2019 рр. При аналізі та узагальненні наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених було виявлено, що багато уваги приділяється динаміці обсягів видатків та доходів пенсійних фондів, але не береться достатньою мірою до уваги конкретний числовий вплив факторів, які можуть привезти до скорочення або збільшення видатків та доходів ПФ. Тому важливо дослідити ефекти впливу економічних і демографічних чинників на фінансовий стан ПФ у різних країнах. За допомогою регресійного аналізу проаналізовано вплив підвищення коефіцієнта залежності від старості, ставки пенсійного внеску, рівня безробіття, ВВП та інших індикаторів на динаміку видатків та доходів ПФ різних країн світу за методом найменших квадратів. Для перевірки надійності та стійкості результатів використано метод панельного дослідження з фіксованими ефектами та гетероскедастичні стандартні помилки, які кластеризовані на країнному рівні для обліку послідовних кореляцій. У ході дослідження знайдено середній ефект впливу для загальної кількості спостережень, агрегатний ефект для зазначених союзів та організацій та окремий ефект для України. На думку автора, попередні пенсійні реформи є не дуже ефективними з огляду на стан пенсійного забезпечення України, тому що не була дотримана певна процедура запровадження реформи та виявилася недостатньою підготовка необхідних ресурсів. Тому пропонується поетапна схема введення реформи з метою покращення стану пенсійного забезпечення та його соціально-економічної ефективності.

Наведено результати дослідження теоретичних і науково-методичних положень, а також практичні рекомендації щодо підвищення рівня соціально-економічної ефективності пенсійного забезпечення громадян України. Уточнено поняття «соціально-економічна ефективність пенсійного забезпечення», яке розглянуто як результат, отриманий в процесі реалізації довгострокової здатності Пенсійного фонду України накопичувати, акумулювати та використовувати ресурси для виконання Пенсійним фондом своїх зобов’язань. Розширено перелік функцій державного пенсійного забезпечення шляхом введення функції «регулювання економіки», що дозволяє регулювати макроекономічні процеси шляхом залучення коштів працюючого населення до пенсійної системи. Удосконалено теоретико-методичний підхід до розрахунку рівня соціально-економічної ефективності пенсійного забезпечення, що базується на порівнянні співвідношення середніх заробітних плат і середніх пенсій та співвідношення медіанних заробітних плат і медіанних пенсій. Розвинуто науково-прикладний підхід до прогнозування стану Пенсійного фонду за рахунок залучення до аналізу впливу економічних та демографічних показників, встановлених у дослідженні.