Світові глобалізаційні процеси та військово-політичні конфлікти загострили проблему забезпечення соціальної безпеки населення різних країн світу, яку прийнято розглядати з позицій як держави, так і окремого громадянина. Мета роботи - аналіз існуючих концепцій соціальної безпеки з різних точок зору - політичної, економічної ефективності та наративної. Аналіз політичних теорій соціальної безпеки (раціонального голосування більшості; груп тиску) надав змогу встановити, що вони базуються на процесах перерозподілу, а виграш окремих економічних агентів досягається через політичну боротьбу за різноманітні "соціальні призи". Аналіз теорій ефективності (оптимального перерозподілу; оптимального страхування літніх; марнотратного батька; оманливого кейнсіанства; довічного страхування; державної економії на адміністративних витратах; повернення інвестицій в людський капітал) надав змогу констатувати, що вони спираються на ринкові "фіаско" і допомагають зрозуміти, які саме програми соціального захисту мінімізують "провали" ринку. Аналіз описових (наративних) теорій (листа щастя; фіксованої праці; монополістичного капіталізму; квазіраціональної політики) дозволив встановити, що вони важко піддаються математичній інтерпретації та частково повторюють ідеї попередніх концепцій.

Глобальне старіння населення та проблеми бідності у світових масштабах загострили питання гарантування людям літнього віку соціальної безпеки, яку можна розглядати з позицій не лише окремого громадянина, а й держави. Здійснено спробу критичного аналізу впливу державних соціальних видатків, соціальних пенсій на ключові соціально-економічні індикатори розвитку економічних систем, сформульовано рекомендації із підвищення рівня соціальної безпеки на національному та глобальному рівнях.

Мета – наукове обґрунтування теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо побудови моделі фінансування соціальних видатків в контексті становлення інституту соціальної безпеки як складової економічної безпеки держави. Методи – наукової абстракції; індукції та дедукції; узагальнення; порівняльного аналізу та синтезу; статистичний; економіко-математичного моделювання; кореляційно-регресійного аналізу; систематизації; аналогії; анкетування. Результати дослідження полягають в обґрунтуванні теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на модернізацію моделі фінансування соціальних видатків в контексті становлення інституту соціальної безпеки як складової економічної безпеки держави. Новизна полягає в удосконаленні моделі оцінки впливу індикаторів економічної безпеки держави в її соціальному вимірі на загальні індекси соціального розвитку національної економіки в контексті виокремлення напрямів соціально-економічної політики на перспективу; поглибленні науково-методичних засад побудови комплексної моделі оцінки впливу соціальних видатків на індикатори суспільного добробуту, а також системи забезпечення добробуту населення шляхом залучення держави та інших секторів економіки до безпекових питань, що базуються на їх синергетичній відповідальності за стан економічної та соціальної безпеки держави; обґрунтуванні науково-методичних підходів до аналізу зв’язків між соціальними видатками та ключовими індикаторами розвитку економічних систем, а також формуванні показників оцінки добробуту суспільства (соціальні, економічні та екологічні); доповненні Методичних рекомендацій стосовно оцінки соціальної безпеки держави додатковими індикаторами (очікувана тривалість життя при народженні; ефективність урядування; контроль за корупцією; коефіцієнт міграційного приросту); систематизації ключових проблем у безпекових питаннях на основі проведеного опитування стратифікованої вибірки респондентів щодо стану економічної та соціальної безпеки, що дозволило сформувати рекомендації із підвищення якості фінансування соціальних видатків; обґрунтуванні підходів до оцінки чинників впливу на інтеграцію ВПО у приймаючі громади в контексті їх соціального захисту та забезпечення економічної безпеки; розробці напрямів підвищення ефективності фінансування соціальних видатків у контексті пріоритетів зниження диференціації населення за рівнем доходу.

Висвітлено сучасний стан міжнародних економічних відносин та відповідно зміст програми одноіменної дисципліни. Увагу сконцентровано на сучасних трендах розвитку світового господарства та міжнародних економічних відносин. Окрім розкриття сутності та змісту основних форм міжнародних економічних відносин обгрунтовано появу та швидкий розвиток циркулярної економіки, що накладає свій відбиток на міжнародні економічні відносини. Значну увагу приділено необхідності використання маркетингу, економічної дипломатії для формування іміджу країни на світовій арені. Всебічно висвітлено питання цифровізації міжнародних економічних відносин. Обгрунтовано необхідність отримання soft skills (м'яких навичок) в умовах інклюзивного ринку світового господарства. Визначено, що міжнародні економічні відносини в 30-х pp. XXI ст. переживають період силового вирішення міжнародних проблем. Відповідно розглянуто питання міжнародних військових конфліктів та міжнародних торговельних війн, що обумовлюють "крихкість" існуючого світопорядку.