Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.408.8-59

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предметом невирішених питань удосконалення остеосинтезу позасуглобових переломів дистального відділу плечової кістки (ПК) є пошук спрощеної методики біологічної фіксації, що передбачає за малої травматичності забезпечення стабілізації відламків кісток і рухів у ліктьовому суглобі в ранньому післяопераційному періоді. Мета роботи - провести порівняльний аналіз залежності величини зміщення фрагментів у дистальному відділі ПК за умов позасуглобових переломів, стабілізованих за допомогою накісткового та черезкісткового остеосинтезу. Проведено стендове біомеханічне дослідження стану моделі дистального відділу ПК. Моделювали черезкістковий остеосинтез із використанням авторського апарата зовнішньої фіксації (АЗФ). Для порівняння вибрали накістковий остеосинтез Y-подібною пластиною. Моделі плечової кістки навантажували з інтервалом і ступінчастим збільшенням навантаження на стиск по осі, згинання в площині, що проходить паралельно, а також перпендикулярно фіксувальним елементам пластини й АЗФ. Величину навантаження поступово збільшували від 0 до 250 Н із кроком 50 Н. Фіксували величину сил, за яких унаслідок дії різних навантажень з'являлося зміщення на рівні перелому. Висновки: у випадку переломів дистального відділу ПК черезкістковий остеосинтез запропонованим стрижневим апаратом зовнішньої фіксації забезпечує стабільність відламків за всіх варіантів навантаження. Він є досить надійним і може бути рекомендованим до використання в клінічній практиці.