Індекс рубрикатора НБУВ: Ю952.14-69 с

Рубрики:

Адаптація до різних соціальних умов в соціалізації сособистості

Шифр НБУВ: Ж71450 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито сучасні напрями, форми та методи впровадження світоглядної освіти. Розглянуто методологічні проблеми дослідження світоглядної освіти, осмислено філософсько-культурологічні й психолого-педагогічні аспекти її становлення та розвитку в Україні. Проаналізовано сучасні виклики та актуальні проблеми світоглядної освіти в кризовий період. Особливу увагу приділено впливу світоглядної освіти на становлення молодого покоління українців.

Представлено результати проекту Town&Gown 2.0: the strategic cooperation between university and city in V4 countries and Ukraine» (профінансований Міжнародним Вишеградським фондом, Visegrad+ Grant No 22110065), спрямованого на вдосконалення стратегій і практик співпраці міста й університету. Досліджено різні аспекти розвитку стратегії співпраці між університетом та містом, а також конкретні кейси, які демонструють успішні результати та взаємодії між академічним середовищем та міською владою. Висвітлено досвід країн Вишеградської групи, реалізації проектів академічного місто в Україні, створення інституцій підтримки академічного середовища та міських громад, вплив університету на розвиток міста та регіону.

COVID-19 пандемія на сучасному етапі трансформується у другу хвилю пандемії, пов'язану з пандемією розладів психічного здоров'я. Незважаючи на той факт, що студенти упродовж тривалого часу не вважалися вразливою категорією населення у період пандемії, результати останніх досліджень доводять, що вони переживають актуальний стрес, тривожність, самотність та депресію в умовах вимушеної соціальної ізоляції. Мета дослідження - емпіричному вивченні емоційного дистресу студентів під час пандемії COVID-19, та науковому обгрунтуванні авторського онлайн ресурсу, базованому на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ). Методи. У дослідженні використовувалися методи теоретичного та емпіричного дослідження, зокрема психодіагностичний інструментарій, представлений шкалою психологічного благополуччя К. Ріфф, шкалою депресії А. Бека, шкалою резілієнтності С. Хамса та ін., шкалою тривоги А. Бека. Для тематичного аналізу творів студентів використовувалася комп'ютерна програма Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC). Результати дослідження психологічного благополуччя свідчать про те, що найнижчий рівень вираження мають субшкали позитивного ставлення до інших, самоприйняття, цілі в житті та управління оточенням. Тому при розробці онлайн ресурсу саме ці аспекти психологічного благополуччя були враховані. Результати лінійного регресійного аналізу свідчать про те, що тривожність, депресія та резілієнтність сукупно є значущим предиктором психологічного благополуччя. Водночас лише депресія є незалежним значущим предиктором психологічного благополуччя студентів. Враховуючи тривожність та самотність як основні проблеми, про які зазначали студенти у своїх творах, а також соціальну тривожність, яка зростає в умовах неможливості вдосконалювати комунікативні вміння під час пандемії, ресурс був спрямований на зменшення цих негативних емоційні станів. Відповідно до трьох блоків онлайн ресурс отримав назву 3 (ТРИвожність) D (Депресія) САМ (САМотність). Аналіз виділених категорій когнітивних процесів, афектів, часу у творах студентів та методологічні засади КПТ дали змогу вибудувати зміст та структуру онлайн ресурсу для студентів. Висновки: онлайн КПТ є важливим інноваційним форматом надання психологічної самодопомоги студентам в умовах соціальної ізоляції.

Відображено результати теоретико-емпіричного осмислення проблеми трудових адикцій, переважно трудоголізму, як таких, що чинять руйнівний вплив на психічне здоров'я працівників в організаціях. Підкреслено суперечливі тенденції в розумінні феномену трудоголізму: виокремлення позитивних аспектів (високі досягнення, матеріальний і соціальний статус, зростання національного багатства), які сполучаються з високими ризиками для психічного й фізичного здоров'я людини, її благополуччя та якості життя. Найбільш поширеними критеріями трудоголізму є кількість витраченого часу на роботу, специфіка ставлення до неї, безперервне інвестування у власну працю багато часу, надмірні очікування стосовно її результатів і постійні нав'язливі думки щодо необхідності працювати. Проаналізовано сучасні типології трудоголізму: компульсивно-залежний, перфекціоністський та орієнтований на досягнення, булемічний, невпинний, ретельний, неуважно-розсіяний типи; трудоголізм із захопленням, із примусу, відповідно до наявності чи відсутності ентузіазму. Важливими механізмами для функціонування трудоголізму та його класифікації є розмежування зосередженості власне на змістові роботи чи на самому акту праці. Установлено сфери, у яких існують найвищі ризики для розвитку трудоголізму, серед них - сфери державного управління. Результати емпіричного дослідження державних службовців у Волинській області свідчать про те, що 28,6 % мають ознаки трудоголізму й потребують просвітницької та психотерапевтичної роботи стосовно цієї трудової адикції. Установлено значно нижчі показники за шкалами якості життя: родина, соціальний статус, духовні потреби, душевний стан, соціальна підтримка з боку інших, здоров'я в осіб із наявністю симптомів трудоголізму. Проаналізовано цілісну політику ЄС щодо збереження й просування психічного здоров'я в Європі та підкреслено необхідність упровадження політики ЄС у вітчизняні організації.

Узагальнено результати досліження цінностей і духовного розвитку особистості. Розглянуто методологічні проблеми вивчення особистості та динаміку ціннісних орієнтацій громадян України та Польщі. Проаналізовано проблему часової орієнтації людини та її ціннісне ставлення до процесів глобалізації. Простежено зміни в преференціях цінностей у польської молоді після 1989 р. Досліджено чинники формування духовних цінностей людини. Наведено результати дослідження впливу життєвих сценаріїв на спрямованість особистості в юнацькому віці. Представлено узагальнені положення щодо системогенезу структурно-функціональної організації професійної безпеки особистості на різних етапах професіоналізації, зазначено синергетичні ефекти самоуправління професійною безпекою особистості. Теоретично обгрунтовано й емпірично вивчено особливості батьківсько-дитячих взаємин підлітків із суїцидальними намірами. Описано причини формування дитячих неврозів, наведено їх класифікацію.

Розглянуто основні підходи до поняття та структури психічного здоров'я особистості. Застосовано комплексний підхід до поняття концептуалізації психічного здоров'я як психологічного феномену. Особливу увагу зосереджено на зарубіжному досвіді впровадження заходів щодо профілактики, діагностики та проведення корекційних програм із покращення психічного здоров'я особистості на робочому місці. Поняття психічного здоров’я в організаціях у цьому контексті розглянуто як цілеспрямовану політику Європейського Союзу. Запропоновано рекомендації щодо розробки національної програми розвитку психічного здоров'я в організаціях України. Обгрунтовано основні критерії та методики дослідження психічного здоров'я особистості в цілому. Проаналізовано результати емпіричного дослідження особливостей показника якості життя як фактора психічного здоров'я працівників у державних установах і суб'єктивного благополуччя як показника психічного здоров'я особистості.

Відображено результати теоретико-емпіричного дослідження культурного інтелекту юнаків у прикордонних регіонах України й Польщі. Запропоновано визначення культурного інтелекту як індивідуальній здатності ефективно взаємодіяти в полікультурному середовищі. Зіставлено зарубіжні моделі культурного інтелекту й авторську модель індивідуального інтелекту, у якій виділено соціокультурний рівень. Результати емпіричного дослідження мета-когнітивного, когнітивного, мотиваційного й поведінкового компонентів культурного інтелекту юнаків засвідчує зв'язок білінгвізму, спеціалізації з іноземних мов у професійній підготовці, проживання в прикордонному регіоні з показниками культурного інтелекту. Результати зіставного аналізу показників різних компонентів культурного інтелекту юнаків, які проживають у прикордонних регіонах, і тих, хто мешкає в дистантних від кордону областях, за допомогою t-критерію Стьюдента, засвідчують, що є значущі відмінності в показниках метакогнітивного компонента й мотиваційного (у юнаків з прикордонних регіонів вони вищі). Отож, є відмінності лише в усвідомленні наявних знань про іншу культуру й потребу розширювати свої знання для ефективної взаємодії в полікультурному середовищі, а в реальній міжкультурній поведінці значущих відмінностей не виявлено. інакше кажучи, культурний інтелект більшою мірою зосереджений у потенціальній, ніж активній зоні функціонування особистості. Також не виявлено значущого взаємозв'язку між наявністю зарубіжного досвіду й кількістю поїздок за кордон та показниками культурного інтелекту. Окреслено важливість у мікро (змішані шлюби, психотерапевтична взаємодія), мезо (міжнародні організації) та макросередовищах (геополітична взаємодія) та потреба розвитку культурного інтелекту юнаків у прикордонних регіонах України й Польщі.

Представлено результати теоретичного аналізу аргументації як виду дискурсу, що відображає індивідуальні комунікативно-мовленнєві стилі. Аргументація тлумачиться як когнітивно-комунікативний процес, який представлений когнітивними механізмами прийняття рішення щодо висловлення власної позиції та комунікативними способами донести це рішення до адресата. Грунтовно описано прямий/непрямий, стислий/розгорнутий стилі та наведено психолінгвістичні маркери їх прояву. Для прямого стилю характерні індивідуалізм, низький рівень включення в контекст, утвердження власних потреб та інтересів, для непрямого стилю - колективізм, високий рівень спрямованості на співрозмовника, утвердження спільних потреб та інтересів. Психолінгвістичними маркерами прямого/непрямого стилю є займенники "я/ми", вставні слова високого/низького ступеня вірогідності "напевно", "безсумнівно", "абсолютно", "точно", "безумовно", "безперечно/мабуть", "можливо", "ймовірно". Розгорнутий/стислий стилі характеризуються використанням розгорнутого експресивного/стислого мовлення зі стилістичними прийомами / або мовлення з недомовленостями, паузами й замовчуванням. Висвітлено процедуру психолінгвістичного аналізу аргументації відповідно до таких критеріїв: кульмінаційність/некульмінаційність тексту, наявність горизонтальної/вертикальної макроструктури, ланцюговості та комплексності мікроструктури аргументації. Макроструктура виражає глобальну організацію тексту-аргументації, зокрема дедуктивний чи індуктивний хід міркувань мовця. Мікроструктура являє собою специфічну організацію конкретного тексту аргументації, співвідношення однієї частини аргументації з іншими. Відповідно до наведених критеріїв визначено види комунікативно-мовленнєвих стилів. Наведено результати оцінки та ступінь відповідності кодування висловлювань у різних експертів, а також окреслено способи подальшого вивчення міжособової взаємодії студентів на основі отриманих результатів.

Викладено теоретико-методологічні підходи соціокультурного виміру особистості. Розглянуто поведінку людини в контексті соціокультурного процесу. Проаналізовано результати дослідження образу майбутнього в молоді (за матеріалами досліджень на Волині). Розкрито психологічні особливості етнічних стереотипів української молоді. Викладено практичні аспекти вивчення етнічних стереотипів. Висвітлено соціально-психологічні проблеми патріотизму й особливості його розуміння сучасною молоддю. Проведено актуальні соціально-психологічні дослідження в прикордонних регіонах України та Польщі.

Відображено результати теоретичного й емпіричного досліджень репрезентації життєвих подій у пам'яті особистості. Встановлено відмінності між автобіографічною й травматичною пам'яттю на основі розмежування емоційно негативних і травматичних подій. Емпірично доведено пропозиціональну репрезентацію життєвих подій у пам'яті особи та визначено специфіку пропозиціональних структурних елементів окремо для травматичних і негативних подій. Це свідчить про відмінності у збереженні та відтворенні цих подій, що може відігравати значну роль у лікуванні ПТСР. З'ясовано, що в осіб без ПТСР переважають елементи екстернального агента під час відтворення травматичних подій порівняно із негативними, що свідчить про врахування об'єктивних чинників цієї події й послаблення власної ролі в травмувальній ситуації, усвідомленого прожиття цієї ситуації. Під час відтворення травматичних подій порівняно із негативними збільшується кількість речень у наративі, що свідчить про легше запам'ятовування й відтворення травматичної події. Визначено значущі кореляційні зв'язки між показниками екстернального агента з усіма психолінгвістичними показниками: кількістю слів та речень у наративі, лексичною різноманітністю, екстернальним об'єктом, відношенням (предикатом) та часом. Це підтверджує наше припущення про те, що зосередження на екстернальному агентові (а не на собі) у відтворенні травматичної події надає змогу врахувати всі об'єктивні чинники цієї події, осмислити її, уникнути почуття провини та власної ролі у травмувальній ситуації й запобігти розвиткові ПТСР. Перспективним убачаємо дослідження наративів осіб із ПТСР, пропозиціональна структура яких надасть змогу зрозуміти особливості репрезентації травматичних подій у поєднанні їх із ПТСР.

Представлено результати теоретичного й емпіричного дослідження негативних глибинних переконань особистості як базових когніцій, що визначають поведінку людини. Запропоновано авторське визначення негативних глибинних переконань як низки усвідомлених і неусвідомлених переживань, які відображають ставлення людини до світу, до інших, до самої себе та грунтуються на особистісній історії індивідума. Вибірка досліджуваних містила 72 особи, студентів гуманітарних спеціальностей (психологія, практична психологія, соціальна педагогіка, політологія) Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, віком 18 - 22 років, серед них 28 - чоловіків, 44 - жінок. Результати емпіричного дослідження дали змогу встановити три групи глибинних переконань: безпорадності/низьких досягнень (56,4 %), неприйняття/нестачі любові (17,3 %), безпорадності/нестачі контролю (25,6 %). Результати пропозиціонального аналізу засвідчують про те, що найтиповішою структурою пропозиції для глибинних переконань безпорадності/низьких досягнень є інтернальний аргумент, ставлення з негативною модальністю, екстернальний об'єкт, пов'язаний зі сферою діяльності, а також контекст у вигляді конкретного простору й часу. Основним напрямом психолінгвістичної реорганізації вважаємо трансформацію інтернального аргумента в екстернальний та зміну модальності відношення на позитивну. Найтиповішою структурою пропозиції для глибинних переконань неприйняття/нестачі любові є екстернальний аргумент, відношення з негативною модальністю, контекст у вигляді невизначеного часу. Психолінгвістична реорганізація цієї групи переконань полягає, передусім, у трансформації екстернального аргументу в інтернальний та означення чіткого часового проміжку. Найтиповішою структурою пропозиції для глибинних переконань безпорадності/контролю є інтернальний аргумент, відношення з негативною модальністю, екстернальний об'єкт у вигляді значущих сфер і людей. Психолінгвістична реорганізація полягає в розширенні інтернального об'єкта за допомогою додавання екстернального як можливих чинників життєвих подій людини й зменшення власної відповідальності в різних життєвих ситуаціях.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади вивчення травматичної пам'яті особистості, наведено авторську пропозиціональну модель травматичної пам'яті. Описано діагностичний інструментарій, в контексті якого висвітлено авторський метод пропозиціонального аналізу наративів про травматичні події. Запропоновано типологію травматичних подій і визначено, які з них найчастіше трапляються серед використаної вибіркової сукупності. Проаналізовано пропозиціональну будову тексту, а також виділено ті елементи, на які діагностовані звертають найбільшу увагу. Зазначено закономірності інтеграції травматичних спогадів про пережиту подію в автобіографічну пам'ять. Проаналізовано, в яких випадках це свідчить про осмислення цього спогаду і надбання травматичною пам'яттю статусу психічного процесу в межах норми, а коли - про порушення адаптаційних ресурсів особистості у сфері інтелектуалізованого проживання негативного спогаду та набуття статусу патологічного процесу, який призводить до посттравматичного стресового розладу і руйнування сформованої картини світу. Встановлено кореляційні залежності між ступенем реорганізованості травматичної пам'яті, її характеристиками та особистісними рисами людини. На емпіричному рівні досліджено особливості пропозиціональної структури травматичної пам'яті, що відображається на психолінгвістичному, автобіографічному і особистісному рівнях. Описано типові пропозиціональні структури автобіографічних наративів про травматичні події, залежно від рівня реорганізованості травматичної пам'яті особистості. Зроблено висновок, що описані риси особистості можуть бути наслідком переживання травматичної пам'яті або причиною її виникнення. З'ясовано, що, описуючи травматичний досвід, людина велике значення надає опису свого ставлення до неї. Встановлено, що автобіографічний наратив є психолінгвістичним засобом реорганізації травматичної пам'яті.

Викладено результати дослідження специфіки використання українських прислів'їв і приказок упродовж когнітивно-поведінкової терапії тривожних розладів. Увагу сконцентровано на обсесивно-компульсивному розладі та соціальній фобії. Визначено провідні етапи когнітивно-поведінкової терапії цих розладів та окреслено план самотерапії після завершення співпраці клієнта і психолога. Виявлено специфіку тривожних розладів українців на сучасному етапі з урахуванням політичної, економічної, соціальної нестабільності в державі. Ця специфіка представлена хронічним посттравматичним стресовим розладом із коморбідністю депресії, алкогольної і наркотичної залежності, інтолерантності до невизначеності, порушення інтерперсональних стосунків. Визначено особливості та причини поширення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги дітей, які проживають в Україні. Відповідно до цілей терапії та самотерапії запропоновано і проінтерпретовано низку українських прислів'їв і приказок як психолінгвістичний ресурс ефективного терапевтичного втручання. Установлено, що українські прислів'я і приказки - це фольклорне надбання народу, яке відображає основні архетипи колективного несвідомого, що передаються із покоління у покоління, а відтак є близькими і зрозумілими для індивідуальної психіки. У них часто відображено моделі поведінки, які є доцільними в різних життєвих ситуаціях, для досягнення успіху і подолання різних перешкод - страхів, абсентеїзму, лінощів тощо. Основні терапевтичні цілі використання українських прислів'їв і приказок: установлення терапевтичного стосунку між терапевтом і клієнтом; психоедукація; пояснення конкретних технік та підвищення ефективності їхнього використання. Аналіз результатів дослідження в експериментальній (10 осіб) і контрольній (10 осіб) групах засвідчує, що використання прислів'їв і приказок доцільне в межах когнітивно-поведінкової терапії, оскільки їх розуміння потребує когнітивного реконструювання (робота над дисфункційними припущеннями і глибинними переконаннями), а також слугує дороговказом для певної поведінки (експозиції).

Відображено результати теоретичного й емпіричного дослідження мови як провідного засобу актів усвідомлення інформації та її збереження у свідомості. Встановлено, що зв'язок мови і свідомості операціоналізується в понятті мовної свідомості як психічного відображення, узагальнення і перетворення дійсності засобами мови. Мова як психомеханіка (засіб) свідомості має когнітивну (універсальну, вроджену) та дискурсивну (культурно зумовлену) природу. Когнітивно-дискурсивні особливості мови як засобу усвідомлення емпірично виявляються у крос-культурних дослідженнях. Виходячи з провідної властивості свідомості - інтенціональності, яка спрямовує свідомість на об'єкти зовнішнього світу з позиції їх функціонального призначення для людини, предметом емпіричного дослідження слугують значення слів із виділенням функцій об'єктів, окреслених цими значеннями. У дослідженні взяли участь українські студенти (n = 25 осіб, 12 жінок та 13 чоловіків, середній вік 21,7 +- 3,0) Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) та американські студенти (n = 25 осіб, 15 жінок та 10 чоловіків, середній вік 22,4 +- 3,0) Університету Центрального Арканзасу (м. Конвей, США). Аналіз результатів емпіричного дослідження дав змогу виділити тріади функцій у запропонованих значеннях слів: агентивні, об'єктивні, індивідуальні; агентивні, об'єктивні, колективні; агентивні, суб'єктивні, колективні; агентивні, суб'єктивні, індивідуальні; неагентивні, суб'єктивні, колективні; неагентивні, об'єктивні, індивідуальні; неагентивні, суб'єктивні, індивідуальні; неагентивні, об'єктивні, колективні. Розподіл цих функцій у значеннях слів, запропонованих українськими й американськими студентами, дає змогу визначити когнітивно-дискурсивні особливості мови як засобу усвідомлення об'єктів зовнішнього світу. Когнітивні особливості полягають у функціонуванні лексикону, ментальної граматики, мозкової активності людини, неусвідомленої діяльності й інтенціональності свідомості. Дискурсивні особливості мови як психомеханіки свідомості характеризуються переважанням неагентивних, суб'єктивних, індивідуальних функцій об'єктів у значеннях американських студентів та агентивних, суб'єктивних, індивідуальних і неагентивних, об'єктивних, колективних функцій об'єктів у значеннях українських студентів.

Висвітлено результати теоретичного й емпіричного вивчення проблеми соціального мислення в сукупності основних функціональних процедур - проблематизації, категоризації, репрезентації, інтерпретації, а також впливу останніх на професійну компетентність фахівців соціальної сфери. На емпіричному рівні встановлено вплив категоризації та інтерпретації різних фрагментів соціальної дійсності на професійно-комунікативну компетентність фахівців. Запропоновано шляхи через розвиток процедур соціального мислення.

Наведено результати дослідження психологічної готовності до пенсії. Запропоновано авторський психолінгвістичний підхід до дослідження психологічної готовності в сукупності когнітивного, емоційного та мотиваційного компонентів.

Відображено результати експериментального вивчення впливу наративного досвіду на фізичне і психічне здоров'я особистості. Запропоновано авторське тлумачення поняття наративного досвіду, а також обрано показник емоційного благополуччя як критерій здоров'я особистості. Запропоновано чіткі психолінгвістичні параметри для вивчення наративів різних життєвих подій.

Наведено результати комплексного зіставного аналізу американсько-європейських підходів до вивчення гіперактивного розладу з дефіцитом уваги (ГРДУ). Запропоновано визначення та встановлено мовленнєвий портрет дітей дошкільного віку з такими психологічними розладами та проаналізовано його особливості, які характеризуються специфічним проявом лінгвістичних (фонетичних, лексичних, граматичних), психологічних (когнітивних та особливостей реалізації мовленнєвих функцій), психолінгвістичних (сприймання, розуміння та породження мовлення) закономірностей. Виокремлено психологічний, лінгвістичний і психолінгвістичний підходи з конкретними рівнями зіставного аналізу мовлення дітей з ГРДУ та дітей групи норми. Запропоновано програму психолінгвістичного дослідження мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку з такими проблемами, встановлено особливості їх асоціативного простору й усного зв'язного мовлення.

Розкрито актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі, зокрема політико-правові та територіально-організаційні аспекти розвитку публічної адміністрації України. Висвітлено механізми професіоналізації державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. Запропоновано шляхи оптимізації діяльності органів публічної влади та реформування територіальної організації влади України. Охарактеризовано інструменти вдосконалення системи державного управління на вітчизняному ринку праці. Розглянуто правові засади інституту контрасигнування актів Президента України як засобу реалізації політичної відповідальності. Розкрито питання державного управління освітньою системою регіону. Проаналізовано психологічні аспекти професійної мотивації державного службовця. Увагу приділено удосконаленню регіонального логістичного менеджменту, оптимізації діяльності органів влади загальнодержавного рівня в енергетичній сфері, формуванню принципів гендерної рівності в державному управлінні.