Розглянуто питання організації бухгалтерського обліку в бюджетних установах, обліку асигнувань, видатків, розрахунків з персоналом, з фондами пенсійного і соціального страхування, за зобов'язаннями, необоротних активів та запасів, а також порядок складання фінансової звітності.

Рассмотрены вопросы организации бухгалтерского учета в бюджетных учреждениях, учета ассигнований, расходов, расчетов с персоналом, с фондами пенсионного и социального страхования, по обязательствам, необоротных активов и запасов, а также порядок составления финансовой отчетности.

Розглянуто особливості організації бухгалтерського обліку та звітності в бюджетних установах, зокрема, обліку асигнувань, видатків загального фонду та грошових коштів, необоротних активів, запасів, розрахунків з оплати праці та внесків до фондів соціального страхування. Висвітлено засади бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, розкрито структуру та порядок відкриття аналітичних рахунків у системі Державного казначейства. Проаналізовано специфіку казначейських операцій, охарактеризовано законодавче та правове поле, в якому працюють бюджетні установи, розпорядники та одержувачі коштів.

Рассмотрены особенности организации бухгалтерского учета и отчетности в бюджетных учреждениях, в частности, учета ассигнований, расходов общего фонда и денежных средств, необоротных активов, запасов, расчетов по оплате труда и взносов в фонды социального страхования. Освещены основы бухгалтерского учета исполнения государственного и местного бюджетов, раскрыты структура и порядок открытия аналитических счетов в системе Государственного казначейства. Проанализирована специфика казначейских операций, охарактеризовано законодательное и правовое поле, в котором работают бюджетные организации, распорядители и получатели финансовых средств.

Подчеркнуто, что минерально-сырьевая база, как важнейшая составляющая часть природных ресурсов, имеет исключительное значение не только для развития экономики государства, но и является гарантией ее безопасности и обусловливает перспективные стратегические направления устойчивого социально-экономического развития промышленных регионов Украины.

Досліджено методологію та організацію обліку доходів і видатків спеціального фонду бюджетних установ - вищих закладів освіти. Проаналізовано стан бюджетних установ - вищих закладів освіти України - за нових умов господарювання та визначено основні джерела їх фінансування, критично оцінено існуючу методологію та організацію обліку коштів спеціального фонду щодо відповідності їх сучасним вимогам управління; висвітлено шляхи їх подальшого вдосконалення. Наведено ряд рекомендацій щодо вдосконалення методичних прийомів обліку доходів, видатків спеціального фонду, спрямування тимчасово вільних коштів спеціального фонду на погашення заборгованості, що виникла по видатках за загальним фондом та визначення результату виконання кошторису за окремими коштами спеціального фонду. Розглянуто нову форму меморіального ордеру та викладено рекомендації з удосконалення організації обліку бюджетних установ. З метою підвищення оперативності та достовірності обліково-економічної інформації запропоновано здійснити інтегрування обліку всіх видів доходів і видатків спеціального фонду в єдиній системі на основі використання новітніх комп'ютерних технологій. Розроблено пропозиції щодо автоматизації облікових процедур за допомогою мережі автоматизованих робочих місць для фахівців установи. Висвітлено нові форми картки аналітичного обліку та форму відомості, що складаються в автоматизованому порядку і використовуються для складання звітності бюджетних установ стосовно коштів спеціального фонду.

Розглянуто питання становлення та розвитку бюджетної системи України та країн ЄС, обгрунтовано теоретичні засади бюджетного процесу. Проаналізовано особливості реформування місцевих бюджетів, їх доходів, бюджетного дефіциту й управління державним боргом, функціонування інституту первинних ділерів. Увагу приділено питанням державного внутрішнього фінансового контролю, бухгалтерського обліку та фінансової звітності у державному секторі.

Рассмотрены вопросы становления и развития бюджетной системы Украины и стран ЕС, обоснованы теоретические основы бюджетного процесса. Проанализированы особенности реформирования местных бюджетов, их доходов, бюджетного дефицита и управления государственным долгом, функционирования института первичных дилеров. Внимание уделено вопросам государственного внутреннего финансового контроля, бухгалтерского учёта и финансовой отчётности в государственном секторе.

Висвітлено актуальні питання формування та реалізації фінансової політики, бюджетно-податкового регулювання, обліку та фінансового контролю в державному секторі економіки. Обгрунтовано підходи до удосконалення системи оподаткування, казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та видатками, кошторисного фінансування бюджетних установ, розвитку інституційних засад державного фінансового контролю в Україні. Визначено тенденції розвитку ринку фінансових послуг і діяльності фінансових інституцій. Проаналізовано зарубіжний досвід фінансування проектів державно-приватного партнерства. Розкрито проблеми впровадження фінансового контролінгу в управління страховими організаціями. Досліджено вплив фонду оплати праці на збалансованість бюджету Пенсійного фонду України. Обгрунтовано стратегію реформування системи фінансування державного замовлення у сфері освіти. Висвітлено методологічні аспекти оцінювання ефективності бюджетних програм. Визначено основні індикатори результативності банківської діяльності. Увагу приділено розвитку лізингу в Україні, тенденціям вітчизняного приват-банкінгу, управлінню проблемною заборгованістю клієнтів банку за сучасних умов. Проаналізовано вплив глобалізаційних процесів на розвиток інфраструктури вітчизняного фондового ринку.

Досліджено стимулювання розвитку вітчизняної економіки міжнародними фінансовими інституціями. Розглянуто монетарну політику як інструмент регулювання економічного розвитку. Охарактеризовано державну фінансову політику щодо розвитку ринку фінансових послуг України. Простежено еволюцію системи управління банківською ліквідністю та з'ясовано її вплив на економічне зростання. Проаналізовано бюджетно-податкове регулювання соціально-економічної діяльності. Запропоновано напрями розвитку фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Вивчено соціальні очікування суспільства від взаємодії внутрішнього та зовнішнього аудиту. Приділено увагу обслуговуванню розпорядників коштів органами Державної казначейської служби України. Визначено роль корпоративної соціальної відповідальності банку на ринку фінансових послуг. Обгрунтовано процеси консолідації на ринку венчурних послуг. Розроблено методику оцінювання валютного ризику банку.

Обгрунтовано важливість державного фінансового регулювання як одного з вагомих інструментів економічного зростання та забезпечення конкурентоспроможності економіки України. Розкрито сутність державного фінансового регулювання у системі соціально-економічного розвитку країни, фінансовий потенціал країни за умов трансформації економіки. Аргументовано доцільність посилення системності та послідовності у реалізації бюджетно-податкової політики, визначення оптимальної структури та змісту бюджетних програм, відповідність їх показникам розвитку галузей економіки на середньо- і довгостроковий періоди. Визначено, що розробка бюджетно-податкової політики із врахуванням циклічності соціально-економічних процесів, бюджетної збалансованості, запровадження системного оцінювання ступеня досягнення поставлених завдань сприятиме дієвому перетворенню вітчизняної економіки у напрямі інноваційної моделі розвитку; податкове навантаження є одним із основних фінансово-бюджетних показників, який суттєво впливає як на дохідну частину бюджетів усіх рівнів, так і на економічні процеси країни та адміністративно-територіальних одиниць.

Розглянуто напрями підвищення ефективності управління державною власністю. Охарактеризовано систему державного кредиту як складову соціально-економічного розвитку. Показано роль фінансової системи в забезпеченні економічного розвитку країни. Проаналізовано видатки бюджету на проекти економічного та соціального розвитку, залучені від міжнародних фінансових організацій. Досліджено інституційні основи гендерно-орієнтованого бюджету. Вивчено податкові аспекти меморандуму України з Міжнародним валютним фондом. Висвітлено теоретичні підходи до формування фіскальної системи. Удосконалено фінансовий контроль в Україні. Приділено увагу асистансу як складовій інфраструктури страхового ринку. Описано моделі функціонування гарантійних фондів в автотранспортному страхуванні. З'ясовано особливості трансферного ціноутворення.

Мета роботи - наукове обгрунтування рекомендацій щодо поліпшення методики й організації обліку суб'єктів державного сектору, як передумови створення державної інформаційної системи управління державними фінансовими ресурсами. Науково обгрунтовано рекомендації щодо методики й організації бухгалтерського обліку суб'єктів державного сектору економіки, як передумови створення державної інформаційної системи управління державними фінансовим ресурсами. У зв'язку з чим особливу увагу приділено обліковій політиці суб'єктів державного сектору. Відмічено її особливості та зміст, що визначаються в нещодавно прийнятій законодавчій базі. Проаналізовано основні норми, які мають бути зазначені при прийнятті розпорядчого документу про облікову політику розпорядника бюджетних коштів. Висвітлені випадки у яких може бути змінена облікова політика в бюджетній установі. Висновки: облікова політика визначається на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі. Облікова політика кожного суб'єкта державного сектору встановлюється у розпорядчому документі, в якому мають бути визначені методи оцінки, обліку, види сегментів та їх пріоритетність і процедури, які має застосовувати суб'єкт державного сектору обліку. У розпорядчому документі про облікову політику визначаються принципи, методи і процедури, які використовуються суб'єктом державного сектору для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності та щодо яких нормативно-правовими актами з бухгалтерського обліку передбачено більш ніж один їх варіант, а також строки корисного використання груп основних засобів та нематеріальних активів. Розпорядчий документ про облікову політику суб'єкта державного сектору затверджується на період його діяльності, до якого за потреби можуть бути внесені зміни. Суб'єкти державного сектору повинні постійно застосовувати прийняту відповідно розпорядчого документа облікову політику, яка фактично і являється реалізацією принципу послідовності, що у свою чергу має забезпечити, щоб фінансова звітність відповідала всім вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі економіки України.

Досліджено особливості фінансового забезпечення діяльності бюджетних установ (БУ) в Україні. Визначено основні проблеми, що були характерними для функціонування БУ в різні періоди економічного розвитку. З'ясовано основні фактори, що негативно впливають на діяльність БУ, одним з яких є жорстке кошторисне фінансування, здебільшого не спрямоване на оцінку результату, а лише на покриття поточних витрат. Розглянуто особливості діяльності БУ, їх специфіку та характерні ознаки. Подано зміст механізму фінансового забезпечення БУ. Наведено відмінності порядку фінансування і розпорядження фінансовими коштами БУ. Визначено основні джерела фінансування діяльності БУ. Досліджено та проаналізовано підходи до визначення поняття "бюджетне фінансування" у вітчизняній науковій літературі. Встановлено принципи, на яких воно здійснюється. Проаналізовано зарубіжні підходи до забезпечення фінансової незалежності БУ. З'ясовано, що існуюча в Україні система фінансування БУ є недосконалою і потребує реформування, насамперед в аспекті переходу від виключно витратного методу, до методу фінансування спрямованого на результат. Запропоновано напрямки підвищення ефективності функціонування БУ шляхом застосування окремих елементів моделі часткової автономії, з урахуванням особливостей реалізації вітчизняного бюджетного процесу.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні особливості функціонування ринку страхування майна в Україні. Мета роботи - аналіз сучасних тенденцій функціонування ринку страхування майна, виявлення шляхів і можливостей його подальшого розвитку. Проведене дослідження базується на використанні загальнонаукових методів, економіко-статистичних методів і методів діалектики. На основі дослідження діяльності страхових компаній та узагальнення сучасного стану функціонування ринку страхування майна в Україні виявлено напрями подальшого його реформування, запропоновано систему заходів щодо підвищення ролі страхових компаній у сфері страхового захисту майна фізичних і юридичних осіб, збільшення обсягів зібраних страхових премій, рекомендовано механізми забезпечення страхових виплат страховиками. Одержані результати сприяють розробці та прийнятті рішень у сфері управління діяльністю страхових компаній, державних органів регулювання і нагляду за страховою діяльністю. Висновки: досліджено сучасні аспекти функціонування ринку страхування майна в Україні, висвітлено ключові проблеми діяльності страхових компаній, що стримують їх розвиток, запропоновано шляхи покращання умов функціонування страховиків і практичні кроки стосовно розвитку страхування майна в економіці країни.

Розглянуто фінансові інновації у сфері публічних фінансів в Україні. Проаналізовано вплив траншів Міжнародного валютного фонду на економіку України. Визначено роль фінансової політики в економічному розвитку України. Приділено увагу єдиному соціальному внеску та його фіскальній значущості. Узагальнено досвід країн ЄС щодо застосування акцизного податку. Досліджено структуру джерел фінансування інноваційних проектів і програм в бюджетній сфері. З'ясовано перспективи реформування бухгалтерського обліку в державному секторі економіки. Розкрито особливості здійснення комплаєнс-аудиту. Вивчено прогнозування цін на фінансових ринках.

Досліджено питання, пов'язані з визначенням сутності та змісту бюджетних видатків. Розглянуто підходи до встановлення призначення бюджетних видатків у контексті впливу цього економічного інструменту на стан соціального та економічного розвитку держави. Проаналізовано розміри доходів та видатків державного і зведеного бюджетів. Доведено існування тенденції до нерівномірного зростання обсягів видаткової частини відносно дохідної. З'ясовано, що протягом останніх років бюджетні видатки зростали швидше за обсяг ВВП. Обгрунтовано, що бюджетні видатки за умов оптимізації їх обсягів та структури можуть стати потужним інструментом для стимулювання розвитку економічних процесів. Проаналізовано динаміку бюджетних видатків за основними видами класифікації.

Мета роботи - розвиток теоретичних і методологічних положень щодо формування та реалізації заходів податкового регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з урахуванням тенденцій удосконалення міжбюджетних відносин. Обгрунтовано основні принципи формування системи податкового регулювання, врахування яких забезпечить гармонізацію інтересів учасників податкових відносин на різних щаблях ієрархії бюджетної системи. Здійснено аналіз факторів, що впливають на рішення владних інституцій щодо закріплення податків чи їх частки за місцевими бюджетами. Визначено ступінь абсолютної та відносної податкової децентралізації в Україні у 2007 - 2016 рр. Запропоновано пріоритетні напрями вдосконалення механізму справляння податку на майно в частині податку на нерухомість та плати за землю. Визначено доцільність подальшої трансформації акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Визначено, що бюджетна політика дозволяє здійснювати прямий та опосередкований вплив на темпи економічного зростання. Відповідно до функціональної класифікації ідентифіковано елементній склад видатків бюджетних установ, досліджено їх структуру та динаміку впродовж 2007 - 2018 рр. Здійснено структурний аналіз видатків бюджету за економічною класифікацією, на основі чого виявлено специфічну групу видатків бюджетних установ, які спрямовуються на розвиток інтелектуального капіталу. Досліджено стохастичний зв'язок між темпами приросту власних надходжень бюджетних установ і видатків бюджетних установ на людський розвиток, на основі чого оцінено потенціал бюджетного сектора в контексті фінансової автономізації. Запропоновано економіко-математичну модель для визначення оптимальної композиції приватних капіталовкладень, продуктивних і непродуктивних видатків бюджету. Відповідно до побудованої моделі продуктивними визначено такі компоненти бюджетних видатків, зростання питомої ваги яких у загальній структурі призводить до стійкого зростання економіки. Ідентифіковано інституційні бар'єри підвищення продуктивності бюджетних видатків із урахуванням їх субститарності та комплементарності. Здійснено кореляційно-регресійний аналіз для визначення характеру впливу окремих складових бюджетних видатків на економічну динаміку.

Мета роботи - розкриття сутності податкового потенціалу адміністративно-територіальної одиниці, подальший розвиток методологічних засад оцінювання податкового потенціалу місцевих бюджетів за умов фіскальної децентралізації. Проаналізовано типові вітчизняні та зарубіжні методичні підходи щодо визначення податкового потенціалу й індикаторів податкоспроможності бюджету. Охарактеризовано роль податкового інструментарію розвитку територій як системи фіскальних механізмів наповнення бюджету, стимулювання та/або рестрикції, що імплементується з метою фінансового забезпечення розвитку і подолання небажаної економічної дивергенції відповідних утворень. Запропоновано положення до оцінювання податкового потенціалу територій на основі адитивної моделі, що об'єднує потенціали місцевих податків і зборів. Досліджено потенціал зростання надходжень податку на доходи фізичних осіб, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, земельного податку, орендної плати, єдиного податку. Здійснено оцінку імпліцитної ставки податку на доходи фізичних осіб в Україні та м. Київ, визначено певні особливості та причини диференціації цих значень. Ідентифіковано особливості впливу податку на доходи фізичних осіб за умов пропорційного розподілу між державним і місцевими бюджетами. Визначено межі зростання податкових надходжень місцевих бюджетів та чинники, що на них впливають. Запропоновано дотримання принципів неперервності, комплексної адаптивності, стабільності та логічної послідовності з метою гармонізації перерозподільних процесів на рівні місцевих бюджетів. Обгрунтовано пріоритетні напрями підвищення рівня податкоспроможності бюджетів адміністративно-територіальних одиниць в умовах подальших інституційних перетворень вітчизняної бюджетної системи.

Систематизовано та узагальнено досвід формування місцевих бюджетів у країнах Європи із розвиненими та трансформаційними економіками. Досліджено стан децентралізації їх бюджетних систем за видатками і доходами з огляду на досягнутий рівень економічного розвитку. Охарактеризовано роль інноваційних фінансових практик, зокрема формування бюджетів участі і програмно-цільового методу на рівні адміністративно-територіальних одиниць.

Розкрито методологічні засади формування та реалізації бюджетної політики в країнах з розвиненими і трансформаційними економіками, враховуючи рівень їх розвитку, особливості композиції інституційного середовища та циклічність. Визначено, що загальний стимулюючий вплив бюджетної політики на процеси соціального та економічного розвитку у формі акселерованого приросту інтелектуального та фізичного капіталу виявляється виключно в разі раціонального наукового обгрунтування процедур і способів її здійснення. Систематизовано й узагальнено теоретико-прикладні положення щодо фіскального регулювання. Основними принципами формування бюджетної політики визначено наукову обгрунтованість, системність та послідовність провадження, інституційну визначеність, адаптивність, прозорість. Обгрунтовано необхідність удосконалення інституційного забезпечення системи управління публічними фінансами. Окреслено роль середньострокового та перспективного бюджетного планування і прогнозування в забезпеченні сталого економічного зростання. Визначено інституційні обмеження щодо імплементації відповідних практик. Детерміновано концептуальні засади вдосконалення бюджетної політики в контексті підвищення рівня суспільного добробуту. Наголошено на необхідності інституційної трансформації бюджетної доктрини держави.

Визначено роль та місце політики у сфері видатків у сучасній системі фінансового регулювання діяльності бюджетних установ. Визначено пріоритети, що постають перед вітчизняною системою бюджетних установ, з огляду на необхідність посилення її результативності та ефективності, зокрема в частині: створення умов для розширення економічної самостійності бюджетних установ на основі заміни кошторисного фінансування на бюджетування, орієнтоване на кінцеві результати; оновлення інституційних механізмів фінансування та співфінансування соціально значущих послуг; посилення прозорості та публічності діяльності; введення системи оцінювання якості надаваних послуг; запровадження інституту дієвого громадського контролю фінансової діяльності на всіх етапах управлінського циклу, починаючи з планування. Запропоновано методологію оцінювання соціально-економічної ефективності видатків бюджетних установ, зокрема визначення відносної фінансової автономії та рівня децентралізації моделі фінансування мережі бюджетних установ, що може служити для характеристики композиційної складової фінансової політики у сфері видатків. Окреслено роль фіскальної децентралізації при фінансуванні видатків на людський розвиток. Охарактеризовано особливості застосування програмно-цільового методу при фінансуванні діяльності бюджетних установ. Запропоновано шляхи підвищення ефективності видатків бюджетних установ сфер освіти та охорони громадського здоров'я.