Наведено результати застосування вдосконаленої методики післяопераційного знеболювання у 80 хворих, оперованих з приводу раку стравоходу, з використанням двох катетерів. Виконано радикальні оперативні втручання з використанням комбінованого торакоабдомінального доступу (Льюїса або Осава-Гарлока). У 40 пацієнтів (контрольна група) після операції здійснювали торакальну епідуральну аналгезію (ТЕА), у 40 (основна група) - комбіновану аналгезію (ТЕА і торакальний паравертебральний блок - ТПБ). Доведено ефективність комбінованої ТЕА з ТПБ щодо зниження рівня ендокринно-метаболічної відповіді у хворих після виконання езофагектомії.

Увагу приділено покращенню наслідків проксимальної резекції шлунку з резекцією стравоходу, пов'язаних з анастомозом, у хворих на рак стравоходу та кардіоезофагіального переходу шляхом розробки і застосування інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу. З метою підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на рак стравоходу та кардіоезофагіального переходу у відділі торако-абдомінальної хірургії Державної установи "Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова" НАМН України розроблено й упроваджено новий спосіб формування інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу. Для оцінки способу проведено дослідження, в якому здійснено порівняння ефективності інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу з циркулярним механічним езофагогастроанастомозом кінець-в-бік. Проаналізовано результати лікування 60-ох хворих, яким виконували проксимальну резекцію шлунку з резекцією стравоходу доступами Льюіса або Осава-Гарлока з формуванням езофагогастроанастомозу двома зазначеними способами. Експериментально показано, що інвагінаційний механічний езофагогастроанастомоз має характеристики високої і достатньої герметичності швів для попередження його неспроможності. Розроблений спосіб у річній динаміці сприяв зменшенню як частоти, так і ступеня вираженості ендоскопічних і гістологічних проявів рефлюкс-езофагіту, зменшенню як частоти, так і ризику розвитку післяопераційних рубцевих стриктур; неспроможності анастомозу не спостерігали. Продемонстровано переваги інвагінаційного механічного езофагогастроанастомозу над циркулярним механічним езофагогастроанастомозом кінець-в-бік щодо якості життя хворих за специфічними стравохідно-шлунковими симптомами (модуль EORTC QLQOG25), такими як: рефлюкс, біль і дискомфорт у ділянці шлунку, проблеми харчування.

Мета роботи - оцінка ефективності діагностики та методів лікування хворих з бойовою травмою стравоходу. Проведено лікування 7 пацієнтів з проникаючими пораненнями стравоходу у відділенні торакоабдомінальної хірургії Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова. У 6 (85,7 %) пацієнтів були проникаючі вогнепальні поранення, у 1 (14,3 %) пацієнта - закрита травма грудної клітки. Уламкові поранення переважали над кульовими - у 5 (71,4 %) і 2 (28,6 %) пацієнтів відповідно. Травма стравоходу як ізольоване ушкодження, спричинене вогнепальним проникаючим пораненням, була вкрай рідкою - у 1 (14,3 %) пацієнта. Оцінено ефективність діагностики та хірургічних методів лікування травм стравоходу, спричинених чужорідними тілами, тривалість перебування пацієнтів у стаціонарі, терміни відновлення цілісності стравоходу. У 2 (28,6 %) хворих з емпіємою плеври було застосовано торакотомний доступ із подальшими плевректомією, декортикацією легені, відновленням цілісності стінки стравоходу. У 4 (57,2 %) хворих виконані торакоскопія, плевректомія, декортикація легені, ушивання стравоходу. Інтраопераційно 6 (85,7 %) хворим встановлювали систему для ендоскопічної вакуумної терапії в ділянці пошкодження стравоходу. У 1 (14,3 %) хворого з обмеженою емпіємою плеври тактика лікування була консервативною: дренування плевральної порожнини під контролем ультразвукового дослідження плюс ендоскопічна вакуумна терапія. Для досягнення оптимальної ефективності останньої значення тиску утримували в діапазоні від 100 до 120 мм рт. ст. Ендоскопічну вакуумну систему міняли кожні 4 - 5 днів. Середня тривалість загоювання нориць становила 1 міс.

Зауважено, що монографія є тринадцятим виданням серії науково-практичних робіт з узагальнення досвіду медичного забезпечення Збройних сил України під час бойових дій, яке підготували відомі практичні фахівці, науковці військової медицини, Національної академії медичних наук України, Міністерства охорони здоров'я України. Висвітлено проблеми підвищення якості надання медичної допомоги даній категорії поранених. Розкрито особливості медичної допомоги пораненим з ушкодженням грудей на базовому, І, II, III та IV рівнях медичного забезпечення. Увагу приділено питанням надання анестезіологічної допомоги пораненим у груди, особливостям знеболювання при відеоторакоскопії та торакотомії, анестезіологічному забезпеченню поранених з ушкодженням стравоходу. Описано патоморфологічні прояви бойових ушкоджень грудей, світлові мікроскопічні та імуногістохімічні дослідження легеневої тканини, специфіку клінічних проявів і діагностики бойових ушкоджень грудей.