Проаналізовано специфіку формування оцінки як основної категорії прагмалінгвістики. Розглянуто етапи її становлення в українській філософії та лінгвістиці нового і новітнього періодів. Описано її статус, сучасні аспекти та методику вивчення, вивчено мовленнєві та міжмовні процеси, що її супроводжують.

Проаналізовано наукові праці львівського періоду Є.В.Кротевича (1901 - 1979 рр.) - відомого мовознавця XX ст. Наведено бібліографічний покажчик праць ученого, а також літератури про нього. Вміщено наукові публікації сучасних учених, присвячених пам'яті мовознавця. Висвітлено інтерпретацію мовної картини світу, а також прагмалінгвістичні аспекти мовленнєвої діяльності вченого.

Проанализированы научные труды львовского периода Е.В.Кротевича (1901 - 1979 гг.) - известного языковеда ХХ в. Предложен библиографический указатель трудов ученого, а также указатель литературы о нем. Помещены научные публикации современных ученых, посвященных памяти языковеда. Освещена интерпретация языковой картины мира, а также прагмалингвистические аспекты языковой деятельности ученого.

Наведено матеріали дослідження І.Франка як мовної особистості, талановитого співбесідника, оратора, декламатора, творця та слухача усного мовлення, поліглота. Висвітлено умови, за яких формувалась мовна особистість І.Франка, зокрема, політична, соціальна, психологічна, культурна, лінгвокультурна та полілінгвокультурна ситуації. Виявлено специфіку його мовної та комунікативної компетенції. Описано особливості риторики видатного українського діяча.

Приведены материалы исследования И.Франко как языковой личности, талантливого собеседника, оратора, декламатора, творца и слушателя устной речи, полиглота. Освещены условия, в которых формировалась языковая личность И.Франко, в частности, политическая, социальная, психологическа, культурная, лингвокультарная и полилингвокультурная ситуации. Выявлена специфика его языковой и коммуникативной компетенции. Описаны особенности риторики выдающегося украинского деятеля.

Висвітлено проблеми прагматики спілкування. Розглянуто історію розвитку риторики в Україні, проаналізовано риторики відомих педагогів. Наведено опис інноваційних, зокрема ігрових технологій з метою вдосконалення педагогічної риторики (ПР). Охарактеризовано закони ПР, відображені в українській пареміології. Викладено питання вдосконалення комунікативної та мовної компетенції педагога з урахуванням її змісту та форми. Описано особливості юридичної риторики, риторики політичного дискурсу, реклами сьогодення.

Освещены проблемы прагматики общения. Рассмотрена история развития риторики в Украине, проанализированы риторики известных педагогов. Приведено описание инновационных, в частности, игровых технологий для усовершенствования педагогической риторики (ПР). Охарактеризованы законы ПР, отображаемые в украинской паремиологии. Изложены вопросы усовершенствования коммуникативной и речевой компетенции педагога с учетом ее содержания и формы. Рассмотрены особенности юридической риторики, риторики политического дискурса, современной рекламы.

Подчеркнуто, что минерально-сырьевая база, как важнейшая составляющая часть природных ресурсов, имеет исключительное значение не только для развития экономики государства, но и является гарантией ее безопасности и обусловливает перспективные стратегические направления устойчивого социально-экономического развития промышленных регионов Украины.

Вперше у вітчизняному мовознавстві зроблено спробу теоретичного осмислення універсальної лінгвістичної категорії оцінки. Доведено можливість розвитку аксіологічної прагмалінгвістики як нового напряму, в межах якого описано ознаки категорії оцінки в статиці та динаміці; враховано основні досягнення української лінгвофілософської думки, нового та новітнього мовознавства. Оцінку визначено як стуктурно-, функціонально- та прагмасемантичну категорію; подано характеристику типів класифікації значень категорії оцінки; описано засоби її вираження у проекції на текст. Вивчено оцінку в ракурсі мовленнєвих і міжмовних процесів конотації, нейтралізації/актуалізації, запозичення, міжмовної аналогії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш1 г(0)59 + Ш141.14-315.5

Рубрики:

Мовознавство (лінгвістика)

Українська мова

Шифр НБУВ: ВА727861 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено проблеми мовної та міжкультурної комунікації, зокрема, розглянуто питання контрастивної лінгвістики та процесу запозичення мовних одиниць, перекладознавства, теорії та практики комунікативної взаємодії та взаєморозуміння, інтерпретації художнього тексту. Визначено функції університетської мовної освіти в європейському мультикультурному просторі. Розкрито зміст і сутність суб'єкт-суб'єктної взаємодії, проаналізовано її вплив на процес іншомовної комунікації. Проведено структурно-компонентний аналіз метафоричних словосполучень економічного дискурсу ХХІ ст. Показано роль усної мови у становленні літературного стандарту. Висвітлено образ-концепт "правосуддя" в українській перемійній картині світу. Охарактеризовано постать М. А. Кусьневича - маловідомого співака багатокультурного простору Галичини.

Висвітлено деякі положення теорії функціональної граматики, граматики активного типу, що стосуються проблеми створення "граматики оцінки" (аспекту прагматичної граматики) як комплексного опису граматичних засобів вираження оцінних значень. Аргументовано використання поняття "граматична прецедентність", що пов'язано з реалізацією у процесі комунікації вторинної граматичної семантики як прецедентної.

Розглянуто деякі аспекти лінгвоперсонології, питання, що стосуються класифікації типів особистості. Розкрито основні положення теорії автокомунікації (діалог Ego і Alter Ego) Т. Шевченка, що віддзеркалена в щоденнику письменника, репрезентованому нерідною для нього російською мовою. З'ясовано специфіку щоденникового жанру загалом, що мотивує виокремлення самостійного напряму філологічної науки - девіаріумології (щоденникознавства). Показано цінність даного письменницького щоденника, що дає змогу описати індивідуальну мовну картину світу Т. Шевченка на тлі мовної картини світу російської й української лінгвокультур, зрозуміти особливості вияву його мовної свідомості в російському дискурсивному просторі, індивідуальній і колективній концептосферах, виокремити нові, породжені письменником смисли, особливості вербалізації культурних і художніх концептів.

Висвітлено майстерність Т. Шевченка щодо використання фразеологізмів як прецедентних одиниць, що репрезентують письменницьку інтертекстуальність, здатність моделювати мовну гру, трансформувати фразеологічні одиниці. Фразеологізми розглянуто в широкому їх розумінні. Змодельовано класифікацію фразеологізмів, актуалізованих письменником, щодо відображення в них відповідних пізнавальних процесів в аспекті сприйняття довкілля.

Розглянуто основні теоретичні положення щодо розуміння феномену гри, що послідовно виявляється в мові, своєрідно моделюючись за допомогою одиниць усіх мовних рівнів, репрезентуючись у всіх стилях мовлення, окреслюючи в сучасному комунікативному просторі ігровий дискурс. Вивчено особливості творення мовної гри на морфологічному рівні шляхом актуалізації граматичної ігреми на базі іменних граматичних категорій, що простежено в межах теорії граматики оцінки, аксіологічної прагмалінгвістики.

Розглянуто проблеми викладання української мови як іноземної студентам медичних спеціальностей. Увагу приділено створенню іміджу української школи за кордоном. Виявлено особливості сприймання художнього стилю студентами-інофонами. Обгрунтовано доцільність застосування мультимедійних технологій для вивчення української мови як іноземної. Показано особливості становлення української освіти в РФ. Висвітлено тенденції розвитку українського шкільництва Канади. Викладено теоретичні основи створення функціональної граматики української мови. Акцентовано увагу на проблемах добору навчальних текстів для студентів-іноземців природничих спеціальностей. Надано відомості про навчання української мови у словацьких школах.

Репрезентовано образ-концепт "вода", що своєрідно відображається в лінгвокультурах кожного народу, а також у відповідних субкультурах, до яких відносимо українську галицьку субкультуру. Зазначений образ охарактеризовано з огляду на особливості його вербалізації в галицькому паремійному фонді з урахуванням інтерпретації, запропонованої І. Франком.

Вперше узагальнено напрацювання, здійснені українськими мовознавцями в області гендерної лінгвістики, починаючи від І. Франка. Охарактеризовано архетипні гендерні стереотипи, норми й ролі, характерні для української національної традиції, ментальності, українського національного характеру й зафіксовані у звичаях, обрядах і фольклорних текстах, насамперед паремійних. Акцентовано увагу на мовній фіксації змін, що репрезентують трансформацію патріархальних гендерних норм, ролей і стереотипів, найпослідовніше представлених у сучасній українській публіцистиці, що виражається насамперед на словотвірному, лексико-семантичному, морфологічному (категорія роду) і синтаксичному рівнях, а також фразеологічному проміжному рівні мовної системи. Досліджено вербалізацію гендеру в різних типах дискурсів І. Франка (науковий і публіцистичний тексти, живе повсякденне мовлення, листування, художні тексти різних жанрів) та П. Загребельного (живе мовлення, інтерв'ю, художні тексти) як елітарних українських мовних особистостей. Охарактеризовано перспективу української лінгвогендерології, вказано на деякі типові помилки гендерних досліджень і їх ключові теоретичні засади.

Вагомим чинником появи в Україні такої геніальної особистості як Іван Франко став феномен галицької полілінгвокультурної ситуації другої половини XIX - початку XX ст. На формування та становлення мовної свідомості Франка великий вплив мало його багатонаціональне культурне оточення, так званий культурний контекст, міжкультурна комунікація.

Розглянуто роль С. Руданського в розвитку української мови. Розкрито поняття "живе мовлення" в сучасному мовознавстві. Приділено увагу статусу жанру співомовки та їх ігровій природі. Визначено своєрідність функціонування запозичень у поетичному дискурсі С. Руданського. Досліджено відтворення релігійного складника світогляду письменника у його листах. Охарактеризовано мовний образ священнослужителя в поетичному дискурсі С. Руданського. Проаналізовано відтворення комунікативної компетенції письменника та фактів його "мовної біографії" у еготекстах. З'ясовано своєрідність омовлення невербаліки в дискурсі С. Руданського.

На прикладі аналізу граматичного значення минулого часу описано способи моделювання граматичних ігрем для вираження значення оцінки. Аргументовано використання поняття "граматична прецедентність", що пов'язано з уживанням граматичних одиниць в оцінних функціях як прецедентних.

У сучасному мовознавстві дослідницьку увагу знову привертає теорія відносності Сепіра - Уорфа, актуалізуються поняття "лінгвонаціоналізм" і "лінгвопатріотизм", поширюються відповідні ідеологічні міфи, вироблені мовною політикою тоталітарних держав. Доведено, що статус української мови неправдиво трактується в науковому дискурсі сучасних російських мовознавців. Висвітлено об'єктивні погляди О. Потебні на актуалізовані в дослідженні поняття. Вчений ставить перед мовознавцями завдання дотримуватися поміркованого лінгвопатріотизму, що окреслений у його формулі: "Послідовний націоналізм - це інтернаціоналізм".

Описано теоретичні поняття, що окреслюють концепти "мовна свідомість", "мовна спроможність", "мовна особистість" (Homo loquens). Мовна особистість - це багатогранний феномен, що складається з сукупності Homo cogitans, Homo agens, Homo communicans, Homo sentins, Homo ethnicus/habitus, Homosentins. У цьому аспекті благодатним матеріалом для всебічного аналізу є особистість Тараса Шевченка, яка репрезентує портретний тип української нації, етнічний характер українця.