Досліджено правову природу, зміст міжнародних виборчих стандартів, їх значення в оновленні інститутів публічної влади та загальнодемократичних процесах у державах і на міжнародній арені, проблемні питання їх розвитку, легітимації, легалізації та кодифікації. Розглянуто доктринальні та нормативні засади, дефінітивну та структурну характеристики міжнародних виборчих стандартів. Запропоновано авторську дефініцію міжнародних виборчих стандартів. Проаналізовано проблематику становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів та їх змістової характеристики. Розглянуто актуальні питання сприйняття законодавством України міжнародних виборчих стандартів, обов'язковості стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних між- і неурядових організацій. Запропоновано заходи з удосконалення законодавства України щодо імплементації міжнародних виборчих стандартів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х911.31

Рубрики:

Особисті, політичні, громадянські, економічні, соціальні і культурні права

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито правову природу, зміст міжнародних виборчих стандартів, їх значення в оновленні інститутів публічної влади та загальнодемократичних процесах в державах та на міжнародній арені, а також досліджено проблемні питання їх розвитку, легітимації, легалізації та кодифікації. Проведено дослідження їх доктринальної та нормативної основ, дефінітивної та структурної характеристик. Розроблено дефініцію міжнародних виборчих стандартів. Проаналізовано проблематику становлення єдиної системи міжнародних виборчих стандартів та їх змістовної характеристики. Розглянуто актуальні питання сприйняття законодавством України міжнародних виборчих стандартів, обов'язковості стандартів, що прийняті нестатутними органами міжнародних міжурядових організацій і неурядових організацій. Запропоновано заходи щодо їх вдосконалення законодавства України стосовно імплементації міжнародних виборчих стандартів.

Вперше доведено, що за умов одноосного та двохосного розтягування за прикладення однакової сили протягом заданого часу, релаксаційні та деформаційні можливості в різних ділянках, що підлягали вивченню, залежать від гендерних особливостей, віку та форми голови. Вперше за експериментальних умов відтворено математичну модель шкірно-жирового клаптя під час розтягування та релаксації, що надало змогу оцінити її деформаційні можливості. Вперше визначено оптимальні величини глибини відшарування та ступінь натягнення тканин за проведення рітідектомії в залежності від форми голови, віку та статі. Вперше вивчено параметри мікроциркуляторного русла шкірно-жирового шару скроневої, виличної, щічної та привушно-жувальної ділянок, котрі можуть вказувати в післяопераційному періоді на якість загоєння рани. Розроблено та впроваджено в практичну діяльність модернізованої методики верхньої та середньої рітідектомії з урахуванням біомеханічних особливостей шкіри. Доведено доцільність подальших досліджень та впровадження в практику технік виконання "face-lifting", опираючись на закони біомеханіки.

Висвітлено інструменти високого спільного рівня безпеки мережевих та інформаційних систем в межах ЄС із врахуванням положень Угоди про функціонування останнього та покращення функціонування безпеки внутрішнього ринку ЄС. Проаналізовано офіційний переклад Директиви та надано фаховий науково-практичний коментар її положень із гармонізацією до внутрішнього законодавства України.

Досліджено роль феноменології людини, особистості та громадянина в сучасному конституційному праві в контекстуалізації ролі їх правового статусу, його зростання та модифікації в умовах правової глобалізації. Розглянуто важливі теоретичні питання супроводу комунікативної взаємодії людини та права. Визначено роль конституційного права в забезпеченні правового статусу людини, особистості та громадянина. Проаналізовано забезпечення конституційно-правового статусу людини, особистості і громадянина у світлі інструментально-інституційних аспектів. Розкрито перспективи розвитку профільного правового статусу в його динамічному вимірюванні. Встановлено особливості трансформації профільного статусу та правових станів особистості в умовах розвитку громадянського суспільства. Досліджено теоретичні та практичні підходи до визначення характеристики поняття "людина" й "особистість" у конституційному праві, а також роль інституту громадянства в конституційному праві держави як феноменологічного явища й інституту державності. Аргументовано параметральні ознаки конституційної людини та визначено муніципальні права людини (особистості, члена територіальної громади).

Запропоновано загальні копцепти парадигми цифрової трансформації держави, що охоплюють конституційні засади розвитку інформаційного суспільства, інформаційної та кібернетичної безпеки, розширення системи фундаментальних прав людини у зв'язку із визнанням цифрових прав, електронних трансформацій у публічному урядуванні, впровадження цифрових технологій у демократичні процеси тощо. Представлений огляд правового забезпечення застосування ІТ-технологій у сфері економічної діяльності спрямований на формування комплексного уявлення про напрями та тенденції цифровізації національної економіки. Зазначено, що міжнародно-правові проекції розвитку національного законодавства у цій сфері ілюструють тенденції наближення України до світових процесів з цифрової глобалізації.

Висвітлено інструменти міжнародної боротьби проти корупції, які відображають єдиний підхід Ради Європи та її держав-членів до цієї проблеми. Досліджено негативну роль феномену корупції в державній та міжнародній діяльності, у тому числі на транснаціональному рівні. Проаналізовано офіційний переклад Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р. і Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р. і надано фаховий науково-практичний коментар їхніх положень, які характеризують міждисциплінарний підхід у здійсненні державами колективної і узгодженої протидії цьому негативному явищу.

Наведено наукові висновки й узагальнення щодо законопроєктів, які стосуються пріоритетних сфер суспільних відносин і були включені до порядку денного четвертої сесії Верховної Ради України дев'ятого скликання. Зокрема, визначено пріоритетні напрями оптимізації Регламенту Верховної Ради України. Окреслено перспективи вдосконалення законодавства про статус народного депутата України. Висвітлено проблеми законодавчого забезпечення організації державної влади, місцевого самоврядування та регіонального розвитку. Розглянуто модернізацію організаційно-правових і економічних механізмів ресурсного забезпечення системи публічного управління та адміністрування в Україні. Увагу приділено законодавчому забезпеченню здійснення правосуддя в Україні; удосконаленню кримінального та кримінального процесуального законодавства України тощо.