Вперше обгрунтовано концепцію діяльнісної ситуації як універсальної категорії, яка охоплює лексичну семантику та словотвір, взаємодіє з категоріями тексту та дискурсу. Проаналізовано лінгвокреативні особливості мови в організації дискурсу як синтезу різних типів діяльності (мовленнєвої, когнітивної, комунікативної, соціальної). Запропоновано інтегративний підхід до аналізу матеріалу, окресленого хронологічними рамками початкового стану розвитку французької мови, який поєднує структурну та функціонально-прагматичну методики пошуку. Поняття діяльнісної ситуації витлумачено в контексті основних детермінаторів як онтологічний, категоріальний, когнітивний та комунікативний аспекти ситуації. Вивчення діяльнісних ситуацій та ступінь їх відтворюваності в дискурсах досліджено моделюванням парадигматичних і синтагматичних проекцій, які відбивають морфологічні, дериваційні та синтаксичні процеси. Увагу приділено вивченню механізмів формування та функціонування дискурсивних складників, зокрема лексики, вторинної за походженням, її систематизації за номінативними та дериваційними значеннями, встановленню пріоритетів різноструктурних словотвірних одиниць у реалізації типових діяльнісних ситуацій дискурсів старофранцузького періоду.

Розглянуто лінгвокреативні механізми у мові старофранцузського періоду, їх роль в організації дискурсу як синтезу різних типів діяльності (мовленнєвої, когнітивної, комунікативної, соціальної). Досліджено проблему формування та функціонування лексико-семантичних мереж як дискурсивних складників (словотвірних, словозмінних, синонімічних, антонімічних серій слів). Увагу приділено встановленню пріоритетів різноструктурних словотвірних одиниць, їх систематизації за номінативними та дериваційними значеннями та їх ролі у вербалізації типових діяльнісних ситуацій.

Рассмотрены лингвокреативные механизмы в языке старофранцузского периода, их роль в организации дискурса как синтеза различных типов деятельности (языковой, когнитивной, коммуникативной, социальной). Исследована проблема формирования и функционирования лексико-семантических сетей как дискурсивных слагаемых (словообразующих, словоизменяемых, синонимических, антонимических серий слов). Уделено внимание установлению приоритетов разноструктурных словообразующих единиц, их систематизации по номинативным и деривационным значениям и их роли в вербализации типовых деятельностных ситуаций.

Розглянуто структурно-семантичні особливості багатоланкових словотвірних рядів, мотивованих дієсловом, та проблему їх варіативності у словотвірній підсистемі і дискурсах старофранцузького періоду. Проаналізовано структурні типи словотвірних рядів, вихідними словами яких є різні форми дієслова: основа інфінітиву, основа множини, дієприкметник минулого часу. На аналізі конкретних прикладів показано вплив морфологічних особливостей базової лексеми на структуру словотвірних формувань, взаємодію морфологічних, синтаксичних, лексичних моментів похідних одиниць та їх комунікативної функції.