Вперше в Україні на монографічному рівні досліджено теоретичні та практичні аспекти проблеми матеріально-фіксованих носіїв інформації про особу злочинця та їх використання на початковому етапі розслідування. Проаналізовано та систематизовано питання, що дозволяють побудувати відповідну технологію, спрямовану на підвищення ефективності зі збору таких даних. Сформульовано вимоги до організаційної роботи і розкриття злочину за "гарячими слідами". Виявлено та типізовано фізико-біологічні та соціальні властивості людини, що відображаються у матеріальному середовищі під час вчинення злочину. Класифіковано понад 107 категорій носіїв інформації про особу злочинця в процесі дослідження матеріальної обстановки місця події. Узагальнено недоліки та прогалини сучасної системи кримінальної реєстрації за результатами проведених анкетувань, експертів і слідчих. Удосконалено існуючі методики збору інформації про матеріально-фіксовані носії інформації про особу злочинця та їх використання на початковому етапі розслідування, а також використання отриманої інформації у процесі проведення розшукових і слідчих дій.

Розглянуто методологічні засади діяльності слідчого на початковому етапі розслідування. Увагу приділено комплексному дослідженню особи злочинця під час огляду місця події, подальшому використанню здобутої інформації під час висування та розробки криміналістичних версій. Розроблено типові методики роботи з криміналістичними версіями про особу злочинця та планування невідкладених слідчих дій. З'ясовано роль і місце у цьому процесі існуючих криміналістичних обліків та інформаційно-пошукових систем. Запропоновано конкретні шляхи удосконалення системи кримінальної реєстрації злочинця.

Висвітлено біографічні дані та творчий шлях видатного вітчизняного вченого, талановитого педагога, відомого в країні та за її межами, В. Г. Лукашевича. Вміщено матеріали з теоретико-правових проблем визначення поняття правоохоронної діяльності та розбудови органів внутрішніх справ на засадах чинної Коституції України, визначення їх місця та ролі у системі державної влади та місцевого самоврядування. Описано його діяльность з розслідування злочинів тощо. Висвітлено наукову діяльність В. Г. Лукашевича. Наголошено, що за його ініциативи організовано Республіканський навчально-методичний центр МВС України та створено Донецький, Луганський, Харківський та інші інститути внутрішніх справ, розроблено концепцію відомчої системи підготовки кадрів і заходи щодо її забезпечення. Підкреслено, що він започаткував фаховий "Інформаційний бюлетень Республіканського навчально-методичного центру" і був головним редактором. Наголошено, що основними напрямами наукової діяльності на сучасному етапі є: кримінальний процес, криміналістика, кримінальне право, адміністративне право, професійна педагогіка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)722.071 + Х894.9(4УКР)24

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено сучасний стан співпраці науковців-криміналістів та працівників експертної служби. У ситуації, коли майже відсутні налагоджені "канали зв'язку й обміну інформацією", створено "Конгрес Криміналістів", що заслуговує відповідного висвітлення.

Висвітлено ознаки і властивості особи злочинця, що відображаються в матеріальному середовищі під час вчинення злочину. Приділено увагу методологічним засадам пізнання події злочину. Розкрито керівні, організаційно-методичні та процесуальні основи роботи на місці події. Зазначено про логіко-психологічні та криміналістичні прийоми пізнавальної діяльності на місці події. Розглянуто питання обробки та використання початкової інформації про злочин у системі кримінальної реєстрації.

Досліджено можливості одержання та використання інформації про сліди пальців рук людини, які за своїм криміналістичним значенням посідають перше місце в групі слідів-відображень, що пояснюється не тільки частотою їх виявлення на місці події, а й тим, що з їх допомогою вдається коротшим шляхом розшукати та викрити злочинця. Подібна можливість зумовлена будовою шкіри на пальцях рук і особливими властивостями папілярних візерунків, наявних на кінцевих фалангах пальців рук.

Зазначено, що наразі склалася ситуація, коли радянської системи органів внутрішніх справ уже не існує, а нова система перебуває в стадії формування, тобто є так званим "пілотним проектом". У такому самому становищі перебуває й система навчання майбутніх правозахисників - фактично вона не існує як єдина система у зв'язку з відсутністю належного освітнього та наукового підгрунтя. Такий стан справ значно ускладнює формування загальної правозахисної системи. Зауважено, що в сучасній концепції юридичної відомчої освіти існує багато напрямів, однак більшість із них слабо відпрацьовані.

Здійснено комплексний аналіз правових, теоретичних і прикладних проблем теорії та практики встановлення й ототожнення особи злочинця засобами криміналістики. Визначено методологічне підгрунтя та обгрунтовано вибір системи пізнавальних засобів дослідження наукових основ криміналістичної теорії про зовнішні ознаки та властивості особи злочинця. Виокремлено вихідні засади розбудови інтегративної криміналістичної теорії про зовнішні ознаки й властивості особи злочинця, зміст якої становлять системи відповідних знань (учень), що відбивають окремі елементи предмета криміналістики, нерозривно пов'язані між собою та створюють нове (інтегральне) знання. Сформульовано та обгрунтовано авторську концепцію подальшого криміналістичного дослідження особи злочинця як сукупності його соціальних, фізико-біологічних, психологічних якостей і властивостей. Запропоновано авторське визначення поняття «криміналістичний портрет» як методу моделювання особи злочинця, визначено його структуру та складові елементи. Виокремлено «криміналістичний портрет» озброєного злочинця та узагальнено типові криміналістичні портрети окремих видів злочинців. Визначено особливості дослідження кореляційного зв'язку особи злочинця та потерпілого. З'ясовано сучасний стан та перспективи застосування новітніх наукових знань про особу злочинця. Розглянуто можливості "нетрадиційних вчень" або "нетрадиційних напрямів" використання відомих криміналістичних методів у дослідженні особи злочинця: фізіогноміки, френології, дактилоскопії, хіромантії (хірогномії, хірології), габітології, локомоції, одорології, скриберології (почеркознавства), графології, фоноскопії. Приділено увагу питанням використання кримінальної реєстрації, криміналістичних обліків та інформаційно-пошукових систем як базових джерел накопичення інформації стосовно особи злочинця та запропоновано конкретні шляхи вдосконалення існуючої системи кримінальної реєстрації особи злочинця.

Проаналізовано дослідження, яке проводять автори щодо впровадження профайлінгу в адвокатську діяльність. Розкрито історію виникнення та основні етапи розвитку профайлінгу, який з'явився в Британії, де його вперше застосував англійський хірург Томас Бонд у 1888 р. для складання психологічної характеристики серійного ман'яка Джека-Різника. Розвиток профайлінгу у сфері криміналістики використовувався для складання психологічного портрета підозрюваного з доказів, залишених на місці злочину. Іншою сферою використання методик профайлінгу стало забезпечення безпеки авіаперельотів за допомогою опитування та спостереження за пасажирами під час передполітного огляду, вперше застосованого ізраїльською авіакомпанією Ель-Аль в аеропорту Бен-Гуріон. Ще 50 років тому методи профілювання були закритою інформацією, доступною виключно співробітникам спецслужб. А сьогодні вивчити їх може кожна людина, яка бажає розпізнавати брехню, адже з обманом у повсякденному житті стикаються всі. Як окрема спеціальність у жодному навчальному закладі профайлінг не викладається, і на факультетах університетів дисципліни іпрофайлінгі немає. Існує спеціальна програма навчання профайлінгу в закладах вищої освіти МВС України, але вона призначена тільки для криміналістичного профайлінгу. Профайлінг - це новий напрям, який динамічно розвивається і ставить перед собою завдання складання й оцінки психологічного портрета особи, а також верифікації брехні. Складання психологічного портрета особи - сукупність психологічних методів і методик оцінки та прогнозування поведінки людини на основі аналізу найбільш інформативних окремих ознак, характеристик зовнішності, невербальної і вербальної поведінки (сюди ж відносяться психотипування, психотипології і т.п.). Наведено види профайлінгу, його алгоритм. Проналізовано спроби автоматизації профайлінгу, зокрема і в адвокатській діяльності. Запропоновано створення веб-платформи для надання адвокатам профайлінгових послуг, наприклад, під егідою Національної асоціації адвокатів України.