Викладено певні результати дослідження атрибуції й експертизи книжкових, а також інших видів друкованих пам'яток. Розкрито мету, правові і теоретичні засади експертизи пам’яток у бібліотеках. Особливу увагу приділено атрибуції стародруків та видавничих фальсифікатів, методиці встановлення приналежності примірників до історичних зібрань та атрибуції нотних видань, гравірованих портретів, грамофонних платівок. Розглянуто питання текстологічної атрибуції творів.

Бібліографічний покажчик підготовлений до 50-річчя українознавчих студій в галузі книгознавства, бібліотечної справи та бібліографії відомого американського бібліотекаря, дослідника, популяризатора слов'янської книги, запрошеного дослідника Інституту Гувера Стенфордського університету Едварда Касинця. Видання містить науковий нарис про Е. Касинця, хронологічний покажчик його українознавчих публікацій, деяких виставок і заходів, у яких він брав активну участь, перелік подяк йому від дослідників у виданнях, а також вибірковий покажчик публікацій про нього.

Зазначено, що науково-довідкове видання включає 259 унікальних джерел для дослідження історії створення, складу та змісту, умов функціонування преси національних спільнот України у період 1988 - 2004 рр. Усі джерела представлено мовою оригіналу. Видання споряджено науково-довідковим апаратом, що складається з п'ятьох покажчиків - іменного, географічного, хронологічного, мов видання, видань національних спільнот; є список скорочених назв у заголовках і підзаголовках газет та їх повне найменування.

На матеріалі стародрукованих джерел простежено вплив стилю бароко на редакційно-видавниче оформлення українських богослужбових книг XVІІ-XVІІІ ст. Розроблено комплексну методологію історико-книгознавчого дослідження впливу стилю бароко на українську стародруковану книгу. Розглянуто перспективні напрями дослідження української книги доби Бароко в царині історичного книгознавства та інформаційних технологій. Проаналізовано вияв стилю бароко в "комунікаційній" площині української богослужбової книги. Охарактеризовано зазначений стиль в українських богослужбових книгах денного, тижневого та річного циклу XVІІ-XVІІІ ст. Увагу приділено емблематичній поезії українського бароко в структурі кириличної книги вказаного періоду.

Мета роботи - привернути увагу до проблеми артефактної цінності книжкової спадщини, представити деякі відомості з праць істориків книги минулого про книжкові раритети, важливі не лише для поодиноких бібліофілів, а насамперед для історії книжкової культури, для книгознавства як спеціальної історичної дисципліни. Для виявлення й аналізу такої інформації застосовано методи евристики, джерелознавчого пошуку, відбору, аналізу і синтезу інформації, а головне - атрибуції: встановлення автора, назви, часу і місця виходу книги, визначення її цінності та рідкісності. Представлено інформацію про деякі стародруки, відомі лише за бібліографією, а також про неординарні видання чи окремі примірники рідкісних видань XVII - XX ст., які відрізняються від основного накладу видання. Інформація зібрана автором за документами з архівних фондів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського та деякими публікаціями, а також за власними емпіричними спостереженнями книжкових пам'яток. Окрім введення до наукового обігу маловідомої чи призабутої інформації з праць істориків книги минулого про незвичайні видання чи примірники, проаналізовано також терміни "унікум", "рідкісна книга", "варіанти видань", "видавничі підробки", "фальсифікати", "псевдовидання" та ін. Для достовірної атрибуції давніх видань наголошено на необхідності дослідження паперу книги, її художнього оформлення та якості поліграфічного виконання, унікальності примірника завдяки іншій присвяті, автографу видатної особи, цінних для історії коментарів, залишених власником книги на її берегах. Доведено, що дослідження книжкових пам'яток, першим етапом якого є атрибуція книг, їх дбайливе збереження, ретельний науковий опис, популяризація в різний спосіб складають основи книжкового пам'яткознавства - наукового напряму й одночасно сфери практичної діяльності з рідкісними, цінними книжками, що є пам'ятками історії та культури.

Наведено наукові розвідки з історії вітчизняного книговидання XVIІ — XVIII ст., мистецтва української книги, історії різних інших видів друку — нот, відбитків гравюр. Викладено питання культури книгозбирання та книгорозповсюдження в давнину (XVI — початок XX ст.), книжкової культури української діаспори. Охарактеризовано культуру книгорозповсюдження через різні форми — продаж або суспільне користування в бібліотеках (монастирських, приватних, навчальних закладів, установ); вкладення в церкви чи дари окремим особам або закладам (записи про це на книгах — перша форма власницьких знаків). Вивчено культуру книгоопису.

У дослідженні репрезентовано історію і нотну продукцію видавництва Генріха (їндржиха) їндржишека (1857-1924) - власника музичного магазину, майстерень з ремонту й виробництва музичних інструментів у Києві, засновника фірми грамзапису «Екстрафон», одного зі фундаторів спортивного товариства «Сокіл» і культурно-просвітницького товариства імені Яна Амоса Коменського у Києві, члена Київської міської думи, активного діяча громадського і політичного життя, чеха за походженням. На початку XX століття його видавництво було другим за розміром та значенням нотовидавничим центром в Україні. У роботі характеризовано особливості окремих видань та видавничих серій. Наводиться інформація і наукові описи усіх, виявлених на цей час примірників нотної продукції їндржишека не тільки з фондів НБУВ, але і з інших бібліотек, приватних колекцій, Інтернет-ресурсів; представлено і ті видання, інформацію про які встановлено за непрямими джерелами (усього 1422 позиції-). Прослідковано долю окремих публікацій, що їндржишек фактично перевидав, використовуючи підготовлені поліграфічні форми (нотні дошки), викуплені у своїх попередників (А. Соколь, І. Будкевич та ін.), а також пізніші перевидання, здійснені у радянський час з експропрійованих нотних дощок їндржишека з вихідними даними «Київського музичного підприємства», «Українського музичного видавництва», видавництва «Мистецтво». Дослідження діяльності і реконструкція видавничого репертуару надає змогу відтворити раніше невідомі сторінки історії книжкової справи і музичної культури в Україні. У коментарях до описів подано відомості про авторів музики, слів та про осіб, яким твори присвячено. До видання додається укладена авторами таблиця послідовності нотних дошок, де відтворено хронологію діяльності видавництва, три покажчики — іменний, систематичний і назв. Працю проілюстровано близько 400 зображеннями. Більшість відомостей про продукцію Г. їндржишека вводиться до наукового обігу вперше.

Наукове дослідження бібліографічних питань розкриває тенденції, видовий та проблемно-тематичний діапазон, характерні риси й особливості вітчизняної біографічної літератури першого — початку другого десятиліть XXI ст., позначених стрімким розширенням дослідницької та видавничої роботи у галузі вітчизняної біографіки. Вперше систематизовано весь комплекс книжкових джерел (друкованих і електронних видань), випущених в Україні у 2010-2013 рр., що містять біографічну інформацію про діячів української історії, науки, культури та інших сфер життя. Досліджено і вивчено джерела української біографістики. Зазначена необхідність розмежування понять "біографістики" й "біографіки".

Розглянуто історію та видавничу діяльність однієї з найменш досліджених приватних друкарень Львова другої половини XVIII ст. — родини Шліхтинів. Висвітлено історію видавничого підприємства Шліхтинів, основні етапи його діяльності під керівництвом членів сім’ї — засновника Яна Шліхтина (1755-1764) та його спадкоємців — Лукаша (1764-1776) й Казимира (1776-1785). Подано історико-книгознавчу характеристику видань друкарні, відомості про книгарську та інтролігаторську роботу закладу. Представлено провенієнційний аспект розповсюдження та побутування примірників. Вміщено повний бібліографічний опис видань Шліхтинів та їхніх збережених примірників в українських і закордонних книгозбірнях.

Розкрито діяльність Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського щодо дослідження та опрацювання історико-культурних фондів, що зберігаються у відділах стародруків та рідкісних видань, бібліотечних зібрань та історичних колекцій, зарубіжної україніки, образотворчих мистецтв, музичних фондів і частково сектору картографічних видань. Окрему увагу приділено питанню створення електронних ресурсів, що дозволяють наблизити відповідну інформацію для віддалених користувачів, прискорити бібліографічний пошук ретроспективних різновидових видань та колекцій. Бібліографічний покажчик публікацій співробітників названих підрозділів демонструє обсяги і напрями наукових досліджень історико-культурних фондів НБУВ.

Представлено дослідження, бібліографічний опис видань та примірників Євангелій, виданих у Вільнюсі упродовж 1575-1644 рр., та альбом ілюстрацій цих видань (130 зображень). До складу каталогу включено деталізовані описи 32 примірників чотирьох вільнюських видань Євангелій - друку П. Мстиславця 1575 р., Євангелій без сигнатур 1600 р. та з сигнатурами 1610-1620-х рр. друкарні Мамоничів та Святодухівського братства 1644 р., а також фрагментів невідомого в бібліографії вільнюського друку 20-30-х рр. XVII ст. Вільнюські видання Євангелій містять оригінальні і змістом власницькі й вкладні записи, вартісні оправи, відзначаються прикметною історією побутування. Вміщено ґрунтовний науково-довідковий апарат, додатки ідентифікаторами аркушів, схему міграції примірників, таблиці розміщення філіграней.

Репрезентовано архівну спадщину відомого українського історика та громадської діячки, яскравої представниці наукової та культурної еліти України другої половини XX ст. О. М. Апанович, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Каталог містить описання документів особового архівного фонду, що є грунтовною джерельною базою для вивчення постаті О. М. Апанович, її наукової діяльності, зокрема як дослідниці українського козацтва й особистості першого президента Національної академії наук України В. І. Вернадського, творчої та громадської праці. Зазначено, що структура каталогу обумовлена видовим складом документів архіву, укладених за основними принципами систематизації матеріалів особових архівних фондів. Переважна більшість документів із фонду О. М. Апанович залучається до наукового обігу вперше. Науково-довідковий апарат видання включає іменний, географічний покажчики, покажчик установ та організацій.

Висвітлено традиції та інновації у діяльності наукових бібліотек у цифрову епоху. Українськими та зарубіжними фахівцями розкрито теоретичні та прикладні аспекти формування, використання, організації доступу до електронних інформаційних ресурсів наукової бібліотеки в сучасному веб-середовищі та оптимізації бібліотечної діяльності у цифрову епоху, зокрема: діяльність, управління, взаємодія наукових бібліотек у цифрову епоху; розвиток соціально-інформаційних комунікацій в умовах інформатизації; біографіка та біобібліографія як інформаційно-комунікативний ресурс суспільно-політичних і культурних трансформацій; сучасна бібліотечно-інформаційна термінологія; інтеграція друкованих і електронних бібліографічних ресурсів у формуванні репертуару періодики. Представлено сучасні особливості формування та використання архівної та рукописної наукової спадщини, традиції, інновації, перспективи збереження бібліотечних фондів. Розглянуто атрибуція й опис книжкових та інших документних пам’яток як складової наукових досліджень.

Висвітлено питання життя та творчого доробку Н. Б. Кузякіної — відомого українського і російського літературознавця, театрознавця, критика, кандидата філологічних наук, доктора мистецтвознавства, професора, талановитого ученого із середовища шістдесятників, жертви і непримиренного опонента радянського тоталітарного режиму. На хвилі національного піднесення 1990-х років вона — один із творчих і продуктивних вітчизняних україністів другої половини XX ст., послідовний дослідник драматургії і театру доби Розстріляного Відродження, зачинатель / основоположник наукового кулішезнавства і курбасознавства, глибокий знавець творчості Лесі Українки, І. Кочерги та інших творців новітньої драми. Праці дослідниці, створені впродовж 1960—1990-х рр., досі залишаються затребуваними в науці, активно цитуються, перевидаються, що свідчить про неперехідність її фахових спостережень, важливість зроблених у них відкриттів. Популяризація спадщини дослідниці може ефективно прислужитися для розвитку науки.

Зазначено, що Каталог "Газети України 1816 - 1916 pp. у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського" містить 616 назв періодичних видань. Усі газети досліджено укладачами de visu. Каталог складається з повних бібліографічних описів газет та всіх наявних у фондах різноманітних додатків до них (414 газет і 202 додатки), розташованих за алфавітом назв у хронологічному порядку. Опис газет здійснено мовою оригіналу. Видання споряджено науково-довідковим апаратом, що складається з чотирьох допоміжних покажчиків - іменного (складений за сучасним правописом, до нього додано словник псевдонімів і криптонімів), географічного, хронологічного і покажчика мов видання; є список скорочень та їх розшифрування.

Висвітлено традиції та інновації у діяльності наукових бібліотек у цифрову епоху. Українськими та зарубіжними фахівцями розглянуто розвиток соціально-інформаційних комунікацій в умовах інформатизації. Репрезентовано біографіку та біобібліографію як інформаційно-комунікативний ресурс суспільно-політичних і культурних трансформацій. Розкрито інтеграцію друкованих та електронних бібліографічних ресурсів у формуванні репертуару періодики. Наголошено на збереженні бібліотечних фондів традиційними та у перспективі інноваційними методами. Представлено сучасні особливості формування та використання архівної та рукописної наукової спадщини.

Досліджено науковий доробок знаного українсько-російського вченого другої половини XX ст. - Н. Б. Кузякіної, кандидата філологічних наук, доктора мистецтвознавства, театрознавця, викладача вищої школи в Ізмаїлі, Одесі, Києві, Санкт-Петербурзі, наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнографії імені М. Т. Рильського АН УРСР, письменника, критика, відкривача та знавця архівних матеріалів. Її праці проклали магістральний шлях у вивченні драматургії доби Розстріляного Відродження та передусім - у грунтовному осмисленні творчості геніального митця М. Куліша, як і кращих творів українських письменників модерного періоду. Н. Б. Кузякіна - один із творчих і продуктивних україністів, послідовний дослідник літератури та театру, зачинатель наукового кулішезнавства та курбасознавства, глибокий знавець творчості Лесі Українки, І. Кочерги, інших творців новітньої драми, тонкий аналітик жанрової системи, відомий компаративіст, який чимало праць присвятив українсько-російським літературним взаєминам. Україністичний спадок дослідниці характеризується, аналітичністю спостережень над особливостями розвитку драми XX ст. завдяки глибинному проникненню у специфіку змісту та форми, новаторства творів Лесі Українки, І. Кочерги, І. Дніпровського та ін., а також синтетичністю погляду на культуру творчості, художню своєрідність і вписаність у світовий контекст.

Розглянуто педагогічні, соціальні, психологічні аспекти, що у синтезі становлять професійну майстерність вчителя фізичної культури. Особливу увагу приділено особистісним аспектам формування педагогічної культури, майстерності, педагогічній взаємодії, конфліктам у спілкуванні, професійному становленню та самовдосконаленню.

Наведено повні бібліографічні описи 672-х газет, розташованих за алфавітом назв. За одиницю опису взято всі номери однієї газети. Опис здійснено мовою оригіналу. Усі газети досліджено укладачами de visu.

Висвітлено життя, організаційну та наукову діяльність заступника директора Всенародної бібліотеки України (нині - Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського) в 1923 - 1933 рр., керівника відділу Орієнталія й інших спеціалізованих відділів установи, видатного бібліотекознавця, книгознавця, сходознавця В. Ф. Іваницького. Розглянуто діяльність ученого як історика Стародавнього Сходу, гебраїста, а також теоретика та практика бібліотечної справи в Україні. Розкрито джерелознавче значення особових документів В. Ф. Іваницького. Подано публікації архівних документів (автобіографію, список наукових робіт, спогади, заяви щодо реабілітації, а також підготовлені вченим бібліотечні інструкції). Наведено хронологічний покажчик наукових, науково-методичних, науково-організаційних, науково-популярних праць В. Ф. Іваницького та його перекладів, а також літературу про нього.