Здійснено системний аналіз філософсько-правових і загальнотеоретичних аспектів свободи світогляду та віросповідання людини. Проаналізовано право людини на свободу світогляду та віросповідання, його складові елементи й історичні періоди й етапи розвитку до сучасного періоду, визначено місце даного права в системі конституційних прав і свобод людини. Розглянуто механізм реалізації права людини на свободу світогляду та віросповідання в діяльності релігійних організацій. Визначено їх поняття, систему та види, порядок створення та припинення діяльності. Проаналізовано зміст, види й юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих структурних елементів даного юридичного права. Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про свободу совісті, свободу світогляду та віросповідання, релігійні організації.

Проаналізовано тенденції правового регулювання євровалюти в Європейському регіоні. З'ясовано мету, характерні риси та правила укладання консигнаційного договору. Досліджено законодавчу перспективу захисту органами конституційної юстиції прав та свобод людини та громадянина. Охарактеризовано зміст понять "дилер" та "дилерська діяльність" у Законах України "Про захист прав покупців сільськогосподарських машин","Про цінні папери та фондовий ринок" та "Про державне регулювання ринку цінних паперів". Висвітлено цивільно-господарські, судово-адміністративні, соціально-правові питання удосконалення законодавства України. Розглянуто визначення правового статусу нотаріуса та його помічника у новому законодавстві про нотаріат. Вивчено питання удосконалення адміністративного законодавства у сфері охорони програмного забезпечення.

Простежено розвиток і становлення прав людини, надано класифікацію її прав і свобод. Розглянуто сутність і класифікацію особистих прав, види та зміст громадянських прав людини. Наведено класифікацію та зміст політичних, економічних, соціальних, культурних та колективних прав у сучасному праві. Проаналізовано розвиток і становлення теорії громадянського суспільства, досліджено його вплив на правову думку та на розвиток держави. Описано загальні та спеціальні правові механізми з питань громадянських об'єднань, розкрито особливості їх діяльності в Україні. Охарактеризовано механізми громадянського контролю у демократичній державі, визначено правовий статус і відмінності громадських рад, громадських слухань та громадських експертиз.

Розкрито зміст формування правової бази боротьби зі злочинністю та корупцією. Розглянуто питання кримінологічного прогнозування та планування попереджувальної діяльності. Висвітлено проблеми захисту політичних, економічних, соціальних та інших сфер життєдіяльності держави, протидії злочинним проявам та усунення їх причин і умов. Особливу увагу приділено питанням злочинності у сфері торгового мореплавства, аналізу транспортних злочинів і міжнародного співробітництва у сфері боротьби зі злочинністю. Наведено кримінологічну характеристику кіберзлочинності.

Зроблено першу спробу осмислення створювального потенціалу освіти через концепти "створювальні сили" і "створювальне знання". Зауважено, що аналізу проблем сучасної освіти, об'єднаних глобальним проєктом "нове Просвітництво", передують онтологічні та теоретико-методологічні роздуми щодо створювальності знання та створювальних сил освіченої людини. Антропологічний вимір освіти розкрито у специфіці становлення складного мислення, в аналізі філософсько-культурологічних і філософсько-психологічних засад навчальної діяльності, в методологічно-методичних положеннях психологічної філософії. Засадничою думкою дослідження є те, що освіта стає людиностворювальною та людяномірною, якщо її зміст, методологічний та методичний інструментарій сприяють єдності теорії і практики, знання і життя, людини і світу. Провідна роль у досягненні цієї єдності належить філософському знанню як "створювальному людинознавству". Активізація створювальних сил знання визначає зміст гуманітарних освітніх практик, особливості самоосвіти, забезпечує якість освітнього результату та ефективність інноваційних освітніх технологій.