Реалізовано концептуальну ідею філософсько-правової кваліфікації конфліктної комунікації в судовому процесі, яка полягає у з’ясуванні, оцінці, нейтралізуванні та внормуванні комплексу факторів, що становлять причини й наслідки юридичного конфлікту та забезпечують інтерсуб’єктивні зміни, динаміку в суперництві, а також мінімізацію завданої матеріальної, соціальної чи моральної шкоди суб’єктами права. Сформовано зміст ключової категорії "філософсько-правова кваліфікація конфліктної комунікації сторін у судовому процесі", який полягає у встановленні судом алгоритму оцінки причин, умов і наслідків юридичного конфлікту з метою нейтралізування, внормування чи припинення його засобами правової комунікації, основними маркерами якої є справедливість та верховенство права. Визначено бар’єри правової комунікації у конфліктному діалозі сторін судового процесу ("планові" і спонтанні): маніпулювання свідченнями, зміна показань, відмова від попередніх свідчень чи показань, вживання інвективної (образливої) лексики, тону; приниження людської гідності; погроза вбивством; симулювання хвороб; а також неуважне слухання; перепитування; нерозуміння термінології тощо.