Розглянуто культуру як об'єкт наукового дослідження, розкрито її суть. Висвітлено історію розвитку культурологічної думки стародавнього світу (Месопотамії, Єгипту, Індії, Китаю, Греції, Риму), епохи середньовіччя (європейських і арабських країн). Проаналізовано особливості та основні історичні етапи розвитку доколумбової Америки, а також розвитку світової культури ХІХ та ХХ ст. Визначено суб'єкти культурної творчості. Розглянуто види культури та культурних норм. Наведено історичні шляхи формування української культури від періоду Київської Русі до сьогодення, висвітлено досягнення та проблеми культури незалежної України.

Рассмотрена культура как объект научного исследования, раскрыто ее содержание. Освещена история развития культурологической мысли древнего мира (Месопотамии, Египта, Индии, Китая, Греции, Рима), епохи средневековья (европейских и арабских стран). Проанализированы особенности и основные исторические этапы развития доколумбовой Америки, а также развития мировой культуры ХІХ и ХХ ст. Определены субъекты культурного творчества. Рассмотрены виды культуры и культурных норм. Приведены исторические пути формирования украинской культуры с периода Киевской Руси до настоящего времени, освещены достижения и проблемы культуры независимой Украины.

Досліджено феномен кризи культури. За допомогою соціально-філософського аналізу концепцій кризи культури Е.Дюркгейма та П.Сорокіна розкрито поняття кризи культури як закономірного стану культурної трансформації, який характеризує перехід культури у нову якість. Однією з основних причин кризи культури визначено "культурне відставання", коли елементи духовної культури не встигають пристосуватися до інтенсивних змін матеріальних умов культурного існування. Доведено, що результатом є процес руйнування цілісності культури, який отримав назву "аномія". Відзначено, що одним з вирішальних чинників подолання особистістю наслідків кризових ситуацій культурного буття стають нові форми соціальної солідарності особистостей.

Представлено огляд сучасних теорій і досліджень міжкультурної комунікації, на основі яких забезпечено топологічну інтегративну методологію для вивчення міжкультурної проблематики. Розглянуто теоретичні концепти комунікативного простору, культурного розрізнення, топосу, культурної межі, трансгресії, доместикації. Вони можуть бути сприйняті як дискурсивні вузли міжкультурної комунікативної проблематики, що входитимуть до життєво-практичних цільових комплексів, спрямованих на культурне оздоровлення.

Здійснено системне дослідження соціально-топологічної методології міжкультурної комунікації та розроблено відповідну когнітивну модель топосфери міжкультурної взаємодії. Систематизовано топологічні варіанти сприйняття соціальним суб'єктом культурних меж і місцезнаходження міжкультурної комунікації у соціальному просторі. Розкрито потенціал поняття "між" як артикуляції динаміки міжкультурної комунікації, можливостей її переконфігурації та переструктурування. Запропоновано нову соціально-філософську інтерпретацію урбанізації міжкультурних взаємин, яка пов'язана із перетворенням анонімних і гетеротопічних культурних просторів на значущі місця з соціокультурним навантаженням, з активізацією міграційних і туристичних форм комунікації, з виникненням сучасних моделей соціокультурного номадизму. Подано комплекс стратегій міжкультурної комунікації, що спрямовані на конструювання оптимального розвитку комунікації представників різних культур, які прогнозують її результат.

Вміщено комплекс навчально-методичних матеріалів зі спецкурсу «Риторика» для студентів І спеціальності «Політологія», а також інших гуманітарних спеціальностей денної та заочної форм навчання. До складу посібника входить робоча програма спецкурсу, конспект лекцій, питання до самоконтролю, питання семінарських занять, практичні й тренінгові завдання до всіх тем курсу і рекомендована література. Навчальний посібник забезпечує проведення лекцій і практичних занять на рівні вимог до відповідних форм занять у вищій школі.