Встановлено, що за умов надлишкового надходження до організму щурів солей важких металів відбувається зниження інтенсивності проліферації та диференціювання клітинних елементів, дистрофічні та деструктивні зміни в фібро- й остеобластах, затримка формування тканиноспецифічних структур регенерату, зменшення інтенсивності його мінералізації, а також зниження міцності, твердості та пружних властивостей посттравмованих кісток. Фармакологічний препарат діаліпон призводить до стабілізації мікро- та макроелементного балансу великогомілкових кісток, внаслідок чого підсилюється регенераторний процес у кістковій рані, активуються процеси новоутворення та дозрівання кісткових структур і відновлюються їх біомеханічні властивості.

За результатами гістологічного та морфометричного досліджень регенерату травмованих великогомілкових кісток установлено, що за умов надлишкового надходження до організму щурів солей важких металів відбуваються зниження інтенсивності проліферації та диференціювання клітинних елементів регенерату, затримка формування його тканиноспецифічних структур, їх реорганізація та ремоделювання.

Наведено результати аналізу сучасних літературних джерел, що стосуються екоморфології репаративного остеогенезу. Вивчення перетворень, що відбуваються за несприятливих умов навколишнього середовища, і запровадження засобів лікування цих змін є найбільш актуальним на цей час.

С помощью метода трансмиссионной электронной микроскопии исследованы ультраструктурные изменения клеток регенерата большеберцовых костей зрелых и старых крыс в условиях употребления животными повышенных доз солей тяжелых металлов. В условиях эксперимента наблюдаются дистрофические и деструктивные изменения органелл остеобластов, а в костной части регенерата уменьшается содержание кальция и фосфора, что подтверждается рентгеновским микроанализом. Установлена возможность коррекции выявленных изменений антиоксидантным препаратом диалипон.

Зазначено, що можна стверджувати, що сьогодні, незважаючи навіть на достатньо значний перелік біогенних і біоінертних матеріалів і виникнення тканинної інженерії як окремої наукової галузі, не існує єдиного "золотого стандарту" лікування дефектів кісткової тканини, а кожен з наведених препаратів має свої позитивні і негативні властивості. Тому вирішувати, який імплантат кращий, можна лише з урахуванням конкретного випадку, враховуючи характер патологічного процесу, загальний стан хворого, власний досвід та рівень мануальних навичок лікаря. Систематизація наявної інформації, розробка науково обгрунтованих методологічних стандартів з біології, фізіології і ортопедії, а також нові відкриття з використання імплантатів, неухильне дотримання вимог щодо технологій їх застосування - все це надасть змогу адекватного вибору остеопластичного матеріалу в кожній конкретній клінічній ситуації.

Проанализированы отечественные и зарубежные научные источники о возможностях кальций-фосфатных остеопластических материалов оптимизировать репаративный остеогенез. Представлена подробная информация об остеокондуктивных, остеостимулирующих, вторичных остеоиндуктивных вариантах воздействия на репаративный остеогенез и скорость резорбции некоторых кальций-фосфатных остеопластических материалов в костном дефекте. Различную выраженность указанных показателей имплантатов необходимо учитывать в случае их применения в каждой конкретной клинической ситуации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.286.5-29

Рубрики:

Протезування нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.53-5

Рубрики:

Пошкодження стегна

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Цель работы - сравнить процесс заживления дефекта компактной костной ткани после имплантации остеопластического материала сhronOs восстановлением незаполненного дефекта. Эксперимент проведен на 24 белых крысах-самцах. В средней трети диафиза бедренной кости создавали дырчатый дефект диаметром 2,5 мм до костномозгового канала и оставляли незаполненным (контроль, группа I) или заполняли остеопластическим материалом сhronOs (группа II). Фрагменты травмированных костей исследовали на 15 и 30-е сутки методами световой микроскопии с морфометрией и растровой электронной микроскопии. Установлено, что материал сhronOs не вызывал воспалительной реакции, в прилежащей к месту имплантации материнской кости располагались лакуны с типичными остеоцитами, а в микропорах сhronOs - остеогенные клетки с небольшими очагами остеогенеза, что свидетельствует о биосовместимости и остеотропности материала. На всех сроках наблюдения выявлены признаки только десмального остеогенеза, на что указывает наличие в дефектах животных обеих групп костной и соединительной тканей. Костная ткань регенерата у животных контрольной группы представлена крупно- и мелкопетлистыми сетчатыми структурами из костных трабекул. У животных группы II новообразованная костная ткань повторяла форму пор имплантата и содержала большое количество остеобластов и остеоцитов. На 30-е сутки в дефектах животных обеих групп обнаружены участки костной ткани, приближающиеся по строению к материнской кости. Материал сhronOs подвергался резорбции и замещался костной и соединительной тканями. Их соотношение на 15-е сутки эксперимента составило (41,75)/(43,11)/(20,14). Но, на 30-е - (27,67)/(56,53)/(19,0) %.

Цель работы - исследовать процесс заживления дефекта компактной костной ткани (КТ) после имплантации остеопластического материала Cerabone. Эксперимент был проведен на 24-х белых крысах-самцах. В средней трети диафиза бедренной кости с помощью портативной бормашины шаровидной фрезой на малых оборотах и с охлаждением создавали дырчатый дефект диаметром 2,5 мм до костномозгового канала, который в экспериментальной группе животных заполняли остеопластическим материалом Cerabone, а в контрольной оставляли незаполненным. Фрагменты травмированных костей исследовали на 15 и 30-е сутки с помощью методов световой микроскопии с морфометрией и растровой электронной микроскопии, которую выполняли на электронном микроскопе "РЭМ 106-И". Морфометрический анализ осуществляли с использованием программ обработки изображений "Видео-Тест" и "Видео-Размер". Установлено, что материал Cerabone не вызывал воспалительной реакции. В прилежащей к месту имплантации материнской кости располагались лакуны с типичными остеоцитами, что свидетельствует о биосовместимости материала. На всех сроках наблюдения выявлены признаки только десмального остеогенеза, на что указывало наличие в дефектах животных обеих групп костной и соединительной ткани. КТ регенерата у животных контрольной и экспериментальной групп на 15-е сутки была представлена крупно- и мелкопетлистыми сетчатыми структурами из костных трабекул, а на 30-е сутки обнаружены участки КТ, приближающиеся по строению к материнской кости. У животных экспериментальной группы формирование КТ регенерата с высокой плотностью остеобластов и остеоцитов происходило только на наружной поверхности Cerabone без проникновения внутрь остеопластического материала. Весь период наблюдения Cerabone обеспечивал стабильность объема дефекта благодаря хорошей интеграции с КТ регенерата и отсутствием достоверных признаков резорбции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.53-29

Рубрики:

Пошкодження стегна

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Увагу приділено встановленню морфологічних характеристик і рейтингу денситометричних, морфометричних, механічних показників динаміки регенераторного процесу експериментального дефекту діафізу довгої кістки скелета залежно від імплантації в його порожнину кальцій-фосфатних остеопластичних матеріалів, які різняться між собою за походженням, складом, виробником і формою випуску ß-трикальційфосфат (ß-ТКФ-б, блок, ß-ТКФ-г, гранули), колаген, синтетичний гідроксилапатит і гентаміцину сульфат (Кол-СГА-Г-г, гранули), природний гідроксилапатит з депротеїнізованої бичачої кістки (ПГА-г, гранули), синтетичний гідроксилапатит, ß-трикальційфосфат і N-метил-2-піролідон (СГА-ß-ТКФ-NMП-п, паста)). Установлено, що всі досліджувані остеопластичні матеріали характеризуються високою біосумісністю, а ПГА-г ще може сприяти перебудові кісткової тканини дистального відділу прилеглої до ділянки його імплантації материнської кістки за типом "ефекту стресового зміщення". Зазначено, що сформована кісткова тканина на 15 - 30-ту добу в ділянці імплантації кальцій-фосфатних препаратів (окрім ß-ТКФ-б) представлена велико- та дрібнопетлистими сітчастими структурами з кісткових трабекул, а на 60 - 120-ту добу пластинчатою кістковою тканиною регенерату з високим вмістом остеоцитів, остеобластів і інтегрованими залишками остеопластичних матеріалів. У ділянці імплантації ß-ТКФ-б кісткова тканина регенерату повторює форму пор імплантату та представлена окремими, пов'язаними між собою формуваннями специфічної округлої форми. Рейтинг з найбільшої швидкості резорбції остеопластичного матеріалу та його заміни кістковою тканиною регенерату складає ділянка з імплантованим Кол-СГА-Г-г, а потім ß-ТКФ-б з ß-ТКФ-г, СГА-ß-ТКФ-NМП-п і ПГА-г. ПГА-г забезпечує високі та стабільні денситометричні, механічні властивості ділянки дефекту компактної кісткової тканини, з відсутністю достовірних ознак його резорбції, а всі інші препарати сприяють повному відновленню абсолютної оптичної щільності, мікротвердості та жорсткості травмованої кістки за 4 місяці.