У 2019 р. Верховна Рада України ухвалила Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". У цьому акті сформульовано іманентно суперечливий постулат, згідно з яким український соціум утворюють дві українські нації: етнічна та громадянська, де перша є системним складником другої. На відміну від термінів і понять науки, що допомагають пізнавати дійсність, терміни та поняття законодавства впливають на формування цієї дійсності. Відтоді всі гілки державної влади, політикум, науковці й широкий загал мусять шукати порозуміння щодо питань, які саме цінності українців слід вважати національними та їх захищати й культивувати: українські національні етнічні чи українські національні громадянські. Щоб запобігти такої потенційно конфліктної суперечливості, в статті вжито словосполучення "національно-громадянські цінності" як синонім терміна "національні цінності". Обидва вони похідні від уявляння й розуміння сучасної української нації як громадян української й усіх інших національностей (етнічностей), об'єднаних сумісними з етноукраїнською більшістю цінностями в спільноту, всередині якої зберігаються індивідуальні й групові етнічні, культурні, мовні, релігійні, регіональні, політичні та інші відмінності. Як аргументовано саме такукраїнську націю сприймає більшість населення країни. Ця позиція суголосна з Рекомендацією Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 1735 (2006) від 26.01.2006 р. під назвою "Про поняття "нація". Джерелами інформації за темою дослідження стали матеріали репрезентативних щодо населення України та її регіонів результати масових опитувань, виконаних авторитетними соціологічними інституціями. За результатами аналітично-синтетичного опрацювання цих матеріалів сформовано масив фактів, які унаочнюють тенденції й специфіку загальноукраїнської та регіональної динаміки національно-громадянських цінностей з найбільшим інтегративним потенціалом. Такими є сама українська нація як багатоскладова громадянська спільнота з етноукраїнським осердям, українське громадянство, почуття патріотизму й гордості за належність до спільноти українських громадян, державна незалежність України.

Здійснено аналіз сутнісного змісту, стану та динаміки ціннісних орієнтацій населення Сходу та Півдня України, його суспільної поведінки і суспільних практик в умовах російської агресії. На основі використання широкої емпіричної бази, результатів досліджень соціологічних служб проаналізовано основні ідеологеми "Руського мира", головні канали їх поширення в Україні та способи адаптації до специфічних українських реалій, стан поширення та динаміку національно-громадянських цінностей. Досліджено демографічний розподіл та еволюцію мовних ідентичностей і практик населення Сходу та Півдня України, динаміку релігійно-конфесійних преференцій населення, особливості й характер етнокультурної політики в регіоні, поведінку та мобільність основних акторів етнокультурної сфери. Сформульовано рекомендації щодо розробки та реалізації стратегії суспільної консолідації.

Проаналізовано проблемні аспекти термінології законодавства, що регулює етнонаціональні відносини в Україні: це, зокрема, означення різними, а в певних випадках некоректними словами і словосполученнями одних і тих самих чи тотожних понять, відсутність або суперечливість дефініцій базових термінів. Така ситуація стримує ухвалення закону, який би окреслював мету, принципи та довгострокові завдання державної етнополітики та визначав концептуальні основи подальшого законотворення, управлінських рішень і практично-політичних дій, дає підстави для виникнення політичних і правових колізій. Аргументовано пропозицію імплементувати до українського законодавства такі дефініції термінів етнополітики: державна етнонаціональна політика (державна етнополітика) України - система ідей, цілей, завдань, принципів, правових регуляторів, рішень і дій держави у сфері етнонаціональних відносин; етнонаціональні відносини в Україні - це відносини між особами, групами осіб, організаціями, установами та іншими суспільними утвореннями з приводу питань консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України; українська нація (український народ) - громадяни всіх національностей, які продовжують багатовікову історію українського державотворення, дбають про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуються про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнуть розвивати та зміцнювати демократичну, соціальну, правову Українську державу; національність - усвідомлення особою своєї належності до певної групи, об'єднаної схожими уявленнями про її (групи) етнічну, культурну, мовну та релігійну самобутність і подібність громадянських інтересів і цінностей та яка має спільну історичну самоназву; українці - особи, які усвідомлюють свою належність до найчисленнішої серед населення України етнічно самобутньої групи, історична самоназва якої відповідає традиційній назві простору, що є територією держави Україна, а також особи всіх національностей, які є громадянами України; до національних меншин України належать групи громадян, які не є етнічними українцями, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою, підтримують давні, міцні та безперервні зв'язки з Україною; корінні народи України - групи громадян, чиї почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою відображають генезис цих груп на просторі, що є територією Української держави, де проживає більшість осіб, які належать до цих груп і які не є етнічними українцями.

Представлено результати дослідження досвіду формування, тенденцій, проблем і актуальних завдань розвитку наукового знання про місце і роль національних меншин України в політичних npoцecax XX - XXI століть, а саме: а) на початку XX століття, б) у роки Першої світової війни, Української революції та державотворення, в) у міжвоєнний період, г) під час Другої світової війни, д) в Українській PCP 1945 - 1990 років, е) у сучасній Україні.

Викладено результати дослідження внутрішньо- та зовнішньополітичних умов, причин і чинників суспільної кризи на українському Донбасі в її зв'язку з агресією Російської Федерації проти України. Розглянуто соціокультурні параметри регіональної ідентичності жителів Донбасу. Висвітлено особливості політичних переваг і поведінкових орієнтацій жителів зазначеного регіону. Простежено динаміку національно-громадянської ідентичності в українському соціумі та її зв'язок із подіями на Донбасі. Обгрунтовано пропозиції щодо ініціатив, напрямів і механізмів політичного врегулювання ситуації із забезпеченням національних інтересів України.

Досліджено політичні умови та чинники формування специфіки етнічної, етносоціальної і поселенської структури населення та культурного простору українського Донбасу від давніх часів до розпаду СРСР. Описано роль поліетнічного населення Донбасу в процесах суверенізації Української РСР. З'ясовано чинники і тенденції змін в етнодемографічній етнопрофесійній та етносоціальній структурі населення Донецької і Луганської областей України в пострадянський період. Проаналізовано етнополітичні аспекти сучасного стану та перспективи розвитку культури, освіти, мовної і релігійної сфер Донбаського регіону України. Досліджено зв'язок етнічного і політичного в суспільній поведінці та особливостях регіональної самоідентифікації населення сучасного українського Донбасу. Обгрунтовано висновки і пропозиції, актуальні для етнополітичної науки, оптимізації освітнього процесу та діяльності центральних і регіональних властей, а також органів місцевого самоврядування в сфері етнонаціональних відносин.

Висвітлено теоретико-методологічний інструментарій вивчення етнополітичних процесів в Україні та їх регіональні специфіки. Наведено результати дослідження історичних умов, політичних, економічних, соціальних, демографічних, культурних, конфесійних аспектів етнополітичної регіоналізації суспільного простору України. Проаналізовано тенденції сучасної етнополітичної динаміки українського соціуму і його регіональних сегментів та роль державного етнополітичного менеджменту в оптимізації етнонаціональних відносин і національно-громадянської консолідації поліетнічного, поліконфесійного та полікультурного населення країни.

Розглянуто деструктивні аспекти феномену етнічності в політиці. Продемонстровано їх загрози для соціальної стабільності українського суспільства та зпрогнозовано два основні сценарії подальшого розвитку етнічних відносин. Зроблено висновок, що мінімізація деструктивного характеру етнічних відносин потребує відповідальної політичної поведінки правлячого класу сучасної України.

Викладено авторську версію конфліктогенних щодо політичної системи України чинників.

Розкрито потенційно етноконфліктогенні фактори суспільних відносин в Україні. Розглянуто роль держави і її правлячого класу в мінімізації загроз соціальній стабільності, пов'язаних з цими факторами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР) + С5*328.934 + С5*425

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено проект Закону України "Про Основи державної етнонаціональної політики" та пояснення до нього. Матеріал запропоновано як основу для дискусії з проблематики етнонаціональних відносин в Україні з метою одержання напрацювань, які дозволять внести на розгляд парламенту якісний законопроект.

Наведено результати досліджень етнічних протиріч і конфліктів в Україні, природа, зміст та динаміка яких зумовлені спадщиною комуністичної системи, специфікою розвитку етнодемографічної та етносоціальної структури українского суспільства, особливостями вітчизняної економіки і політики, культури та суспільної свідомості й психології, геополітичних і цивілізаційних викликів сучасності, активізацією етнічних спільнот у демонструванні та обстоюванні своїх інтересів у процесі та після здобуття Україною незалежності. Обгрунтовано теоретико-методологічні засади даного дослідження, сформульовано рекомендації щодо шляхів і механізмів розв'язання етнічних протиріч, запобігання їх переростанню у відкриті конфлікти та врегулювання конфліктних ситуацій.

Наведено результати досліджень проблеми соціальної адаптації кримських татар, які повернулися й повертаються на батьківщину з місць депортації. Обгрунтовано шляхи розв'язання даної проблеми на засадах відновлення та забезпечення громадянських прав репатріантів. Досліджено питання їх інтеграції в спільну для всього багатоетнічного населення України систему економічних, культурних, соціально-психологічних, політичних і правових відносин, а також адаптації цих відносин до появи й активної ролі в них громадян кримськотатарської національності.

Приведены результаты исследований проблемы социальной адаптации крымских татар, которые вернулись и возвращаются на родину из мест депортации. Рассмотрены пути разрешения данной проблемы на основе обеспечения гражданских прав репатриантов. Исследованы вопросы их интеграции в общую для всего многонационального населения Украины систему экономических, культурных, социально-психологических, политических и правовых отношений, а также адаптации этих отношений до появления и активной роли в них граждан крымскотатарской национальности.

Наведено результати дослідження етнічних протиріч і конфліктів в Україні. Розкрито правові засади реалізації етнонаціональних інтересів, наведено рекомендації щодо шляхів і механізмів розв'язання етнічних протиріч, запобігання їх переростання у відкриті конфлікти та врегулювання конфліктних ситуацій. Визначено чинники змін етнічної структури населення, а також суспільні статуси етнічних спільнот. Висвітлено проблему депортованих за національною ознакою.

Приведены результаты исследования этнических противоречий и конфликтов в Украине. Раскрыты правовые основы реализации этнонациональных интересов, приведены рекомендации о путях и механизмах решения этнических противоречий, предотвращении их перерастания в открытые конфликты и урегулировании конфликтных ситуаций. Определены факторы изменений этнической структуры населения, а также общественные статусы этнических общин. Освещена проблема депортированных по национальному признаку.

За даними переписів 1959 - 2001 рр. проаналізовано основні тенденції в етнічній та етномовній динаміці населення України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(2)6

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(4УКР-6КРМ) + Т3(4УКР-6КРМ)64-56

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено процес саморозпаду радянської системи від закінчення Другої світової війни у 1945 р. до початку 1990-х рр., а також першого десятиліття української незалежності. Проаналізовано історичну закономірність розпаду Радянського Союзу та краху всіх його елементів: комуністичної ідеології, однопартійної системи, єдиного народногосподарського комплексу, пролетарського інтернаціоналізму.

Освещен процесс самораспада советской системы от окончания Второй мировой войны в 1945 г. до начала 1990-х гг., а также первого десятилетия украинской независимости. Проанализирована историческая закономерность распада Советского Союза и крушения всех его элементов: коммунистической идеологии, однопартийной системы, "единого народнохозяйственного комплекса", "пролетарского интернационализма".

Індекс рубрикатора НБУВ: Х809(4Укр)341 + Ф088

Рубрики:

Державне право окремих країн

Етнополітика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ