Обговорено різні методологічні підходи для дослідження трансгенераційних змін метаболічних шляхів в насінні сої та льону в процесі адаптації до хронічного опромінення в Чорнобильській зоні відчуження. Поєднання традиційних і новітніх методів, таких як геноміка, протеоміка, цитогенетичні методи, мутагенез, надає змогу проаналізувати системну відповідь організму та виявити приховані ефекти хронічного опромінення у рослин Чорнобильської зони. Особливо ефективні підходи протеоміки, які варіюють від ідентифікації синтезу і фолдингу окремих білків до характеристики посттрансляційних модифікацій, профілів експресії, синтезу протеїнів у період заповнення насіння після цвітіння до повної зрілості або білкових взаємодій за зростання та розвитку рослин під постійним впливом стресових факторів. Застосування протеоміки відкриває нові горизонти в розумінні прихованих механізмів дії малих доз хронічного опромінення на живі клітини та надає змогу візуалізувати метаболічні зміни незалежно від їх транскрипційної, трансляційної або епігенетичної природи.

Наведено результати вивчення впливу низьких доз іонізувального випромінювання на активність генів фотоперіодичного механізму детермінації цвітіння. Опромінення рослин рентгенівськими променями здійснювалося на четвертому тижні вегетації (стадія стрілки 5,0 згідно з класифікацією Boyes, 2001) дозами 3, 6, 9 і 15 Гр з енергією фотона 6 МеВ і потужністю 89 сГр/с. Дослідження проведено на ключових генах, що регулюють фотоперіодичні механізми рослин AP1, GI, FT, CO. Аналіз експресії генів проведено методом полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) у реальному часі. Статистичний аналіз результатів кількісної ПЛР проведено за допомогою програми REST 2009. Відносну експресію розраховано шляхом порівняння часу перетину лінії порога кривою флуоресцентного сигналу експериментального та контрольного зразків. Проведені дослідження вказують, що рослини, опромінені рентгенівськими променями в дозі до 15 Гр, вступали у фазу цвітіння раніше у порівнянні з контрольною групою. Крім того, у дослідних рослинах спостерігалося підвищення експресії ключових генів цвітіння. Виявлено нелінійну залежність зміни експресії генів фотоперіодичного механізму детермінації цвітіння опромінених рослин. Відповідь механізму детермінації цвітіння рослин на низькі дози радіації не є специфічною у порівнянні з реакцією на інші абіотичні стресові фактори.

Узагальнено результати дослідження епігенетичних факторів формування адаптації рослинних організмів. Акцент у дослідженнях зроблено на використанні сучасних ''омік'' - технологій у біологічному експерименті, що дозволяє розглянути процес формування адаптованості з різних рівнів її формування - починаючи від епігенетичних факторів, що визначають перші етапи потенційних змін в експресії генів на рівні хроматину до виникнення змін у протсомі та метаболомі.

Представлено результати фенологічних спостережень морфометричних даних та результати молекулярно-генетичного аналізу рослин A. thaliana, які попередньо були опромінені рентгенівським, гамма й ультрафіолетовим випромінюванням у гострому та хронічних режимах. Дані свідчать, що хронічне опромінення, у порівнянні з гострим режимом, на порядок ефективніше діє на експресію генів фотоперіодичного механізму CO, GI, FLC, FT, диференціації апікальної меристеми AP1, LFY, репарації RAD51 і проліферації PCNA2. Показано наявність нелінійної залежності в зміні експресії ключових генів цвітіння A. thaliana.