У колективній монографії викладено особливості управління національною економікою. Висвітлені питання обліку, аналізу і аудиту діяльності підприємств. Визначено основні ризики, що зумовлюють кризи на підприємствах малого бізнесу. Проаналізовано темпи зростання обсягів наданих кредитів банківською системою України. Викладено особливості управління економічною діяльністю підприємств. Проаналізовано сучасні аспекти ефективності діяльності підприємств.

У колективній монографії представлено дослідження економічного розвитку промислова, підприємств аграрних територіально-виробничих систем України. Здійснено оцінку потенціалу територіальних громад у сфері соціальних зобов’язань. Досліджено вплив розвитку цифрової економіки на людський капітал в сучасних умовах. Висвітлені особливост формування маркетингових стратегій аграрних підприємств. Викладено теоретичні основа системи управління персоналом підприємства. Досліджено європейський досвід застосування фінансових інструментів щодо заощаджень домогосподарств. Досліджено інформаційні технології в аудиті з метою економічної безпеки підприємсв.

Досліджено основні способи формування державного фінансування закладів вищої освіти (ЗВО) та основні види додаткових джерел фінансування відповідно до міжнародного досвіду. Досліджено динаміку грошових надходжень українських ЗВО за різними джерелами фінансування. У зв'язку зі зменшенням частки державного фінансування та тенденцій сьогодення до зростання потреби в постійних інвестиціях для модернізації та розвитку ЗВО університетам потрібно шукати додаткові джерела фінансування. Аграрні ЗВО становлять особливий інтерес, оскільки мають не лише інтелектуальний і науковий потенціал, співпрацюють з широким колом дослідників, залучені до розроблення інноваційних проєктів, а також мають виробничі центри, дослідницькі поля, лабораторії. Досліджено динаміку кількості партнерств аграрних ЗВО за результатами міжнародних конкурсів кредитної мобільності за 2015 - 2020 рр. Визначено, що основними джерелами додаткового фінансування аграрних ЗВО є: міжнародні проєкти та гранти, виробництво продукції власного бренду, господарські договори, курси підвищення кваліфікації, консультаційні послуги. Запропоновано модель управління додатковими джерелами фінансування для аграрних ЗВО і напрями стратегій управління. Встановлено взаємозв'язок між різними ланками управління та взаємозалежність різних джерел фінансування. Ключовими ланками в управлінні для всіх джерел додаткового фінансування є матеріально-технічна база та науково-педагогічні працівники, ефективність роботи яких має бути вмотивованою. Зростання грошових надходжень із додаткових джерел фінансування надасть змогу значно підвищити показники діяльності ЗВО, що впливає і на суму основного державного фінансування. Підвищити конкурентоспроможність аграрного ЗВО можливо за ефективного поєднання академічного та комерційного управління.

Ситуація, що склалася у вугільній промисловості в останні роки, окрім того, що вона ускладнилася через воєнні дії на сході України, обумовлена рядом економічних і технологічних факторів. Державний сектор вугільної галузі України на сьогодні знаходиться у край критичному стані, як технічному, економічному, так і в соціальному. Основним чинником, що заважає та перешкоджає розвитку галузі, є недостатній обсяг коштів для технічного переоснащення галузі, який на сьогодні не надає можливості забезпечити випереджаюче введення в експлуатацію виробничих потужностей. За цих умов актуальним є визначення потенціалу видобутку вугілля за різних сценаріїв розвитку вугільної галузі. Виведення підприємств галузі на рівень рентабельності потребує проведення заходів із реконструкції та модернізації державних підприємств шахтного фонду, що знаходяться наразі на контрольованій українською владою території. Розроблено 4 прогнозні сценарії розвитку вугільної промисловості України, в яких враховані фактори окупації частини територій Донбасу та оптимальні стратегії модернізації галузі для підвищення продуктивності вуглевидобувних підприємств. Прогнозні сценарії враховують роботу перспективних шахт, відновлення та розвиток буровугільного комплексу, а також будівництво нових шахт тільки на підконтрольній українській владі території. Максимального видобутку вугілля 63,2 млн т буде досягнуто у 2035 р. за першим сценарієм, мінімального видобутку - 36,4 млн т за четвертим сценарієм у 2040 р.

Викладено теоретичні, методологічні та практичні аспекти господарсько-фінансової діяльності підприємств. Розглянуто сучасний інструментарій облікового та правового забезпечення управління благодійною діяльністю. Розкрито економічну природу взаємодії підприємств і комерційних банків в Україні та напрями її посилення. Висвітлено питання інвестиційної та інноваційної, податкової та правової політики підприємств. Здійснено оцінку сучасних аспектів розвитку підприємництва. Розглянуто світовий досвід довгострокового планування розвитку держави та можливості його адаптації для України. Окреслено основні напрями підвищення конкурентоспроможності підприємств. Досліджено сучасні проблеми формування маркетингових каналів розподілу продукції малих і середніх фермерських господарств. Запропоновано пріоритетні напрями забезпечення економічної безпеки підприємств в умовах невизначеності.

Систематизовано науково-методичні підходи та принципи створення і розбудови агропродовольчих ланцюгів, а також здійснено їх типізацію за різними класифікаційними ознаками. Класифіковано ключові проблеми вітчизняних агропродовольчих ланцюжків, які переважно сконцентровані у їх первинному сегменті, зокрема такі, як: правова неврегульованість економічних відносин, дефіцит сировини, незавершеність впровадження системних методів харчової безпечності, диктат підприємств-інтеграторів тощо. Встановлено, що розкрити внутрішній інноваційний потенціал агропродовольчих ланцюжків допоможе удосконалення організації, умов функціонування, інституціональних норм і неформальних правил, форм соціально-економічних відносин між акторами та членами їх колективів. З урахуванням зарубіжного досвіду обурунтовано пропозиції щодо розбудови агропродовольчих ланцюгів з метою посилення їх сталості, підвищення ефективності та нарощування доданої вартості.

Досліджено чинники та обмеження розвитку й ефективного зростання сільськогосподарського виробництва й аграрного ринку. Запропоновано методологічні та методичні підходи щодо визначення частки аграрного сегмента в національному багатстві України, оцінювання розвитку агропродовольчого виробництва в умовах кліматичних змін та дії інноваційного чинника, формування матриці стратегій інноваційно-технологічної модернізації переробно-харчових потужностей. Розроблено засади концепції Національного кодексу сталого агрогосподарювання.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади переходу від економічної до інноваційної парадигми стратегії розвитку підприємств харчової промисловості. Вона грунтується на оцінюванні внутрішнього стану та наявного потенціалу в цілому по підприємству і його складових, зовнішнього економічного середовища та інноваційно-інвестиційного клімату і на цій основі вибору стратегії нарощування та використання інноваційного потенціалу підприємницької структури. Систематизовано ризики, що вже існують і виникнення яких потенційно можливе, розкрито їх вплив на реалізацію стратегії розвитку підприємств та опрацьовано інструменти, із запровадженням і використанням яких можна нейтралізувати і подолати гальмівні й відцентрові ефекти.

Розглянуто тенденції та перспективи агропродовольчого розвитку (АР) України і світу. Охарактеризовано сучасний стан продовольчої безпеки України. Висвітлено розвиток світових інтеграційних процесів та їх вплив на агропродовольче виробництво України. Подано інформацію про ресурсозабезпечення та ресурсоефективність АР. Розглянуто зміни в ресурсному забезпеченні та їх вплив на виробничі витрати та ефективність сільського господарства. Розкрито основні складові ресурсного забезпечення аграрного виробництва та динаміку їх абсолютних значень і структур. Висвітлено світові тенденції у застосуванні зрошувальної меліорації. Увагу приділено матеріальним та фінансовим ресурсам господарств населення. Викладено зрушення в структурі й територіальній організації підприємств переробно-харчових галузей аграрного сектору. Висвітлено шляхи розвитку державної політики сприяння ефективному багатофункціональному АР.

Проаналізовано наукові основи діагностики й оцінювання інноваційного потенціалу переробних підприємств, розкрито особливості обрахування його інтегрального показника с урахуванням додаткової компоненти і якості та безпеки харчової продукції. На прикладі виробництв харчових галузей запропоновано варіанти їх інноваційного розвитку.

Досліджено сучасні проблеми агроінноваційного розвитку, основні напрями інноваційних трансформацій світової та національної агросфери. Показано їх вплив на агропродовольче виробництво та рівень продовольчої безпеки України. Запропоновано методологічні підходи щодо застосування міжнародного інноваційного досвіду в формуванні стратегії та тактики вітчизняного агропродовольчого розвитку й адаптації агросфери до існуючих і ймовірних загроз, спровокованих світовими інноваційними змінами. Показано, що за сучасних умов одним з важливих індикаторів конкурентоспроможності підприємств виступає наявність сучасних систем управління якістю та безпечністю, екологічного управління, тобто йдеться про формування національної системи технічного регулювання в сфері якості та безпечності харчової продукції. Розкрито причини, які гальмують цей процес у всіх складових системи технічного регулювання, обгрунтовано пропозиції, реалізація яких дозволить прискорити її формування. Встановлено відмінності між системами управління, сертифікованими у вітчизняних і міжнародних центрах сертифікації, обгрунтовано необхідність прискорення зближення національної системи з європейською системою акредитації.

Проаналізовано формування національної системи технічного регулювання, проведено діагностику її складових та розкрито основні проблеми, що гальмують ці процеси. Обгрунтовано конкретні пропозиції, реалізація яких забезпечить подальшу розбудову вітчизняної системи технічного регулювання, її зближення з європейською та полегшить вихід українських виробників на ринок Євросоюзу.

Викладено концептуальні основи забезпечення сталого розвитку (СР) соціально-економічних систем та АПК як важливого сектору народного господарства. Висвітлено проблеми застосування концепції СР в контексті глобалістичних економічних, екологічних і соціальних процесів та узагальнено найбільш грунтовні вітчизняні та закордонні розробки. Визначено місце агросфери України у світовій агропродовольчій системі, чинники та індикатори економічної сталості агровиробництва на регіональному рівні. Наведено загальну характеристику систем альтернативного землеробства, увагу приділено органічному землеробству як складовій СР аграрного сектору, закордонній практиці виробництва екологічно безпечної продукції. Описано основні елементи соціальної складової сільських територій, структуру та форми задоволення життєвих потреб сільського населення, визначено напрями підвищення рівня його доходів.

Проаналізовано ситуацію із залученням іноземних інвестицій та імплементацією процесових і продуктових інновацій підприємствами вітчизняної харчової промисловості, проблемами і перешкодами, які виникають на цьому шляху. З метою їх усунення, розширення залучення зарубіжного капіталу і прискорення впровадження інновацій систематизовано існуючі та обгрунтовано нові важелі, використання яких забезпечить активізацію зазначених процесів.

Проаналізовано ситуацію з якістю і безпечністю харчової продукції, що реалізується на ринках України, систематизовано основні загрози та небезпеки, пов'язані зі споживанням неякісного і небезпечного продовольства. Розкрито проблеми формування національної системи технічного регулювання у сфері якості й безпечності харчової продукції, обгрунтовано основні напрями і важелі, запровадження яких сприятиме посиленню захисту життя і здоров'я населення, навколишнього середовища і прав споживачів.

Проаналізовано нинішні ситуації із якістю та безпечністю продовольчих товарів і результатами їх тестування, розкрито причини незадовільного стану та наслідки для споживачів. З метою унеможливлення випуску низькоякісних чи небезпечних продуктів харчування запропоновано низку заходів нормативного і системоуправлінського характеру, реалізація яких сприятиме мінімізації продуктових ризиків.

Досліджено основні підходи до формування кластерів в економічно розвинутих європейських країнах. Визначено фактори, що гальмують формування українських кластерів як важливу умову сталого розвитку сільських територій, а також обгрунтовано перспективні напрями та інструменти подолання впливу цих факторів.

Проаналізовано сучасні проблеми розвитку аграрного сектора України, обгрунтовано шляхи вирішення стратегічних задач забезпечення продовольчої безпеки країни та конкурентоспроможності агропродовольчого комплексу на внутрішньому та зовнішньому ринках. Визначено ризики сталого розвитку агропродовольчої системи у контексті посилення світових інтеграційних тенденцій. Запропоновано методи удосконалення економічних механізмів господарювання у напрямах досягнення сталих темпів аграрного виробництва, підвищення дієвості форм державної підтримки агросфери, зростання її ресурсної ефективності. Висвітлено питання підвищення якості та безпечності продовольства у контексті світових вимог. Досліджено становлення та розвиток фінансового забезпечення сільськогосподарських виробників. Обгрунтовано стратегію діяльності України на світовому агропродовольчому ринку.

Проанализированы современные проблемы развития аграрного сектора Украины, обоснованы пути решения стратегических задач обеспечения продовольственной безопасности страны и конкурентоспособности агропродовольственного комплекса на внутреннем и внешнем рынках. Определены риски устойчивого развития агропродовольственной системы в контексте усиления мировых интеграционных тенденций. Приведены методы усовершенствования экономических механизмов хозяйствования в направлениях достижения устойчивых темпов аграрного производства, повышения действенности форм государственной поддержки агросферы, возростания ее ресурсной эффективности. Освещены вопросы повышения качества и безопасности продовольства в контексте мировых требований. Исследованы становление и развитие финансового обеспечения сельскохозяйственных производителей. Обоснована стратегия деятельности Украины на мировом агропродовольственном рынке.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)306.751.9-861 + У9(4УКР)325.152.541.51-861

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж23373 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито роль держави у формуванні та реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення дітей до трьох років високоякісним та безпечним дитячим харчуванням. Проаналізовано економічні інструменти стимулювання та агрохімічні умови вирощування високоякісної та екологічно чистої аграрної сировини, необхідної для виробництва продуктів дитячого харчування, та обгрунтовано пропозиції, спрямовані на поліпшення та нарощування випуску продуктів дитячого харчування з метою забезпечення дотримання фізіологічних норм споживання.