Проаналізовано внутрішні інституційні структурні детермінанти валового заощадження (ВЗ) в Україні з метою виявлення причин критичного падіння рівня ВЗ і, відповідно, - валового нагромадження основного капіталу (ВНОК) у 2019 - 2021 рр. Діагностика проведена на базі показників річних та квартальних національних рахунків України із визначенням позитивних та негативних чинників впливу на рівень ВЗ у розрізі інституційних секторів економіки, а також підсекторів сектора нефінансових корпорацій та сектора домашніх господарств. Такий підхід дав змогу розкрити приховані за усередненими даними причини падіння рівня валового заощадження в Україні, а також зниження капіталізації ВЗ і занурення економіки у глибоку інвестиційну кризу в 2020 р. Показано, що шокове підвищення тарифів у 2015 р. вплинуло на значний перерозподіл доходів та заощаджень між інституційними секторами економіки та їх підсекторами. Виявлено, що з усіх структурних детермінант на коливання рівня ВЗ у підсекторі приватних нефінансових корпорацій найбільше впливають зміни частки валового прибутку та масштабний відплив фінансових ресурсів по каналу доходів від власності, розмір якого коливається у тісній залежності від зростання запозичень. На зазначені коливання також впливають нульові та стрибкоподібні цикли у підвищенні мінімальної заробітної плати. Водночас доведено, що неузгодженість тарифної та соціальної політики уряду створила двократний розрив між законодавчо встановленими соціальними стандартами та їх фактичним рівнем, що призвело до значного зниження рівня життя населення, особливо одержувачів доходу від власності та трансфертів, що перетворило їх на хронічних позичальників із від'ємними параметрами валового заощадження. Зазначене негативно вплинуло на ВЗ усього сектора домашніх господарств. Поглиблення аналізу до структурних детермінант ВЗ підсекторів домашніх господарств показало, що високі рівні ВЗ підсектора самостійно зайнятих працівників та підсектора роботодавців не відповідають низьким рівням їх валового нагромадження основного капіталу, тобто значна частка ВЗ зазначених підсекторів не стає повноцінним джерелом для національних інвестицій. Окреслено напрями бажаних змін у структурних детермінантах ендогенного впливу на рівень ВЗ у секторі домашніх господарств та запропоновано ряд державних заходів, що можуть позитивно вплинути на зміни у розподілі доходів між інституційними секторами та підсекторами і, відповідно, - на рівень ВЗ. Статтю підготовлено за виконання НДР "Оцінка та прогнози ендогенного зростання економіки України" (реєстраційний N 0120U105803).

Статтю присвячено видатному вченому Борису Євгеновичу Кваснюку, який у своїх наукових дослідженнях приділяв особливу увагу широкому спектру актуальних проблем економічного зростання (ЕЗ), підвищення ефективності державного регулювання економіки, зробив вагомий внесок у теорію ЕЗ, науково обгрунтував базові структурні пропорції ВВП для забезпечення стабільного інвестування ЕЗ в Україні. У його працях на високому науковому рівні було викладено теоретичні та методологічні основи формування національних заощаджень, їх специфіку для різних інституційних секторів економіки, показано вплив політики уряду на рівень споживчих витрат у ВВП і валове нагромадження капіталу. Б. Є. Кваснюк виявив причини коливання в Україні рівня валового заощадження і високу залежність економіки від зовнішнього фінансування та зовнішніх шоків. Задовго до нової кризи 2009 р. вчений попереджав про необхідність державної підтримки вітчизняних виробників, поки вони не підвищать свою конкурентоспроможність до рівня, який забезпечить баланс у зовнішній торгівлі товарами та валютну стабільність. Він також передбачив, що згодом закордонні доходи українців стануть чинником балансування поточного рахунку платіжного балансу, а доходи від прямих іноземних інвестицій - чинником його погіршення, що посилить залежність української економіки від зовнішніх факторів. Праці Б. Є. Кваснюка залишаються актуальними і для нових поколінь дослідників, оскільки розкривають фундаментальні засади економічного розвитку і роль держави в підтримці макроекономічної збалансованості.

Розглянуто генезис економічної теорії стосовно впливу природного закону на структурні та динамічні процеси в економіці, на оптимізацію економічних структур та гармонізацію інтересів учасників ринку. Показано, як у ході еволюції економік різних країн під впливом технологічного прогресу в економічній теорії поступово змінювалися оцінки ролі окремих факторів, а також їх комбінацій та взаємодії в поясненні причин економічного зростання, як із розвитком статистики і математичних методів підвищувався науковий потенціал для емпіричного доказу переконань послідовників класичної політичної економії стосовно впливу природного закону на економіку окремих країн і світової економіки загалом. Мета статті - демонстрація довгого шляху від формування концептуального бачення щодо дії природного закону в економіці до його майже повного забуття, а потім - підтвердження на базі емпіричних даних і розрахунків. Доведено, що існуючі заперечення щодо підпорядкування структурних процесів в економіці універсальному закону виявилися безпідставними, оскільки на базі емпіричних досліджень доведено протилежне. Прояви дії універсального закону золотого перетину виявлено: в розподілі валового наявного доходу між інституційними секторами економіки, що дозволяє мінімізувати їх дисбаланси та збалансувати економіку загалом, а також оптимізувати рівень валового заощадження; в структуруванні підприємств за розміром виробництва; в структуруванні домашніх господарств за рівнем доходів, у структуруванні світової економіки за рівнем ВВП на душу населення.

Наукове обгрунтування норми заощадження є одним із ключових питань у моделях економічного зростання та фундаментальним параметром економічної архітектоніки з огляду на довгострокову динаміку зростання і структури сукупного попиту. Мета статті - демонстрація генезису теорії норми валового заощадження, починаючи з класиків політичної економіки, до теоретичних обгрунтувань ендогенізації норми заощаджень у моделях економічного зростання і далі - детальний розгляд складових валового заощадження з аналізом чинників, що впливають на його рівень на базі статистичних даних. Саме емпіричний аналіз надає можливість перевірити достовірність теоретичних концепцій та з'ясувати справедливість висновків теоретиків. Показано велику прірву між класичним баченням норми заощадження як результату дії природного закону, що веде до саморегуляції параметрів відтворення ВВП, з одного боку, та суто раціональних поглядів, що сформувалися в період становлення і розвитку теорії, та моделей економічного зростання - з іншого. На базі емпіричних досліджень доведено, що норма заощадження та норма нагромадження капіталу відрізняються в економіках різних країн і залежать від: ступеня втручання держави в розподіл валового наявного доходу між інституційними секторами економіки та у структурування домашніх господарств за рівнем доходів, рівня державних соціальних трансфертів, глибини дисбалансів доходів та витрат інституційних секторів економіки і, відповідно, - їх чистих запозичень і накопичених боргів, а також фази економічного циклу, в якому перебуває економіка країни, та якості інвестиційного середовища. Практичне значення дослідження важливе для обгрунтування фіскальної політики, особливо щодо її впливу на рівень валового заощадження сектора нефінансових корпорацій і сектора державного управління, а також рівня державних соціальних і капітальних витрат. Публікацію підготовлено за виконання НДР "Макроперспективи ендогенізації економічного розвитку України" (державний реєстраційний N 0117U006435).

Розглянуто основні фактори економічного зростання в економіці України, починаючи з макроструктурних зсувів у доходах інституційних секторів економіки, які мали наслідком започаткування відновлення рівня валового заощадження та валового нагромадження основного капіталу, що дозволило підвищити потенціал пропозиції. Проаналізовано вплив поточної активізації інвестиційного та споживчого попиту, а також зовнішнього попиту на динаміку ВВП, причини посилення імпортної складової на українському ринку. З'ясовано, що попри покращення фінансових результатів діяльності підприємств, валове заощадження сектора нефінансових корпорацій капіталізується недостатньо через структурні перекоси в розподілі доходів у розрізі видів економічної діяльності із концентрацією фінансових ресурсів у добувній промисловості. А частка чистих прибутків виробників інвестиційних та споживчих ресурсів залишається невеликою, що зменшує їх інвестиційний потенціал та платоспроможність. Ресурсна база банківської системи у свою чергу слабо поповнюється заощадженнями населення, оскільки переважна частка населення загалом не має грошових заощаджень, а більш заможні верстви повільно повертають свої заощадження в банки. Доведено, що неприборкана інфляція блокує досягнення макроекономічної стабілізації, а брак кредитування не дозволяє вітчизняним виробникам адекватно реагувати на зростаючий споживчий та інвестиційний попит. Акцентовано увагу на тому, що активізувавши споживче кредитування, банківська система створила асиметрію між фінансовою підтримкою споживчого попиту та слабкою кредитною підтримкою вітчизняних виробників споживчих товарів, що віддзеркалюється у нарощенні імпорту навіть по групі продовольчих товарів, де українські виробники мають усі можливості тримати свою частку ринку за умови їх кредитної підтримки. Звідси найбільш песимістичні очікування залишаються щодо потенціалу вітчизняних виробників у частині імпортозаміщення та нарощення несировинного експорту. Більш того, беручи до уваги розбіжність між потребами підприємств у одержманні кредитів та відсутність мотивації банківської системи до відкриття кредитних "вікон", очікується подальша втрата часток вітчизняних виробників як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, оскільки в Україні відсутні інструменти їх підтримки, а банківська система надає ресурс споживачам та імпортерам споживчих товарів.

Наведено результати моніторингу ключових параметрів інституційних секторів економіки України, об'єднаних автором у макроструктурне інституційне табло, яке дозволяє зафіксувати основні макроструктурні зсуви в розподілі валового наявного доходу між основними учасниками українського ринку і секторні дисбаланси, що сигналізують про ризики можливої економічної дестабілізації. Табло також дозволяє з'ясувати чинники, що вплинули на виявлені зміни, включаючи політичні, і, відповідно встановити напрями корекції економічної політики.

Наведено досвід створення системи завчасного виявлення макроекономічних дисбалансів та запровадження процедури їх усунення у країнах - членах ЄС. Розглянуто основні складові такої системи: методологію, нормативно-правову базу та результати. Доведено, що в Україні відсутній механізм попередження кризових явищ і надано рекомендації щодо запровадження завчасного виявлення макроекономічних дисбалансів та реалізації системних заходів з метою їх виправлення. Для моніторингу внутрішніх дисбалансів запропоновано основні показники макроструктурного інституційного табло; для зовнішніх - табло зовнішньоекономічних дисбалансів; а також табло трудової активності та табло соціальних дисбалансів.

Наведено результати дослідження макроструктурних чинників, які впливали на формування інвестиційних джерел розвитку і глибину кризових падінь у період з 1991 - 2015 рр. в економіці України. З'ясовано причини структурних змін валового наявного доходу у розрізі інституційних секторів економіки та їх вплив на рівень валових заощаджень, валового нагромадження основного капіталу та, відповідно, - на формування моделі розвитку або моделі занепаду економіки.

Наведено результати порівняльного аналізу структурних показників економіки України та країн ОЕСР на різних етапах обороту ВВП у консолідованому вигляді та в секторному розрізі. З'ясовано причини відмінностей макроструктурного дизайну країн, а саме: чинники формування валового наявного доходу інституційних секторів економіки, їх внески у валове заощадження та валове нагромадження основного капіталу, а також оцінюються перспективи макроструктурної конвергенції України щодо параметрів найбільш інституційно розвинених країн ЄС.

Розглянуто теоретичні засади економічного оцінювання та залучення джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств (ПП). Проаналізовано зазначену діяльність ПП. Охарактеризовано методи економічного оцінювання та вибору джерел її фінансування. Запропоновано проблемно-цільовий підхід до вибору джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності ПП залежно від цілей інноваційного розвитку. Розроблено концептуальну модель та методичне забезпечення диференційного вибору джерел фінансування такої діяльності ПП, управлінські інструменти інформаційно-аналітичного забезпечення вибору та оцінювання джерел її фінансових та альтернативних ресурсів.

Досліджено методологічні підходи до формування макроекономічних балансів та ідентифікації загрозливих дисбалансів в економіці України. Проаналізовано макроекономічну збалансованість у теоретичних моделях та програмно-аналітичний інструментарій прогнозування макроіндикаторів розвитку економіки України. Вивчено європейську процедуру визначення макроекономічних дисбалансів та оцінено ситуацію в Україні. Розглянуто дисбаланси у розподілі валового наявного доходу як чинник гальмування економічного розвитку. Висвітлено питання збалансованості сукупного попиту та сукупної пропозиції в Україні. Увагу приділено проблемі макроекономічної збалансованості розвитку окремих видів діяльності у реальному секторі економіки України. Детально розглянуто макробаланси та їх складові у секторі домашніх господарств України. Простежено взаємозв'язок дисбалансів у фінансовій сфері.

Розкрито основні чинники макроструктурних деформацій в економіці України, які негативно вплинули на рівень валових заощаджень і загальмували інвестиційні процеси в економіці. Дано рекомендації щодо структурної гармонізації розподілу валового наявного доходу між інституційними секторами економіки та відновлення національних джерел розвитку.

Наведено результати дослідження макроструктурних змін в економіці України, що відбуваються під впливом економічної політики уряду, спрямованої на реалізацію взятих перед МВФ зобов'язань. З'ясовано як позитивні, так і негативні зрушення, зміни секторних дисбалансів, що впливають на рівень валових заощаджень і валового нагромадження основного капіталу, а отже, здатність економіки до відновлення траєкторії стабільного зростання.

Обгрунтовано сутність інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств, джерел її фінансування та економічного оцінювання джерел. Джерела фінансових та альтернативних ресурсів класифіковано за ознаками: зміст, терміновість та характер залучення, види ресурсів, умови та способи отримання. Визначено пріоритети та важелі інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств, склад та зміни джерел її фінансування, основні напрями взаємодії підприємств з банками. Систематизовано існуючі методи та інструменти економічного оцінювання промисловими підприємствами джерел фінансування їх інноваційно-інвестиційної діяльності. Обгрунтовано проблемно-цільовий підхід щодо вибору джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств залежно від цілей інноваційного розвитку. Запропоновано його концептуальну модель, методичне забезпечення диференційного вибору джерел фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності промислових підприємств, управлінські інструменти інформаційно-аналітичного забезпечення вибору та оцінювання джерел її фінансових та альтернативних ресурсів.

Продовжено дослідження щодо негативного впливу значних деформації в інституційній структурі валового наявного доходу на динаміку інвестицій і ВВП. Структурний аналіз балансів доходів і витрат інституційних секторів уперше розглянуто в розрізі їхніх підсекторів. Це дозволило з'ясувати внутрішньосекторні дисбаланси, насамперед, що збільшення профіциту балансів одних підсекторів призводить до дефіцитів балансів інших, а консервація хронічної фінансової "анемії" сектора приватних нефінансових корпорацій знижує рівень та ефективність використання національних заощаджень і гальмує вихід економіки з інвестиційної кризи.

Продовжено тему попередніх публікацій автора щодо макроструктурних процесів в економіці. Для кожного з інституційних секторів досліджено вплив позитивних і негативних компонентів на формування валового наявного доходу, валових заощаджень як ресурсу розвитку з розкриттям причин формування дефіцитів у одних секторах і профіцитів у інших. Обгрунтовано основні напрями державної політики щодо гармонізації розподілу ВНД між інституційними секторами економіки і підвищення загального рівня валових заощаджень як основної передумови виходу з інвестиційної кризи.

Доведено, що в Україні останніми роками спостерігалися деформації в інституційній структурі валового наявного доходу (ВНД) зі значним зниженням його частки у секторі нефінансових корпорацій і через це сформовано і закріплено деінвестиційну модель економіки. Подальше недофінансування процесів відновлення основних фондів несе загрозу економічного занепаду країни навіть за умов активізації світової торгівлі, оскільки вітчизняні виробники продовжуватимуть втрачати свою присутність як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Висвітлено причини та наслідки деструктивних змін у розподілі валового наявного доходу (ВНД) між інституційними секторами економіки в 2012 р. Насамперед це високий рівень чистого відпливу доходів від власності з реального сектора економіки на користь фінансових корпорацій через високу вартість кредитування з ефектом зниження заощаджень підприємств, що вплинуло на затухання інвестиційних процесів у поточному році. По-друге, це падіння рівня ВНД у секторі загального державного управління через високу різницю між одержаними та сплаченими соціальними трансфертами з впливом на нарощення державного боргу. Надано рекомендації щодо гармонізації структури ВНД шляхом оздоровлення державних фінансів, зменшення рівня урядових запозичень, запровадження обмеження відсоткових ставок за депозитами та кредитами з контролем НБУ та встановлення коригуючих коефіцієнтів за внесками банків у ФГВФО залежно від відсоткових ставок за депозитами.

Показано, що у період з 2008 р. в Україні має місце посилення негативних структурних зсувів у розподілі валового наявного доходу, що призводить до хронічного дефіциту ресурсів у секторах загального державного управління і нефінансових корпорацій та, відповідно, до нарощення боргових пірамід. У результаті гальмуються як інвестиційні процеси, так і динаміка ВВП. Державний сектор через ринок ОВДП продовжує опосередковано негативно впливати на вартість кредитування, що підтримує механізм надмірного відпливу доходів із реального сектора у сектор фінансових посередників із втратою інвестиційних ресурсів для економіки. Продовження випереджального зростання доходів та витрат населення в умовах відсутності достатнього інвестування оновлення виробництва веде до щорічної втрати вітчизняними виробниками частки внутрішнього ринку.

Обгрунтовано підходи щодо моделювання і формалізації основних факторів макроекономічної нестабільності та оцінювання їх впливу на економічну динаміку за сучасних нестабільних умов розвитку світової та вітчизняної економіки. Проаналізовано вплив зовнішніх та внутрішніх чинників нестабільності на динаміку структурних зрушень передкризового періоду, а також у період розгортання глобальної фінансово-економічної кризи та в посткризові роки. Визначено, що процес відновлення економічної динаміки в Україні зберігає ознаки "зростання без розвитку". Узагальнено характеристики антикризових програм та окремі антикризові пропозиції для економіки України. Оцінено взаємозв'язок між динамікою темпів зростання реального ВВП і динамікою питомої ваги обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП. Визначено, що характерною рисою використання людського капіталу в суспільному виробництві України є те, що рівень безробіття освічених робітників суттєво перевищує рівень безробіття малоосвічених. Запропоновано нові підходи до визначення потенціалу імпортозаміщення за видами економічної діяльності та новий індикатор економічної безпеки.