Здійснено порівняльний аналіз розділів Державного реєстру національного культурного надбання, що містять рухомі пам'ятки історії і культури, та визначено проблеми їх формування. Порівняльний аналіз засвідчив найкращий стан щодо внесення до ДРНКН і відображення у ньому унікальних документів НАФ, зокрема їх описування та представлення оцифрованих копій. Існують певні проблеми цієї роботи, зокрема, пов'язані з уточненням поняття "унікальний документ Національного архівного фонду" з точки зору правової визначеності, внесення унікальних сукупностей документів (справ, фондів, колекцій) до ДРНКН, необхідність вилучення зі складу унікальних документів НАФ представників російської культури. Іншим прикладом рухомих пам'яток історії та культури, що містить ДРНКН, є унікальні предмети Музейного фонду України. Більшість описів унікальних предметів Музейного фонду України малоінформативні. Рухомі пам'ятки, такі як привисні печатки та монети, взагалі не представлено. Наявний у цій частині ДРНКН перелік об'єктів є лише незначною частиною унікальних предметів вітчизняних музеїв. Бажано представити в ДРНКН унікальні предмети, що зберігаються в Одеському археологічному музеї НАН України, Художньому музеї імені Богдана та Варвари Ханенків, Національному художньому музеї України, приватному Музеї Шереметьєвих. Наведено приклади предметів, які б могли бути внесені до ДРНКН. Незважаючи на значну роботу великих бібліотек України, зокрема НБУВ, щодо підготовки матеріалів для внесення особливо цінних та рідкісних книжкових пам'яток до ДРНКН, цей розділ відсутній. Основною перешкодою для створення реєстру книжкових пам'яток, на нашу думку, є надмірна кількість об'єктів, що підлягають унесенню до ДРНКН. Автори статті пропонують визначити поетапність у часі формування цього розділу ДРНКН та суттєво обмежити кількість унесених об'єктів із наданням їм статусу "унікальної книжкової пам'ятки".

В незалежній Україні значно підвищився рівень опрацювання наукових проблем, пов'язаних з історією функціонування фінансових установ Російської імперії. Незважаючи на те, що сучасні вітчизняні дослідження діяльності фінансових установ Російської імперії в Україні ХIХ - початку ХХ ст. базуються на широкому використанні архівних джерел, актуальною є проблема представлення загальної характеристики фондів, що пов'язані з цією проблематикою, і які зберігають в державних архівах нашої країни. Мета статті - охарактеризувати наявність архівних фондів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ ст. в державних архівах України за типами і видами цих установ та надати перелік архівних фондів зазначених установ у державних архівах. Для побудови переліку архівних фондів фінансових установ Російської імперії, що діяли на території України у ХIХ - початку ХХ ст., було використано путівники та анотовані реєстри описів державних архівів України. Розгляд, у яких архівах зберігають архівні фонди, було надано за такими фінансовими установами: банки, казенні палати, державні скарбниці, казначейства, податні інспектори, податкові присутствія, оціночні комісії, акцизні установи, митні установи, кредитні ощадно-позичкові товариства та каси, страхові установи. У фондах держархівів України представлені майже всі типи і види фондів архівних документів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ століть. Наймасовішими кількісно фондами, що зберігаються майже в усіх обласних державних архівах України, є архівні фонди податних інспекторів та архівні фонди кредитних і ощадно-позичкових товариств, ощадно-позичкових кас та позико-кредитних організацій. На основі загальної характеристики фондів архівних документів фінансових установ Російської імперії ХIХ - початку ХХ століть можливе подальше їх вивчення з метою визначення певних закономірностей формування зазначених фондів, особливих рис функціонування фінансових установ на українських землях в ХIХ - на початку ХХ ст., виявлення специфічних для України фондів та архівних документів фінансових установ, а також унікальних фінансових документів.

Нині документознавство в Україні позбавлено статусу наукової дисципліни у офіційному переліку наукових спеціальностей, скоротилася присвячених його науковим проблемам кількість наукових форумів, а відповідно і публікацій, ліквідовано вишівську документознавчу навчальну спеціальність. На думку авторів, попередньо ці процеси пов'язані з формуванням двох версій документознавства в Україні - "документологічної" ("бібліотекознавчої") та класичної (що грунтується на ідеях 1960 - 1970-х років відомого радянського архівознавця К. Г. Мітяєва). У 1990-і роки, коли в Україні не було офіційно утверджено науковий статус документознавства, документологічна версія була прогресивною. Однак після офіційного затвердження наукової спеціальності "документознавство, архівознавство" у межах історичної науки (2001 р.), прихильниками документології почалася боротьба за офіційний відрив цих наук від спеціальних галузей історичної науки, яка завершилася внесенням їх до сукупності дисциплін у межах наукової спеціальності "соціальні комунікації" (2008 р.). Поширення в українських вишах поглядів документологів у межах нової навчальної спеціальності "інформаційна, бібліотечна, архівна справа" призводить до панування бібліотекознавства над архівознавством, зменшення частки годин курсу "Архівна справа" (порівняно з бібліотекознавством його читання набагато складніше та й фахівців доволі менше). Звідси фактичне нівелювання або зникнення документознавчих курсів. Безперечно, що "скасування" класичного документознавства не зняло практичних потреб в дослідженнях з нормативно-правового та методичного забезпечення організації сфери архівної справи та діловодства. Зазначені дослідження в сучасних умовах впровадження функціонування електронного документообігу та електронних архівів потребує у межах цих напрямів перегляду організації традиційних діловодних та архівних процесів. З іншого боку, існує нагальна потреба узгодження зазначених процесів з нормами міжнародних стандартів з керування документаційними процесами. Наведено приклади розробок з документознавства і організації вишівського навчання в Україні, які можна вважати найбільш перспективними напрямами розвитку цієї наукової дисципліни.

Проведено аналіз публікацій зі сторінок дорадянської періодичної преси різних міст України з метою встановлення цінності газетних заміток як джерела та визначення ефективності їх використання у дослідженнях історії грошового обігу та фінансової політики російського царату в Україні з другої пол. ХIХ ст. до часу розвалу Російської імперії. У часи свого побутування газети були фактично єдиним ефективним та поширеним джерелом отримання актуальної інформації, слугували комунікативним інструментом між владою та населенням, надавали важливу інформацію з найрізноманітніших аспектів. Проаналізовано та наведено найцікавіші приклади із публікацій газет, що стосуються різних аспектів грошового обігу. Дослідивши повідомлення із газет, що видавались на постійній регулярній основі в українських містах в другій пол. ХIХ - пер. чв. ХХ ст., ми змогла встановити такі основні типи повідомлень на шпальтах газетної преси: публікації про введення нових грошових знаків; повідомлення про курси обміну російських монет на іноземні; особливості обігу та ситуації на грошовому ринку; ціни на товари на ринках; повідомлення про підробки грошей; заходи влади щодо подолання фінансових складнощів: "монетного голоду", спекуляцій з грошима, тощо; про скупку старовинних монет, а також колекціонування та обман колекціонерів із старовинними монетами; професійні наукові нумізматичні дослідження та формування музейних нумізматичних зібрань; порядок обміну неплатіжних банкнот та ознаки їх придатності; інші свідчення, створені для впливу на різноманітні емоції читача. Всі введені в науковий обіг газетні замітки суттєво розширюють наше уявлення про стан та особливості розвитку грошового обігу в Україні в імперську добу. Широка різноманітність свідчень, що стосуються грошового обігу, поміщеної в газетних повідомленнях, дає підстави визначити високу ефективність використання інформації газетної періодики у вивченні обраної теми, визначаючи газети як ефективне та інформативне джерело.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г116.6

Рубрики:

Комплексні сполуки. Молекулярні сполуки

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г116.6

Рубрики:

Комплексні сполуки. Молекулярні сполуки

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г612.4 + Г562.4

Рубрики:

Оптичні властивості колоїдних систем

Розплави солей, силікатів, окисів, лугів

Шифр НБУВ: Ж68643 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г126.335 + Г534.21

Рубрики:

Сполуки вольфраму з іншими елементами

Термічний аналіз

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблеми нумізматики й історії грошового обігу. Подано інформацію про срібну драхму Ольвії із надкарбуваннями та штемпель для карбування фальшивих боспорських статерів III ст. н. е. із Західної України. Досліджено роль срібляників та арабських дирхемів у грошовому обігу Київської Русі. Увагу приділено рідкісному західноєвропейському денарію XIII ст., знайденому в Україні. Наведено нові дані про знахідки османських монет у Буджаку. Розкрито особливості побутування монетно-лічильних найменувань у Гетьманщині XVIII ст. (за матеріалами Національного музею історії України). Розглянуто паралельний обіг грошей як суперечливе явище фінансової системи за часів Є. Ф. Канкріна. Подано інформацію про видання з нумізматики у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій Інституту книгознавства Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Висвітлено питання мистецтвознавчої експертизи предметів нумізматики як складової фіксування права власності на предмет.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.64

Рубрики:

Електролітичне відновлення

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г576.45

Рубрики:

Електроліз розплавлених середовищ

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено діяльність Української філії Науково-дослідного інституту планування і нормативів при Держплані CPCP y Києві в сфері економічних та інформологічних напрямів документознавчих досліджень, здійснених на прикладі державних, наукових установ, підприємств, організацій УРСР у 1964 - 1986-х рр. Досліджено питання уніфікації та стандартизації управлінської документації. Розроблено класифікатори з питань діяльності апаратів управління та документування управлінської інформації. Проаналізовано потоки інформації в контексті побудови структури керування виробництвом та створення автоматизованих систем управління. Розглянуто інформаційну систему діловодства та потоків галузевої документації з виробництва. Удосконалено систему первинної і планової документації Держплану УРСР і республіканських міністерств УРСР. Визначенено внесок учених Української філії у сферу організації діловодства та створення і розвитку управлінської документації.

Оприлюднено документальний склад архівів, колекцій та зібрань державних, громадських і релігійних установ переважно XIX - першої чверті XX ст., ліквідованих або реорганізованих радянською владою в 1918 - 1940 рр., чиї фонди в різний час надійшли до рукописного підрозділу НБУВ. Надано інформацію про власне фондоутворювачів, історію надходження колекцій до Бібліотеки, склад і зміст документів колекційних фондів, літературу про фонди. Зазначено, що всі комплекси документів перебувають на обліку як державне надбання України. Колекційний фонд ІР НБУВ складають документи наукових установ і товариств, світських вищих і середніх закладів, духовні навчальні заклади, органів духовного управління, фортеці св. Єлизавети, просвітницьких товариств та організацій, музейних установ.

Наведено коментарі до статті Г. Асєєва "Документознавство в інформаційній індустрії" у контексті розгляду деяких аспектів документознавства. Наголошено на необхідності дослідження потоків службових документів з метою визначення видів номіналів й підготовки переліків цих документів зі строками їх зберігання.

Розглянуто зміст основних етапів розвитку документознавства, висвітлено його історичні та сучасні напрями розвитку в Україні. Розкрито теоретичні засади загального документознавства як наукової дисципліни. Охарактеризовано основні засади типології документації та класифікаційні схеми службових документів. Проаналізовано сутність, напрями, засоби та процеси уніфікації документації.

Розглянуто основні кодикологічні та археографічні характеристики співочих книг, визначено їх специфічні риси, пов'язані з графічними особливостями письма, правописом гімнографічних текстів, структурною типологією, нотаціями та музичними особливостями. У Каталозі запропоновано наукових опис 65-ти співочих рукописних книг монодійної традиції (безлінійних та нотолінійних), здійснений на основі методів кодикології, кодикографії, текстології, палеографії, музичної палеографії та філігранології. Опис подано в хронологічно-алфавітній послідовності, розкрито зміст та наведено структурно-типологічні характеристики пам'яток, а також зазначені музичні особливості. Каталог супроводжується покажчиками: за фондами, назв рукописів, хронологічним, іменним, географічним, вказаних розспівів, наспівів та інших музичних версій піснеспівів. У палеографічному альбомі подано інципіти всіх рукописів у послідовності їх розміщення в Каталозі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч24р30 + Ф.р(4УКР)

Рубрики:

Вивчення та викладання науки < Політика. Політичні науки >

Шифр НБУВ: ВА674238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)011.2-8ф

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж70113 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч241

Рубрики:

Теорія документознавства

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)011.2 ф

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Шифр НБУВ: Ж68592 Пошук видання у каталогах НБУВ