Функционализацией карбоксигрупп серии изомерных карбоксиарилсульфиддизамещенных клатрохелатов Fe(II) синтезированы их производные, содержащие карбоксиамидные и карбоксиметильные группы, индивидуальность и строение полученных соединений подтверждены методами ТСХ, ЯМР и масс-спектрометрии. Изучено взаимодействие полученных соединений с бычьим сывороточным альбумином (БСА) методом тушения собственной флуоресценции белка. Установлено, что модификация карбоксигрупп с образованием неионизируемых сложноэфирных и амидных групп приводит к уменьшению эффективности этих соединений как тушителей на порядок и к изменению характера влияния пространственного расположения заместителей на тушение собственной люминесценции БСА.

Вперше охарактеризовано взаємодію глобулярних білків із функціоналізованими клозо-боратами. Встановлено високу афінність галогензаміщених борних кластерів до сироваткових альбумінів. Визначено вплив дианіонних кластерів бору на процес фібрилоутворення білків і морфологію утворених агрегатів. Охарактеризовано комплекси альбумінів із моно-, ди- та гекса-карбоксифеніл заміщеними клатрохелатами заліза. З'ясовано, що клатрохелати заліза (II) здатні генерувати відгук у спектрі кругового дихроїзму (КД) при взаємодії із глобулярними білками. Показано, що такі сполуки здатні давати різний індукований КД-відгук на білки родинно-близької (бичачий і людський сироваткові альбуміни) природи, а також чутливі до конформаційних змін сироваткового альбуміну. Продемонстровано низьку токсичність ди-карбоксифеніл заміщених клатрохелатів для ракових клітин. Визначено, що природа замісників у молекулі клатрохелатів, зокрема наявність карбоксильної групи, відіграє ключову роль для можливості утворення комплексу з білком та індукції відповідного КД-відгуку. Запропоновано модель утворення комплексу альбумін - клатрохелат.