На матеріалі україномовних перекладів Святого Письма (Нового Завіту) І. Огієнка та І. Хоменка з урахуванням основних напрямів розвитку словникового складу (синонімічних і антонімічних лексем, біблійних фразем) та стилістичних можливостей української літературної мови XX ст. проведено комплексний аналіз і визначено зв'язок Біблії з правописною системою української мови. Проаналізовано специфіку конфесійного стилю. Виокремлено синонімічні й антонімічні пари іменників і дієслів, які переважно функціонують в одній строфі чи в одному реченні, як центральні лексеми вираження біблійної думки, що увиразнюють та естетизують зміст Святого Письма. Проаналізовано найвідоміші біблійні фразеологічні одиниці. Досліджено тропіку україномовних текстів Біблії XX ст. та визначено стилістичну й естетичну функції кожного тропа у співвідносних контекстах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка.

Виокремлено та проаналізовано синонімічні пари іменників, які були використані в українських перекладах Біблії І. Огієнка та І. Хоменка у співвідносних контекстах. З'ясовано особливості вживання цих пар, визначено стилістичну диференціацію лексики.

Досліджено функціонування синекдохи в українськомовних текстах Біблії XX ст. Виокремлено лексичні групи іменників, що найчастіше вступають у кількісно-замінні відношення в українських перекладах Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка. З'ясовано тотожність і відмінність у вживанні синекдохи в співвідносних біблійних контекстах зазначених авторів.

Досліджено стилістичні механізми семантизації та естетизації українськомовних Біблій І. Огієнка та І. Хоменка. Визначено індивідуально-авторські особливості перекладу Святого Письма обраних авторів. Проаналізовано синонімічні й антонімічні пари лексем (іменників і дієслів) та охарактеризовано тропеїстику (асонанс, епітет, метафора, порівняння, оксиморон тощо) українських біблійних текстів XX ст. З'ясовано, що переклади Святого Письма І. Огієнка та І. Хоменка відзначаються взірцевою українською літературною мовою, добором власне українських лексичних засобів і тропів, що насамперед оптимізує емоційно-експресивний вплив на свідомість читача чи слухача. Доведено, що переклади Біблії І. Огієнка та І. Хоменка є стилістично й лексично самодостатніми та відзначаються насиченням мовно-виразових засобів, а це відіграє значну роль у творенні мовної картини світу українського народу та відтворює мовні традиції певного часу.