Акцентовано увагу на теоретичних основах державного регулювання продовольчого комплексу (ДРПК). Визначено основні напрямки ДРПК, методичні й організаційно-правові основи даної діяльності, а також роль інтеграційних процесів. Проаналізовано форми та методи ДРПК Чернігівщини, вказано на низьку результативність даної діяльності, визначено причини такого стану та напрямки їх усунення. Обгрунтовано стратегію ДРПК регіону, методичні підходи до визначення спеціалізації територій, запропоновано систему підтримки прийняття рішень у діяльності державних органів.

Оцінено можливості та перспективи розвитку інституту іпотеки в Україні. Проаналізовано моделі організації іпотечних ринків різних країн світу та ідентифіковано ризики ринку іпотечного кредитування. Виділено основні етапи розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні. Увагу приділено проблемам активізації іпотечного кредитування з метою розв'язання проблеми забезпечення житлом молодих науково-педагогічних кадрів. Проведений аналіз дозволив констатувати необхідність державної підтримки розвитку іпотечного ринку.

На основі дослідження кадрового потенціалу української науки та вищої освіти обгрунтовано проблеми залучення молоді до професійної діяльності в зазначених сферах. Доведено, що рівень мотивації молодих спеціалістів значною мірою пов'язаний з їх оцінкою можливостей задоволення своїх матеріальних потреб за рахунок доходів від професійної діяльності. Акцентовано увагу на державній підтримці у вирішенні житлової проблеми як важливому факторі професійної орієнтації талановитої молоді на науково-педагогічну роботу.

Здійснено стислий огляд фінансового ринку України та охарактеризовано причини недостатньої ефективності його механізмів забезпечувати доцільність суб'єктів господарювання фінансовими ресурсами. Описано результати виявлення проблем - трансформацію схем залучення підприємствами ресурсів на фінансовому ринку шляхом групової взаємодії. На підставі дослідження зроблено висновок про необхідність наукової розробки проблеми групової взаємодії підприємницьких структур.

Визначено основні проблеми забезпечення житлом молодих науково-педагогічних працівників, зокрема обмеженість власних джерел фінансування, недоступність та висока вартість позикових фінансових ресурсів, незбалансованість попиту і пропозиції на ринку житла. Проведено аналіз динаміки, складу та структури доходів, витрат та заощаджень домогосподарств та обсягів державного фінансування житлових проектів населення в Україні, що надало змогу визначити диспропорції та "гарячі точки" вирішення досліджуваної проблеми.

Запропоновано механізм фінансування житлових проектів для молодих науково-педагогічних працівників на основі поєднання коштів фізичних осіб, банків та держави шляхом створення та функціонування будівельно-ощадних кас. Основна роль у даному механізмі відводиться самоорганізації молодих науково-педагогічних працівників та їх власним ресурсам у фінансуванні придбання житла.

На основі аналізу історико-політичних умов становлення фінансового посередництва в Україні та статистичної інформації доведено, що однією з основних проблем у розвитку фінансового ринку був і залишається низький рівень економічної грамотності населення. Його підвищення є першочерговим завданням у забезпеченні рівномірності розвитку різних типів фінансового посередництва.

Висвітлено теоретичні та практичні питання функціонування фінансів підприємств, їх сутність, організація, нормативно-правові засади. Розкрито механізм формування та використання основного й оборотного капіталу підприємства, грошових надходжень, прибутку, фінансового планування. Узагальнено практику оподаткування діяльності підприємств, методики оцінювання його фінансового стану та фінансового оздоровлення.

На основі оцінки статистичної інформації ідентифіковані основні тенденції забезпечення української електроенергетики паливними ресурсами. Зокрема, оцінено структуру виробництва електроенергії в розрізі видів електростанцій та імпорт відповідних видів палива в Україну за обсягами, ціновими параметрами та країнами-постачальниками. Проведений аналіз надав змогу виявити зміни структури імпорту основних енергоносіїв в розрізі країн-постачальників. Зокрема, позиції Російської Федерації як імпортера палива в Україну посилювалися до 2013 р. Протягом 2014 - 2015 рр. структура постачальників палива в Україну зазнала суттєвих змін. Найбільш відчутними вони були на ринку природного газу, де російський імпорт вдалося замістити майже на 2/3 поставками з європейських країн. Диверсифікація імпорту енергоносіїв в Україну загалом позитивно позначилася на їх цінових параметрах (у валютному вираженні) та має бути поглиблена в наступних періодах. Водночас загальна імпортозалежність українського енергетичного сектора зросла внаслідок втрати частини вугледобувної промисловості та відповідного зростання імпорту кам'яного вугілля.

Мета роботи - уточнення методологічного базису перспективних досліджень щодо аналізу діючої практики та розробки пропозицій стосовно використання фінансових інструментів під час модернізації електроенергетичного сектора України. Зокрема, уточнення дефініції поняття "фінансові інструменти" та обгрунтування їх класифікації за визначальними ознаками. На основі критичної оцінки різних наукових підходів до трактування суті фінансових інструментів запропоновано авторську дефініцію. Їх доцільно трактувати як засоби, способи та методи залучення фінансових ресурсів (капіталу) від інших суб'єктів та абсолютно ліквідні активи. Узагальнення та переосмислення критеріїв класифікації фінансових інструментів надали змогу запропонувати авторський їх поділ на фінансові активи (грошові кошти, банківські метали, валюта), фінансові зобов'язання (інструменти власного та позикового капіталу) й інструменти безповоротної фінансової допомоги (благодійні внески, гранти, краудфандинг, фандрайзинг). Одержані методологічні висновки достатньо повно характеризують суть і спектр видів фінансових інструментів із урахуванням їх принципових властивостей, що надасть змогу здійснити зважене обгрунтування оптимальних інструментів модернізації електроенергетичного сектора.

Мета роботи - систематизація основних проблем розвитку вітчизняного електроенергетичного сектора та порівняння способів їх розв'язання в Україні з практикою країн ЄС. Зокрема, ідентифікація тих проблем, котрі за вітчизняних умов розв'язуються недостатньо ефективно або механізм розв'язання котрих не створено взагалі. Систематизація проблем, розв'язання котрих є передумовою ефективного функціонування електроенергетичного сектора України, надала змогу розподілити їх на загальні, котрі виникають з огляду на специфіку електроенергії як товару, та специфічні для українських умов. Загальні проблеми в Україні в цілому розв'язуються з урахуванням досвіду ЄС, хоча розв'язання окремих із них перебуває на початковій стадії. Зокрема, для запровадження європейського досвіду функціонування біржового ринку електроенергії на цьому етапі створено та прийнято основний закон, імплементація котрого ще попереду. Порівняння вітчизняної та європейської практики розв'язання проблем електроенергетичного сектора засвідчило поступове переймання Україною позитивного європейського досвіду розв'язання групи загальних проблем, однак механізми подолання специфічних для вітчизняних умов проблем досі не створено. Передусім це стосується питання відновлення та нарощення потужностей з генерації електроенергії, котрі перебувають на межі терміну експлуатації.

Мета роботи - оцінка перспективності трансформації організаційного механізму ринку електроенергії у плані нагромадження фінансових ресурсів для модернізації виробничої бази генеруючих підприємств та обгрунтування додаткових фінансових інструментів акумуляції капіталу для вказаної потреби. Критична оцінка перспектив нарощення ресурсної бази електрогенеруючих підприємств у межах переходу до біржової моделі функціонування ринку електроенергії надала змогу констатувати відсутність прямого зв'язку між способом організації даного ринку та нарощенням генеруючих потужностей. Високий рівень концентрації ринку електроенергії з великою імовірністю може призвести до встановлення монопольних цін та неповного використання потужностей виробництва з метою їх підтримання. З урахуванням потенційних джерел фінансування модернізації електроенергетики запропоновано застосувати на практиці 3 фінансові інструменти залучення капіталу в галузь: трансформований "зелений" тариф, "енергетичні" облігації, спеціальні цільові рахунки для коштів амортизаційного фонду діючих генеруючих підприємств.

Мета роботи - ідентифікація спільних тенденцій та проблем розвитку частини енергогенеруючого сегмента електроенергетичного сектора України, а саме - компаній теплової електроенергетики. Зміни в енергетичній сфері України внаслідок політичних подій 2013 - 2015 рр. підвищили актуальність модернізації електроенергетики. Однак розробка пропозицій щодо вдосконалення енергетичного сектора України повинна грунтуватися на розумінні існуючих особливостей та проблем його функціонування. В публікаціях останніх років проблеми мікрорівня переважно залишаються поза увагою дослідників, хоча саме особливості та проблеми діяльності підприємств значною мірою визначають загальногалузеві негаразди. Дані фінансової звітності підприємств вітчизняної теплової електроенергетики свідчать про неоднорідність їх розвитку. Проведений аналіз дозволяє констатувати спільну проблему розвитку підприємств теплової електроенергетики України, котра полягає в неефективному менеджменті, внаслідок якого відбувається поступова втрата виробничого потенціалу галузі в умовах досить високої вартості продукції для населення.

Мета роботи - ідентифікація особливостей та тенденцій практики використання фінансових інструментів підприємствами теплової електроенергетики з точки зору її відповідності потребам відновлення та нарощення генеруючих потужностей України. Незадовільний стан потужностей з генерації електричної енергії в Україні обумовлює потребу обгрунтування інструментів фінансування процесу їх оновлення. Однак, незважаючи на жвавий інтерес науковців до електроенергетики в цілому та окремих аспектів її розвитку зокрема, достатньо уваги проблемі обгрунтування фінансових інструментів модернізації даного сектора не приділяється. Важливим підгрунтям розробки пропозицій в означеному напрямку слід вважати оцінку існуючої практики використання фінансових інструментів підприємствами електроенергетичного сектора. Названі установи досить активно експлуатуються державою для наповнення бюджету та приватними власниками для особистого збагачення. Важливим фактором поведінки власників, очевидно, є специфіка використовуваної технології, котра з урахуванням вкрай незадовільного стану виробничих потужностей теплової генерації електричної енергії визначає безперспективність вкладення капіталу в оновлення обладнання відповідних підприємств.

Обгрунтовано ефективні фінансові інструменти формування фонду фінансових ресурсів модернізації електроенергетики України та оцінка потенційних наслідків їх запровадження. Оцінка перспектив залучення фінансових ресурсів для модернізації електроенергетичного сектора з-за меж України змушує орієнтуватися переважно на внутрішні їх джерела (амортизаційний фонд підприємств галузі, кошти банківської системи та ресурси приватних інвесторів). Для кожного з указаних джерел запропоновано фінансовий інструмент залучення інвестиційних ресурсів та оцінено очікуваний потенціал їх використання. Проведене дослідження дозволяє констатувати спроможність України забезпечити початкові етапи модернізації електроенергетичного сектора за рахунок внутрішніх джерел, що в подальшому може набути ролі суттєвого стимулу для притоку іноземних інвестицій.

Мета роботи - оцінка практики надання українському електроенергетичному сектору коштів в рамках проектів міжнародної технічної допомоги (МТД) і спроба спрогнозувати подальшу ефективність даного фінансового інструменту щодо фінансування проектів модернізації електроенергетики. Одним із потенційно потужних джерел фінансових ресурсів для оновлення галузі є міжнародна технічна допомога. Однак аналіз практики її надання за двома дотичними до електроенергетики напрямками - "ядерна безпека" та "енергетика та енергоефективність" - не дозволяє прогнозувати ефективність міжнародної допомоги як джерела модернізації галузі. Результати аналізу засвідчують, що МТД тісно пов'язана з інтересами й цілями донорів, а модернізація електроенергетики є бізнес-проектом, основним результатом котрого має бути прибуток. Останній факт зміщує акцент пошуку джерел фінансування в площині інвестиційних вкладень, а не донорських вливань.

Мета роботи - узагальнення досвіду кран Південної Азії щодо запровадження фінансових інструментів модернізації електроенергетичного сектора. Систематизовано дані щодо використання фінансових інструментів модернізації електроенергетики урядами країн Південної Азії. Поряд із групуванням фінансових інструментів за країнами оцінювалися також трансформації структури виробництва електричної енергії у розрізі первинних джерел за 2000 - 2015 рр. В результаті проведеного дослідження отримано висновок про визначальну роль об'єктивних чинників розвитку господарства країни в технологічній трансформації її електроенергетичного сектора. До відповідних чинників віднесено брак інвестиційних ресурсів, незадоволеність попиту на електричну енергію та відсутність резервних потужностей її генерації, ненадійність найбільш поширених у регіоні джерел відновлюваної енергії (сонця та вітру) з точки зору стабільності генерації. В описаних умовах урядові дії щодо впровадження фінансових інструментів стимулювання модернізації електроенергетики мають другорядне значення.

Мета роботи - узагальнення досвіду кран пострадянського простору щодо запровадження фінансових інструментів модернізації електроенергетичного сектора. Систематизовано дані щодо використання фінансових інструментів модернізації електроенергетики урядами країн - республік колишнього СРСР. Поряд із групуванням фінансових інструментів за країнами оцінювалися також трансформації структури виробництва електричної енергії в розрізі первинних джерел за 25 років (1990 - 2015 рр.). При цьому приділялася увага відновлюваним і викопним джерелам енергії з виділенням у структурі останніх природного газу як більш екологічно стійкого. Внаслідок проведеного дослідження отримано висновок про визначальну роль об'єктивних чинників розвитку господарства країни в технологічній трансформації її електроенергетичного сектора, тоді як урядові дії щодо впровадження фінансових інструментів стимулювання даного процесу мають загалом другорядне значення.

Узагальнено можливості застосування існуючих методичних розробок щодо визначення рівня енергетичної та фіскальної безпеки країни, а також розробку авторського бачення методики оцінки впливу модернізації електроенергетики на названі характеристики. Огляд вітчизняних і зарубіжних методик оцінки енергетичної та фіскальної безпеки країни засвідчив їх неадаптованість до потреб оцінки впливу модернізації електроенергетики на названі характеристики. У ході проведеного дослідження обгрунтовано авторські пропозиції щодо методики оцінки впливу трансформацій електроенергетичного сектора на згадані види безпеки. Даний підхід знімає проблему комплексного розуміння методики та інтерпретації результатів її застосування. Стосовно оцінки впливу модернізації електроенергетики на фіскальну безпеку країни запропоновано визначати обсяги недоотриманих бюджетом митних платежів внаслідок відмови від імпортного палива та переходу на відновлювані джерела енергії, а також додаткових надходжень акцизного податку та ПДВ від різниці цін реалізації електроенергії в мережу.

Досліджено широке коло проблем, пов ’язаних з теоретико-методологічним обґрунтуванням ролі фінансового ринку у забезпеченні ресурсами реального сектору економіки. Визначено вплив розвитку його окремих сегментів на фінансову безпеку країни. Вказано роль сек'юритизованих фінансових інструментів в інфраструктурному розвитку еконоиіки. Розглянуто інструменти фінансування реального сектору економіки в цілому та активізації розвитку агропромислового комплексу.