Розглянуто необхідність упровадження бюджетування на підприємствах. Визначено основні проблеми реалізації методики бюджетування на українських підприємствах. Висвітлено загальні напрями підвищення ефективності управління.

Рассмотрена необходимость внедрения бюджетирования на предприятиях. Определены основные проблемы реализации методики бюджетирования на украинских предприятиях. Освещены общие направления повышения эффективности управления.

Розкрито суть поняття "диферсифікація виробництва". Обгрунтовано необхідність портфельного та інвестиційного підходів до оцінювання результатів диверсифікації виробництва. Визначено недоліки портфельного та переваги інвестиційного підходів. Розроблено методичні рекомендації щодо обчислювання економічної оцінки ефективності результатів диверсифікації на базі методики розрахунку оцінки економічної ефективності капіталовкладень, що модернізована з урахуванням позитивних і негативних наслідків ускладнення системи. Як критерій визначення ефективності диверсифікації виробництва запропоновано використовувати чисту приведену вартість. Інформаційну суть диверсифікації рекомендовано обчислювати на базі ентропійних показників. Розкрито механізм управління диверсифікованими процесами на вітчизняних підприємствах, який адаптовано до ринкових умов.

Розглянуто методологічні основи статистичної науки. Висвітлено питання, які вирішуються на кожному етапі статистичного дослідження. Наведено математичний апарат, що використовується під час обчислення узагальнювальних показників. Увагу приділено графічному методу, що застосовується як для відображення результатів дослідження, так і для визначення окремих статистичних показників, а також методам вибіркових спостережень та прогнозування. Велику увагу приділено графікам, різноманітні види яких, у тому числі картограми, картодіаграми та центрограми, розглядаються в окремій темі.

Увагу приділено розвитку й обгрунтуванню теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізмів митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) у системі забезпечення економічної безпеки. Розроблено концептуальну модель організаційно-економічного механізму управління процесом визначення та контролю митної вартості (управління митною вартістю), принципова відмінність якої полягає в тому, що процедура визначення митної вартості, здійснювана учасником ЗЕД, і процедура її митного контролю розглядаються як єдиний процес, а управління таким процесом представляється як управління митною вартістю. Удосконалено схему ухвалення рішення митними органами щодо здійснення митного контролю на основі функціональної класифікації методів регулювання ЗЕД. Запропоновано формалізований підхід до формування системи управління митними ризиками. Розроблено методичний підхід до аналізу ризиків по критичних контрольних точках, який адаптовано з урахуванням митної специфіки. Обгрунтовано методичний підхід до оцінки ефективності організаційно-економічного механізму митного регулювання, сформовано її алгоритм. Запропоновано модель системи якості митного обслуговування.

Мета дослідження - розробити підходи до раціональної діагностики та вибору ефективних методів хірургічного лікування дітей із подвоєнням травного тракту (ПТТ). За період 1981 - 2016 рр. проліковано 59 дітей із ПТТ віком від 6 місяців до 18 років. Кістозний тип подвоєння виявлено у 44 (74,58 %), дивертикулярний - у 9 (15,25 %), тубулярний - у 6 (10,17 %) пацієнтів. Усім дітям проведено хірургічне лікування залежно від локалізації дублікатури. За подвоєння торакальної частини стравоходу виконали торакотомію (n = 3) або торакоскопію (n = 2) з видаленням подвоєної частини стравоходу. У дітей із подвоєнням абдомінальної частини стравоходу виконали лапаротомію (n = 5) та лапароскопію (n = 2), видалення подвоєної частини стравоходу з фундоплікацією за Ніссеном (n = 5) або Талем (n = 2). Дітям з подвоєнням шлунка зроблено лапаротомію (n = 8) чи лапароскопію (n = 4) та субсерозно видалено подвоєння із зашиванням дефекту. За кістозного подвоєння шлунка і дванадцятипалої кишки виконано резекцію шлунка за Більрот-1 (n = 1) та субсерозне видалення кістозного подвоєння із зашиванням дефекту (n = 2). За подвоєння дванадцятипалої кишки (n = 7) висічено кісти із зашиванням дефекту стінки. У разі довгих форм подвоєння тонкої кишки (n = 8) доцільними вважали економну резекцію кишки разом із ділянкою подвоєння і накладання анастомозу "кінець-у-кінець". У разі коротких форм подвоєння (n = 3) вдавалися до клиноподібної резекції кишки. В однієї дитини ефективною була енуклеація подвоєного відділу тонкої кишки. У разі подвоєння термінального відділу клубової кишки (n = 1) та за подвоєння сліпої кишки (n = 2) проводили резекцію подвоєння з інвагінаційним тонко-товстокишковим анастомозом. В усіх пацієнтів з подвоєнням товстої та прямої кишок (n = 9) проводили етапне хірургічне лікування з видаленням ураженого відділу кишечника. Віддалений період в усіх пацієнтів мав сприятливий перебіг. Діти - практично здорові, із доброю якістю життя. Висновки: подвоєння травного тракту - рідкісна хірургічна вада розвитку, остаточний діагноз якої встановлюється під час операції. Подвоєння зустрічаються в різних відділах травного тракту, найчастіше в товстій кишці (22,03 %), в шлунку і тонкій кишці (по 20,34 %), рідше - у стравоході та дванадцятипалій кишці. Кістозний тип подвоєння притаманний 74,28 %, дивертикулярний - 15,25 % і тубулярний - 10,17 % дітей з цією аномалією. Клінічні симптоми подвоєнь у дітей залежать від рівня та довжини ураження травного тракту. Найбільш доцільними допоміжними методами для виявлення подвоєнь різних відділів травного тракту у дітей є УЗД з допплерографією, КТ та МРТ. Характер хірургічного втручання у разі ПТТ у дітей залежить від локалізації, розмірів та анатомічної будови подвоєння.

Досліджено теоретико-методичні та практичні аспекти розвитку та мотивації трудових ресурсів в аграрних підприємствах. Удосконалено понятійно-категоріальний зміст у частині уточнення сутності економічної категорії "трудові ресурси аграрних підприємств". Виявлено концептуальні засади мотиваційного механізму підвищення ефективності використання трудових ресурсів аграрних підприємств з використанням ключових показників ефективності. Проведено систематизацію складових і виділення етапів аналізу наявності та рівня використання трудових ресурсів. Розроблено методичний інструментарій оцінки рівня мотивації трудових ресурсів аграрних підприємств. Запропоновано методичний підхід до визначення потреби в трудових ресурсах аграрних підприємств. Розроблено критеріальні ознаки оцінки й обгрунтовано інтегральний підхід щодо організаційно-функціонального забезпечення аграрного виробництва кваліфікованими трудовими ресурсами. Надано пропозиції стосовно запровадження соціально-економічних факторів мотивації праці в аграрних підприємствах.

Мета роботи - дослідження теоретичних аспектів інноваційного менеджменту з метою підвищення ефективності діяльності аграрного підприємства. Наголошено, що інноваційний розвиток є необхідним для ефективної діяльності підприємства, оскільки він сприяє забезпеченню конкурентоспроможності, підвищенню ефективності, розширенню ринкових можливостей, а також адаптації до змін у суспільному та економічному середовищі. Зазначено, що актуальність інноваційного менеджменту полягає в його здатності забезпечувати підприємствам конкурентоспроможність, адаптацію до змін, розвиток талантів, використання нових технологій та досягнення стійкого розвитку. Запропоновано визначення поняття "інноваційний менеджмент аграрного підприємства" - це підхід до управління, спрямований на створення та впровадження інноваційних рішень, процесів і стратегій в аграрному підприємстві з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності підприємства в сільському господарстві. Визначено, що інноваційний менеджмент в аграрному секторі може сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства за допомогою таких основних складових: розробка та впровадження нових технологій; інноваційні підходи до виробництва; застосування нових методів виробництва; інновації в продуктовому портфелі; розробка нових продуктів або вдосконалення існуючих; управління інноваційними проєктами; сприяння інноваційній культурі. Впровадження інноваційного менеджменту дозволяє підприємству зберегти конкурентоспроможність, відповідати вимогам ринку та ефективно використовувати ресурси, що в результаті сприяє підвищенню його ефективності.