Проведено комплексний аналіз інституту керівництва досудовим слідством у вітчизняному кримінальному судочинстві. Увагу приділено характеристиці засобів реалізації функції керівництва досудовим слідством. Розкрито перспективи організаційної побудови керівництва досудовим слідством за умов реформування кримінальної юстиції. Визначено повноваження керівника слідчого підрозділу, керівника слідчої групи та слідчого-методиста, а також особливості їх застосування у ході реалізації функції керівництва досудовим слідством. Акцентовано увагу на посиленні процесуальної самостійності та незалежності слідчого й уникненні дублювання повноважень осіб, які реалізують функцію керівництва досудовим слідством і прокурорського нагляду. Обгрунтовано необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності керівництва досудовим слідством.

Сформульовано низку теоретичних положень і висновків щодо забезпечення права на свободу та особисту недоторканість при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження з урахуванням стану наукового розроблення відповідної проблематики у різних галузях юридичної науки, міжнародного, національного законодавства, практики ЄСПЛ, національної правозастосовної практики. Зокрема, визначено поняття права на свободу та особисту недоторканість при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, розкрито механізм його забезпечення, умови правомірного обмеження, особливості прокурорського нагляду та судового контролю за відповідним напрямом.

З урахуванням сучасного стану законодавства і правозастосовної практики, наукових джерел комплексно досліджено проблеми здійснення контрольно-наглядової діяльності на досудовому розслідуванні. Сформульовано поняття і мету контрольно-наглядової діяльності на досудовому розслідуванні, що є основою для її системного дослідження як правового інституту, визначено інші сутнісні характеристики контрольно-наглядової діяльності: види, об'єкт, предмет, межі, принципи. Теоретичні положення поєднуються з прикладами помилок і позитивного досвіду, які є найбільш розповсюдженими у процесуальній діяльності суб'єктів контрольно-наглядової діяльності.