Дисертація присвячена вивченню за умов експерименту ініціюючих механізмів розвитку глаукоми і розробленню на їх основі патогенетично обгрунтованої фармакологічної терапії цього захворювання. Виявлена провідна роль кальцій-залежних механізмів, детермінованих адренергічною регуляцією, у розвитку глаукомного процесу. Висвітлено патогенетичне значення кальцій-залежної активації перекисного окислення ліпідів. Визначено, що блокатор кальцієвих каналів верапаміл, застосований на різних стадіях моделювання, перешкоджав розвитку симптомокомплексу відкрито-кутньої глаукоми або переривав його. Верапаміл за умов експерименту виявляв також антиоксидантні мембраностабілізуючі властивості. Докази щодо ролі адренокальцієвих механізмів у розвитку глаукоми, одержані в роботі, є основою для розроблення патогенетично спрямованої терапії глаукоми. Виявлена ефективність верапамілу як превентивного протекторного засобу при відтворенні експериментальної глаукоми дозволяє вважати за доцільне застосування блокаторів кальцієвих каналів у фармакологічній корекції відкритокутньої глаукоми.

Изучено содержание нейротрансмиттерных аминокислот в стекловидном теле глаза крысы с экспериментальной хронической глаукомной нейропатией. Обнаружены изменения пулов аминокислот и развитие дисбаланса между возбуждающими и тормозными медиаторными аминокислотами в сторону преобладания возбуждающих.

На модели глаукомы у кроликов, вызванной хроническим адреналиновым стрессом, выявлено протекторное влияние мелатонина на метаболические процессы, характеризующие состояние эндотелиальной дисфункции.

Узагальнено результати експериментальних досліджень на тваринах і клінічних спостережень застосування кверцетинового комплексу - препарату корвітин у лікуванні первинної глаукоми. На моделі захворювання у кроликів показано, що під час введення впродовж 2 тиж 0,5 мл 2 %-го розчину корвітину у вигляді фракційних інстиляцій в око базово понижений очний кровотік збільшився вдвічі, нормалізувалася знижена у разі глаукоми гідродинаміка в оці: відтік рідини збільшився на 58 %, продукція - на 52 %, офтальмотонус знизився на 14 %. Внутрішньовенні вливання 2 %-го розчину корвітину знизили вираженість оксидативного стресу - вміст малонового діальдегіду в крові зменшувався на 40 %, а також підвищили концентрацію вазорелаксанта оксиду азоту - вміст нітрит-іона збільшився на 70 %. На моделі глаукоми у щурів корвітин, який вводили тривало в дозі 10 мг в 0,5 мл ізотонічного розчину, проявив нейропротекторну дію на нейрони сітківки, підвищивши виживаність гангліозних клітин, що показано на гістологічних препаратах. Застосування корвітину (внутрішньовенно 0,5 г препарату в 100 мл розчину) поліпшило у хворих на глаукому кровопостачання в оці на 25 % в середньому, а також чинило позитивний антиоксидантний і метаболічний ефект. Відмічений позитивний вплив корвітину одночасно на такі важливі патогенетичні ланки глаукоми, як регіонарне кровопостачання ока, внутрішньоочна гідродинаміка, оксидативний стрес, метаболічні чинники, виживаність нейронів сітківки надає основу говорити про нову стратегію патогенетичної терапії.

Обгрунтовано патогенетичну роль адреналінового стресу як тригера первинної глаукоми. Розкрито роль порушення балансу вазомоторних медіаторів ендотелію і збуджувальних нейрональних медіаторів сітківки в патогенезі експериментальної глаукоми. Встановлено механізм участі мелатоніну в регуляції офтальмотонусу, метаболічних і нейрональних процесах сітківки у разі глаукоми на моделях хвороби. Виявлено ефективність кверцетинового препарату корвітин у разі глаукоми. Поряд з трофічною, щодо тканини ока, і антиоксидантною дією, встановлено ендотелій- і ретино-протекторні властивості препарату. Запропоновано новий підхід до патогенетичної терапії первинної глаукоми, який забезпечує комплексну ендотеліальну, нейрональну і метаболічну протекцію щодо цієї патології ока.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р670.91-29

Рубрики:

Глаукома

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено вплив мелатоніну на вміст амінокислотних нейротрансмітерів сітківки при глаукомній нейропатії у щурів. Глаукому спричинено тривалим системним введенням адреналіну. В експерименті брали участь три групи щурів: інтактні; з моделлю глаукоми; з моделлю глаукоми, яких лікували мелатоніном. Мелатонін щурам на тлі розвинутої моделі вводили упродовж 1 міс у дозі 0,1 мг/кг. У склоподібному тілі, як місці накопичення медіаторів сітківки, визначено вміст вільних амінокислот за методом іонообмінної хроматографії. Встановлено, що у разі глаукомної нейропатії, спричиненої хронічним адреналіновим стресом, змінювався нейромедіаторний профіль сітківки, а саме, збільшувався вміст збудливих амінокислот глутамату і аспаратату і знижувався гальмівних ГАМК і гліцину, призводячи до підвищення індексу збудження на 55 %. Дисбаланс амінокислотних медіаторів значною мірою нормалізувався тривалим введенням мелатоніну. Зниження під впливом останнього вмісту збудливих амінокислот і підвищення гальмівних призвело до зниження індексу збудження на 27 % у порівнянні з нелікованою групою. Таким чином, зменшення збудливих посилань у сітківці під впливом мелатоніну може визначати його нейропротекторну активність у разі глаукомної нейропатії.

Цель работы - изучить возможность формирования признаков первичной глаукомы - повышенного офтальмотонуса и морфологических изменений оптического аппарата глаза - устарых животных при введении стресс-гормона адреналина. Исследования проведены на 40-ка кроликах возраста 2 - 3 года, а также на 25-ти крысах возраста 12 - 15 мес. Глаукому моделировали путем внутривенного введения по разработанной схеме 0,18 % раствора адреналина гидротартрата кроликам внутривенно, крысам внутрибрюшинно. Контроль внутриглазного давления (ВГД) осуществляли до введения адреналина аппланационным тонометром Маклакова, плунжер весом 7,5 г у кроликов и 2 г у крыс под местной анастезией. Гисто-морфологические исследования тканей энуклеированных глаз животных проведены на препаратах, окрашенных гематоксилин-эозином. Для статистической оценки экспериментальных данных применяют дисперсионный анализ для повторных измерений. Повторяющиеся системные инъекции адреналина старымкроликам и крысам вызывают у них существенное повышение ВГД. В период введения препарата это повышение составляет у кроликов 25 %, а у крыс - 52 %. После прекращения индукции модели адреналином ВГД продолжает увеличиваться. У кроликов этот показатель превышает исходные значения на 38 % через 6 мес наблюдения, а через 12 мес - повышается на 57 %. У крыс через 10 нед после введения адреналина ВГД повышается на 72 % и остается на этом уровне через 20 нед наблюдения. Дисперсионный анализ для повторных измерений с использованием линейной модели смешанного типа показывает, что в эксперименте с моделированием глаукомы, растянутом во времени, для формирования высокого ВГД не имеет значения фактор времени, а существенным является именно воздействие индуцирующего патологию фактора адреналина. Гисто-морфологические исследования выявляют дистрофические изменения в стенках сосудов глаз экспериментальных животных, это сопровождается перерождением ганглиозного слоя сетчатки и ткани зрительного нерва с глубокой экскавацией диска. Выводы: хронический стресс на фоне длительного введения адреналина старым кроликам и крысам вызывает формирование признаков глаукомы - стойкого повышения офтальмотонуса и характерные изменения структуры сетчатки и зрительного нерва.

На підставі проведених експериментально-клінічних досліджень окреслено можливості та перспективи застосування біофлавоноїдів (кверцетин, куркумін, гесперидин, диосмін) в лікуванні захворювань очей.

На основании проведенных экспериментально-клинических исследований очерчены возможности и перспективы применения биофлавоноидов (кверцетин, куркумин, гесперидин, диосмин) в лечении заболеваний глаз.

Досліджено вплив 1 %-го розчину гідросульфіду натрію (NaHS) на внутрішньоочний тиск (ВОТ) у інтактних щурів та при моделюванні офтальмогіпертензії за допомогою тривалого системного введення адреналіну. Донор сірководню при одноразовому застосуванні у вигляді крапель у порожнину ока викликав гіпотензивний ефект, який був доволі слабкий при нормотензії та яскраво виявлений у разі офтальмогіпертензії. Тривале введення за схемою гідросульфіду натрію на тлі введення індуктора моделі адреналіну значною мірою попереджувало зростання ВОТ у щурів. Зроблено висновок, що сірководень бере участь у регуляції гідродинаміки ока і підтримці нормального рівня ВОТ.

Вивчено можливість коригувати бенфотіаміном метаболічний стан карбонілів у тканинах фільтрувального апарату ока тварин, яким моделювали глаукому формуванням високого внутрішньоочного тиску на тлі стрептозотоцинового діабету. Бенфотіамін вводили per os (50 мг на добу, в дозі 17 мг/кг) протягом 2 міс. Встановлено, що препарат ефективно впливав на вміст токсичних карбонільних метаболітів: знижував накопичення метилгліоксалю на 33,7 %, гліоксалю на 36,4 %, ацетоацетату на 24,2 % і карбонільних груп білків на 27,5 %. Це свідчить про зменшення дикарбонільного стресу в тканинах дренажної зони очей кроликів. Така метаболічна активність бенфотіаміну в тканинах ока може бути досить корисною для розробки патогенетично спрямованої терапії хворих на глаукому з цукровим діабетом.

Наведено результати оцінки безпечності нової ліпосомальної композиції латанопросту, що має гіпотензивну дію при очній гіпертензії за різних шляхів уведення, з виразно пролонгованим ефектом за субкон'юнктивального введення. За даними офтальмоскопічного та візуального обстеження, оптичної когерентної томографії та контролю очного тиску ліпосомальна композиція латанопросту за інстиляційного та субкон'юнктивального введення експериментальним тваринам (кролям) не справляє небезпечного впливу на стан і структуру кон'юнктивально-лімбальної області ока та регуляцію офтальмотонуса. За одноразового внутрішньовенного введення експериментальним тваринам (мишам) ліпосомальної композиції латанопросту відсутній негативний вплив на динаміку маси тіла, масу внутрішніх органів і поведінкову активність, не виявлено альтеративних змін, гемоциркуляторних порушень, запальної реакції та ознак дисрегенераторних процесів у внутрішніх органах і головному мозку. Загалом, у дослідженнях за дизайном гострої та хронічної токсичності встановлено офтальмонешкідливість і відсутність системного токсичного впливу ліпосомальної композиції латанопросту як потенційного засобу фармакотерапії очної гіпертензії з високим комплаєнсом.