Здійснено археографічну публікацію корпусу джерел, які стосуються приведення до присяги на вірність потенційному монарху, малолітньому сину Петра І Петру Петровичу, Охотницьких полків (найманців) 1718 р. Наведено списки трьох Компанійських полків: Карпа Часника, Василя Чуги, Андрія Ковбаси, Сердюцького полку полковника Гаврила Бурляя, а також сотні Василя Родіоновича, яка на той час була виділена в окремий Компанійський полк, та їхніх підрозділів (Василя Йосифовича, Федора Нестеренка, Павла Неверовського), які квартирувалися окремішньо від своїх полків. Вміщено відомості про службу компанійців полку Василя Чуги від 25 січня та 22 березня 1725 р. Подано уявлення про кількісний і персональний склад компанійців і сердюків, місця їхньої дислокації та структуру, службу товариства "Чужинного" полку від Полтавської битви 1709 р. до Низових походів (1722 - 1725 рр.). Вміщено довідки про майже 600 представників полкової і сотенної старшини та рядового товариства.

Увазі запропоновано Миргородську міську актову книгу - цінне джерело з історії міського і козацького самоврядування, документи якої, за винятком одного відомого за публікацією з лохвицької актової книги, раніше не публікувалися. Вміщено важливу інформацію про соціально-економічний і правовий розвиток України у другій половині XVII - першій половині XVIII ст. Миргородська міська книга супроводжується науково-довідковим апаратом: коментарями, іменним та географічним покажчиками, словником застарілих і маловживаних слів, списком використаних архівних фондів та публікацій, переліком документів.

Наведено джерела середини - другої половини XVIII ст., головним чином архівні й опубліковані в основному в журналі "Сіверянський літопис". Подано документи попередніх періодів, які були виявлені після видання 1 - 3 томів. Зазначені джерела висвітлюють тогочасні військово-політичні події, церковну та соціально-економічну історію, містять важливі факти, що стосуються багатьох населених пунктів сучасних Чернігівської та Сумської областей, а також етнічних українських земель у складі Росії: Стародубщини, частини Курщини.

Наведено документи з унікального архіву компанійського полковника Іллі Новицького (бл. 1630 - 1704), у якому представлено листи лубенського полковника Леонтія Свічки, компанійського полковника Івана Рубана (Максимовича) та ін. осіб. Зауважено, що листи стосуються головним чином діяльності компанійських (охочекомонних) полків, їх ролі в обороні південних кордонів Гетьманщини, вирішення проблем забезпечення, розташування компанійців на зимових квартирах на території Лубенського полку тощо.

Звернено увагу на історію та перспективи української візантиністики. Розглянуто етноісторичну концепцію твору “Повість минулих літ” і свідчення Константина Багрянородного в трактаті “Про управління імперією”. Проаналізовано суперечності у свідченнях джерел щодо відновлення Софії Київської єпископом Методієм. Висвітлено діяльність українського візантиніста Володимира Сас-Залозецького в музейно-бібліотечній комісії товариства “Просвіта” в Ужгороді (1922 - 1924 рр.). Розглянуто питання про походження темового устрою Візантійської імперії, а також про північні перекази про княгиню Ольгу.

Здійснено археографічну публікацію корпусу джерел, які стосуються приведення до присяги на вірність потенційному монарху, малолітньому сину Петра І Петру Петровичу, мешканців Гадяцького полку. Джерельна база публікації охоплює списки духовенства Гадяцької і Зіньківської протопопій, братії Гадяцького Красногірського Миколаївського та Пустинно-Скельського Преображенського монастирів, реєстри полкової, сотенної старшини, бунчукового і значкового товариства, козаків, міщан, посполитих Гадяцької першої полкової, Гадяцької другої полкової, Груньської, Комишнянської, Куземинської, Лютеньської та Опішнянської сотень. Видання містить довідки про близько двох тисяч представиків духовенства, урядової і неурядової старшини, козаків, міщан та посполитих.

Подано понад 400 документів з "книги-архіву" історії Свято-Преображенського Мгарського монастиря під Лубнами та понад 150 з фонду № 137 Центрального державного історичного архіву України у Києві. Серед документів ХУІІ-ХУІII ст. представлено універсали гетьманів України, кошових отаманів, полковників, сотників, також скарги, купчі записи, тестаменти й інші актові документи. Вони містять різноманітний матеріал з історії Церкви, Мгарського монастиря, розкривають стан та процес розвитку монастирського землеволодіння, є важливим джерелом з історії міст і сіл Лубенщини тощо. Надано іменний та географічний покажчики.

Існуючий стан енергосистеми України характеризується широким використанням ліній електропересилання з класами напруги 330 і 750 кВ. Зарядна потужність таких повітряних ліній є доволі значною, що генерує в мережу значні обсяги реактивної потужності (РП), які проявляють себе особливо в години зниження навантаження в енергосистемі помітними зростаннями рівнів напруг. Надлишки РП впливають на режими роботи регуляторів збудження синхронних генераторів (СГ) звуженням їх робочого діапазону. За таких умов модернізація або реконструкція електростанцій повинна враховувати можливість розв'язання цілого комплексу задач, що пов'язані з раціоналізацією витрати електроенергії та енергоресурсів, урахуванням зв'язку режимів електростанції з режимами споживачів електроенергії, що пов'язане з надлишками РП на шинах електростанцій залежно від ролі станції в енергосистемі, підвищенням надійності роботи обладнання станції, збільшенням станційної межі динамічної стійкості, зниженням необхідного аварійного резерву застосування на електростанціях поряд із традиційними СГ та асинхроніизованих турбогенераторів (АСТГ), що підвищує надійність та якість роботи електростанції завдяки більшійефективності асинхронізованого генератора із забезпеченням АСТГ в енергосистемі України може надати можливість вирішити проблеми енергосистемі за рахунок можливості глибокого споживання надлишків асинхронізованими генераторами, що сприятиме стабілізації в допустимих межах змогу вплинути на проблему звуження регулювального діапазону автоматичних регуляторів збудження синхронних генераторів, які за умов надлишкової реактивної потужності вимушено переходять у режими роботи, що є близькими до споживання РП СГ та обмеженими дією захистів. Наведено результати розрахунків координат асинхронних режимів АСТГ на основі параметрів заступної схеми. Показано особливості координат асинхронних режимів - асинхронні характеристики АСТГ потужністю 1000 МВт. Такі характеристики надають змогу розглядати можливість застосування асинхронного режиму потужного асинхронізованого генератора за умов енергоблоку АЕС за умови розширення добового регулювального діапазону обладнання блоку.

Зібрано документи та матеріали про події на Миколаївщині за доби Української Держави і Директорії Української Народної Республіки з фондів Державного архіву Миколаївської області та Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України, які репрезентують регіональні аспекти боротьби за українську державність за часів Української революції 1917-1921 рр. Уперше подано комплексний огляд історії боротьби за українську державність у 1918-1919 рр. на Миколаївщині як складової регіонального змісту Української революції 1917-1921 рр. Надано хронологію подій Української революції на Миколаївщині періоду Української Центральної Ради (березень 1917 р. - квітень 1918 р.). Подано огляд Миколаївщина у вирі революційних подій за доби Гетьманату та Директорії. Розраховано на істориків-дослідників, викладачів, студентів і і цікавиться історією рідного краю.

Запропонований збірник є продовженням публікації джерел до історії Сіверщини ХУІІ-ХУІІІ ст. в серії "Сіверщина гетьманська". Представлено джерела 1726-1740 рр., головним чином архівні та опубліковані в журналі "Сіверянський літопис". Ці джерела проливають світло на тогочасні військово-політичні події, церковну та соціально-економічну історію, містять чимало важливих фактів, що стосуються багатьох населених пунктів сучасних Чернігівської та Сумської областей, а також етнічних українських земель у складі Росії (Стародубщина), частина Курщини.

Висвітлено драматичну історію Батурина ранньомодерної доби, коли він відігравав важливу роль у державотворчому процесі як резиденція гетьманів Лівобережної України. Наведено документи, виявлені у Центральному державному історичному архіві України в м. Київ, Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України, Державному архіві Чернігівської області, Науковому архіві Інституту археології НАН України, Російському архіві давніх актів, Архіві Санкт-Петербурзького Інституту історії Російської академії наук. Також вміщено документи, оприлюднені в археографічних збірниках і періодичних виданнях протягом XIX - початку XX ст.

Розроблено модель для дослідження усталених режимів та перехідних процесів варіантів схеми енергомоста Україна - Європейський Союз у програмному середовищі Power Factory v.15.2 на основі набору типових моделей елементів мережі. Модель перевірено на результатах контрольних замірів. Показано вплив надлишкової реактивної потужності в схемі мережі на координати режимів та відносно невисоку ефективність шунтових реакторів для її компенсації в умовах застосування синхронного генератора. Запропоновано застосування асинхронізованого генератора для підвищення ефективності роботи енергомоста Україна - Європейський Союз.

Історія української археографії займає особливе місце серед напрямів археографічної діяльності, оскільки є не лише окремою темою дослідження, але й дослідницьким методом, а в деяких визначеннях археографії - складовою частиною її предмета. Теорія і методика радянської археографії пройшли тривалий шлях становлення. Українська радянська археографія розвивалася в контексті загальносоюзної. Це означало, що вироблені загальносоюзними археографічними центрами засади теорії і методики були орієнтиром для українських учених. Більшість зусиль в царині методології було спрямовано на розвиток закладених у загальносоюзних центрах археографічних положень. Розгляд трансформаційних процесів у теорії і методиці української радянської археографії упродовж 1940-х - 1980-х років дає більш об'єктивне бачення розвитку цієї науки, можливості виділити її особливості.

Представлено публікацію джерел, що стосуються повстання на Правобережній Україні 1768 року. Джерельна база публікацій охоплює справи № 227, 228 та 229 фонду № 229, що зберігається в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ. Подано відомості про перебіг Коліївщини на Правобережжі та про активізацію гайдамацького руху на Запорожжі в цей час, висвітлено превентивні заходи Коша у боротьбі з гайдамацтвом на території Вольностей, розкрито невідомі та маловідомі прізвища гайдамацьких ватажків та діяльність їхніх загонів. Вміщено відомості про запорозько-польські і козацько-татарські стосунки цієї доби. У цьому томі продовжено серійну багатотомну публікацію корпусу документів архіву Коша Нової Запорозької Січі; водночас розпочато нове видання документальних і наративних джерел до історії Коліївщини, 250-річчя якої відзначалося 2018 року. Зазначено, що серед продукованих українським соціумом у ранньомодерну добу самобутніх форм масового протесту, особливе місце посідає Коліївщина. Акцентовано, що, попри доволі різнобічну джерельну презентативність і чималий рівень наукової зацікавленості проблемою, історія потужного соціального і національного руху, що обрамив 1768-1769 рр. продовжує залишатися недостатньо вивченою. Визнано, що відкритим залишається питання про хронологічні рамки Коліївщини.

Розкрито деякі аспекти історії Білорусі XIV - XXI ст. Розглянуто переважно питання військо-політичної та церковної історії, також джерелознавства і археографії. Наведено тексти джерел, виявлених в архівосховищах України та зарубіжних країн, насамперед Польщі, які були надруковані або вперше вводяться до наукового обігу. Описано особливості історії українсько-біло-руських зв'язків.

Розглянуто формування теоретичних засад археографії в УРСР упродовж першого післявоєнного десятиліття та їх особливості за умовх остаточного утвердження єдиних вимог до публікації історичних документів у СРСР, а також принципів їх відбору та підготовки. Історія української археографії займає особливі позиції серед напрямів археографічної діяльності, оскільки є не лише окремою темою дослідження, але й виступає як дослідницький метод, а в деяких визначеннях археографії - складова частина її предмету. Проаналізовано процес розробки теорії та формування методології археографії у "загальносоюзних" археографічних центрах у зазначений період та їх визначальний вплив на археографічну діяльність на республіканському рівні. Археографія в УРСР у післявоєнний період перебувала на маргінесі наукових процесів, центрами яких були Москва й Ленінград. Це означало, що базові розробки в галузі теорії та методики, а також провідні фахівці з цих питань знаходилися поза межами республіки. Окрім того, багато тем були закритими для дослідження. Загалом українська радянська археографія зазнавала послідовного російщення. Насамперед стверджувалася вищість російської культури над українською. Зроблено висновок про те, що вже в той час було закладено основні напрями, за якими рухалася теоретико-методологічна думка в Україні в наступні десятиліття. Цей період характеризувався й некритичним наслідуванням загальносоюзних правил, одночасним наслідуванням і розвитком окремих положень, зумовленим "опірністю матеріалу", досвідом практичної роботи з українськими історичними документами та, зрештою, виробленням власних теоретико-методологічних засад, щоправда у формі поодиноких зауваг, а не системних грунтовних досліджень.

Розглянуто внесок Миколи Ковальського у формування теоретичних засад і методів польової археографії та архівної евристики в УРСР 1970-х років. В цих галузях новаторським виявився проект М. Ковальського щодо використання джерелознавчого потенціалу історично складених комплексів. На прикладі книг судово-адміністративних установ він намагався запровадити нові польові, камеральні та зрештою й едиційні правила для представлення нового для радянського джерелознавства історичного джерела. Проаналізовано процес розробки теорії і формування методології археографії в "загальносоюзних" археографічних центрах у зазначений період, а також нові підходи, розроблені М. П. Ковальським щодо книг судово-адміністративних установ, як нового виду джерела, цінного своєю цілісністю. Зроблено висновок про те, що закладені в той час основні напрями, за якими рухалась теоретико-методологічна думка в Україні у наступні десятиліття, заслуговують на подальше вивчення, оскільки не втратили своєї актуальності і сьогодні.

Наведено результати розрахунку технічних та економічних показників вітро-електростанцій із різнотипними вітрогенераторами за вітрових умов Карпатського регіону України для вибору оптимального обладнання.

Вміщено матеріали з історії контактів представників українських і російських наукових кіл та громадсько-політичних організацій 20 — 30-х рр. 20 ст. українського історика Д. І. Дорошенка (1882 — 1951) та російського дослідника історії України В. О. М'якотіна (1867 — 1937). Репрезентовано статті В. О. М'якотіна про революційні події і жовтневий переворот 1917 р. та їх наслідки після краху Російської імперії (погляд з еміграції на Росію 1926 р.). Зазначено, що постать В. М'якотіна, російського історика, джерелознавця й археографа, журналіста, публіциста, політичного та громадського діяча нерозривно пов'язана з Україною.

Досліджено можливість обмеження кидків струмів намагнічення в системі електропостачання надпотужної сталетопної печі застосуванням пофазно кероваваного пічного вимикача.