Висвітлено взаємини між двома греко-католицькими провінціями – Галицькою митрополією та Мукачівською єпархією. На основі аналізу неопублікованих та опублікованих джерел, а також декількох праць церковних та світських істориків здійснено комплексне дослідження як інституційних відносин між церковними спільнотами, так і особистісних взаємин між їх кліром. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1919 ‒ 1991 рр. Проаналізовано основні аспекти взаємин між двома церковними інституціями в контексті проведення реформи ЧСВВ в Мукачівській єпархії галицькими монахами-василіанами, розкрито їх місійну та культурно-просвітницьку діяльність, розглянуто взаємини митрополита А. Шептицького із представниками закарпатської духовної та світської інтелігенції. Досліджено також відносини між Галицькою митрополією та Мукачівською єпархією через призму трагічних подій Другої світової війни та репресивної політики радянської держави, яка була націлена на ліквідацію Греко-Католицької Церкви як інституції. Висвітлено феномен "катакомбної Церкви", а саме співпрацю духовенства обох провінцій в умовах підпілля. Окрему увагу присвячено постаті митрополита Йосифа Сліпого та його відносинам з священиками Мукачівської єпархії в умовах ув'язнення. Прослідковано як особистісні взаємини між кліром "Церкви мовчання" вплинули на подальшу долю ГКЦ і, особливо, процес її легалізації.