Вперше застосовано порівняльний комплексний підхід до проблеми гістогенезу підшлункової залози (ПЗ) у разі типової й атипової імплантації з використанням методів гістологічних, гісто-, імуно- та лектиногістохімічних досліджень, біометрії з статистичним аналізом, що дозволило достовірно порівняти особливості ембріонального гістогенезу (ЕГ) ПЗ в нормі та у разі атипової імплантації. Вперше наведено порівняльну характеристику їх послідовних гетерохронних гістогенетичних перебудов на ранніх термінах пренатального розвитку. Вперше проаналізовано взаємодію між мезенхімою й епітелієм у нормі та у разі вищезгаданої патології. Вперше на значному ембріологічному матеріалі показано ефект послідовного перерозподілу глікополімерів-рецепторів лектину в клітині, на їх поверхні та на позаклітинних тканинних структурах у процесі органоспецифічного диференціювання закладок ПЗ під час трубної вагітності. Вперше визначено послідовність біосинтезу й активність комплексу полісахаридної природи та їх роль у диференціюванні та структурних компонентів ПЗ в нормі та у разі атипової імплантації. Вперше наведено характеристику процесів апоптозу та проліферації клітин ПЗ на ранніх термінах пренатального розвитку. Вперше виявлено терміни появи та локалізації колагенових волокон I, II, III та IV типів у волокнистій стромі залози.

У 48 ембріонів людини, розташованих за віковою шкалою від 21 дня до 12 тижнів внутрішньоутробного розвитку, яка включає Х - ХХIII стадію і початок плодового періоду (за класифікацією інституту Карнегі), імуногістохімічно вивчено індекс клітин, які мають рецептори статевих стероїдних гормонів естрогенів і прогестерону. В підшлунковій залозі клітини з рецепторами естрогенів виявлені у зародків, починаючи з віку 38 діб (10 мм довжини) серед епітеліоцитів закладок вивідних проток першого і другого порядків та в оточуючій їх мезенхімі. В міру розвитку залози кількість таких клітин зменшується. Клітини з рецепторами прогестерону виявлені у зародків, починаючи з віку 60 діб (30 мм довжини) у всіх структурах підшлункової залози, що розвивається. З віком кількість таких клітин наростає.

Зазначено, що хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) залишається однією з найважливіших проблем охорони здоров'я. Згідно з даними, опублікованими Світовим банком і ВООЗ, передбачається, що у 2020 р. вона вийде на 5-те місце за збитками, що наносяться хворобами в глобальному масштабі. Зважаючи на те, що ХОЗЛ - одна з провідних причин захворюваності та смертності в усьому світі, що призводить до істотного економічного та соціального збитку, виникає об'єктивна необхідність наукової розробки та впровадження концепції фізичної реабілітації цієї категорії пацієнтів. Тільки на підставі ретельного аналізу науково-методичної літератури та отриманих результатів обстеження хворих можливо розробити методичні аспекти для проведення фізичної реабілітації хворих на ХОЗЛ, які враховують основні завдання реабілітаційних заходів, методики, критерії дозування фізичного навантаження.

Розглянуто психологічні особливості впливу поведінкових розладів на формування особистості підлітків, взаємозв'язку емоційних переживань та фізичного здоров'я людини. Висвітлено сучасні досягнення у збереженні та зміцненні здоров'я, психологічні особливості розвитку нозофобії у школярів різних вікових груп. Охарактеризовано найпоширеніші вади зору в сучасному світі, шляхи його відновлення та збереження.

У дисертаційній роботі обґрунтовано й розроблено концепцію фізичної реабілітації хворих на хронічне обструктивне захворювання легень. Концепція ґрунтується на результатах констатувального експерименту, які дозволили визначити фактори, що впливають на ефективність фізичної реабілітації та обумовлюють її характер і спрямованість. Організаційні і методичні основи концепції базуються на побудові індивідуального реабілітаційного плану, заснованого на оцінці регуляторних і функціональних порушень, а також якості життя. Складовою частиною авторської концепції є технологія фізичної реабілітації, яка стратегічно орієнтована на підвищення ефективності процесів відновлення з використанням комплексного і диференційованого підходу до наповнення програм фізичними засобами і методами лікувальної фізичної культури. Наповнення програм відбувалося, виходячи з даних реабілітаційного діагнозу, що визначало використання певних засобів і методик фізичної реабілітації.