Виділено класифікації видів легалізації, які проводяться в Україні, згідно з якою виділяються: визнання державної влади, узаконення коштів та іншого майна, дозвіл на заняття певним видом діяльності, підтвердження дійсності документів і підписів, печаток, штампів, які їх скріпляють. Проведено сепарацію понять "узаконення" та "відмивання" коштів та іншого майна.

Наведено правила, прийоми та технології створення юридичних документів. Показано особливості їх створення, упорядкування, тлумачення та обслуговування. Увагу приділено створенню електронних документів і роботі з ними.

Розкрито особливості мистецтва створення законів. Розглянуто письмові правореалізаційні, правозастосовні, правосистематизаційні, правоінтерпретаційні правові акти та електронні документи. Запропоновано нове бачення поняття формалізації права. Висвітлено такі основні технології формалізації права, як: технології створення, впорядкування, тлумачення та обслуговування письмових правових актів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.5в4

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х002.5

Рубрики:

Норми права. Тлумачення і застосування норм права. Юридичний процес

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено поняття "юридична техніка" та "юридична технологія". Особливу увагу приділено питанням визначення структури й ознак професійної діяльності юриста, що пов'язана зі створенням юридичних документів.

Досліджено політичний і правовий виміри Конституції Пилипа Орлика. Проаналізовано проблеми правової політики в Україні. Розкрито антропологічні аспекти правозначущої поведінки та досліджено усі її сторони. Висвітлено історію земських судів Чернігова та Новгород-Сіверського. Розглянуто люстрацію як міру позитивної дискримінації. Увагу приділено проблемам інституціоналізації національної доктрини правового порядку. Розкрито питання інституційного й організаційно-правового забезпечення нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування. Наведено загальноправові та особливі принципи, що властиві легалізації. Визначено характерні риси інституційної системи ЄС. Надано відомості про правову систему України та її риси.

Досліджено сутність легалізації як особливої правової процедури у механізмі дії права. Проаналізовано принципи, ознаки, види та форми легалізації. Встановлено порядок співвідношення між легалізацією та формалізацією права, механізмом дії права, процедурно-процесуальним механізмом права та іншими категоріями. Увагу приділено питанням підвищення ефективності легалізаційної діяльності та характеристиці окремих традиційних видів легалізаційних процедур, зокрема: визнанню (легалізації) державної влади, підтвердженню чинності документів та підписів, що їх скріплюють, визнанню окремих суб'єктів права та видачі дозволів на здійснення певної діяльності, узаконенню грошових коштів та іншого майна.

Сучасне право відображає наявний рівень свободи, воно інтерактивне, динамічне і певною мірою гнучке. Воно відкрите до збагачення зовнішніми факторами, воно корелює з правовими традиціями й відповідає вимогам часу, але залишається незмінним у своїй суті і забезпеченні захисту й належної реалізації свободи індивідів. Нині монополія жорсткого права відступає під розширенням ролі в регулюванні суспільних відносин м'яким правом. Світова спільнота переосмислює роль забезпечених примусом санкцій щодо фактичних інтересів і волі сторін конфлікту в напрямі його фактичного вирішення. Відома формула одержує нову форму розвитку: важливим є результат, який задовольняє інтереси не лише сторін конфлікту, а й не суперечить загальним вимогам світового співтовариства та правам і свободам індивідів. Зауважено, що досягнення зазначених орієнтирів є можливим лише у відповідному середовищі. На думку авторів таким середовищем є сучасна держава. Стійка, відкрита до співпраці з іншими країнами, з ефективним механізмом і належним рівнем діджиталізації. Зазначені складні процеси вимагають високого рівня юридично-технологічної регламентації процедурно-процесуального механізму їх здійснення. Особливого значення набувають ті алгоритми (технологічна досконалість, відповідність інструментарію галузі регулювання, законність, обгрунтованість, своєчасність, переконливість тощо), які закріплюються у письмових правових актах. Базуючись на аналізі наявних алгоритмів правового регулювання, зауважено щодо наявності певної методологічної проблеми щодо класифікації. У зазначеному аспекті необхідно враховувати нетотожність таких термінопонять, як юридичний алгоритм (legal algorithm), алгоритми права (algorithms of law), технологічні алгоритми в праві (technology algorithms in law). Технологічні алгоритми у праві слід розглядати як сукупність техніко-технологічних продуктів (електронні документи, електронний цифровий підпис, комп'ютерні програми, пошукові бази даних, електронні реєстри, електронні площадки вирішення спорів, юридичні боти та інше), які використовуються в юриспруденції. Своєю чергою стрімкий розвиток суспільних відносин в епоху постмодерну, динаміка технологічного розвитку та процесів обміну інформацією зумовлюють особливе становище й роль електронного документа в сучасній системі документообігу.

Організація якісної юридичної діяльності та належне виконання завдань, які встановлюються для суб'єктів застосування права, мають бути засновані на використанні юридичних технологій. Вченими-криміналістами все частіше здійснюється пошук власне криміналістичних критеріїв класифікації злочинів, які мають першочергове значення для процесу їх розкриття та розслідування. За мотивом та метою вчинення злочину, слід виділяти злочини, вчинені із мотивів помсти працівнику поліції. Опрацювання матеріалів практики свідчить, що із мотивів помсти щодо працівників поліції, як правило, вчиняються такі злочинні дії: насильство щодо працівника правоохоронного органу; умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу; посягання на життя працівника правоохоронного органу. Окремо слід виділяти злочини, вчинені із мотивів перешкоджання виконанню працівником поліції своїх посадових обов'язків. Аналіз практики роботи правоохоронних органів свідчить, що за таким критерієм вказані злочини можуть бути розподілені на такі підгрупи: злочини, мотивом вчинення яких є протидія документуванню злочинної діяльності окремих осіб та груп; злочини, мотивом вчинення яких є протидія досудовому розслідуванню та притягненню конкретних осіб до кримінальної відповідальності. За обстановкою вчинення злочину, перш за все, необхідно звернути увагу на взаємозалежності між конкретними умовами виконання працівником поліції своїх посадових обов'язків та вчиненням відносно них тих чи інших протиправних дій. Зважаючи на це, слушно виокремити такі групи злочинів, які вчиняються відносно працівників поліції, враховуючи конкретні умови виконання службових завдань поліцейським, а саме: злочини, вчиненні відносно працівників поліції під час виконання ними безпосередніх функціональних обов'язків. Виділяючи як критерій "структурованість злочинної діяльності" щодо працівників поліції, можна виокремити: імпульсивну злочинну діяльність щодо працівників поліції; сплановану злочинну діяльність щодо працівників поліції, яка характеризується: повноструктурністю способу вчинення злочину, зокрема наявністю стадії його підготовки, безпосереднього вчинення та приховування; використання елементів інфраструктури злочинності для забезпечення результативності злочинного впливу (корупційних зв'язків, засобів масової інформації); здійснення розвідувальної діяльності щодо працівника поліції.