Розглянуто проблеми формування законодавчої регламентації та реалізації адміністративно-правових засад управління у сфері автомобільних доріг, а також визначення основних напрямків його удосконалення. В адміністративно-правовій науці управління у сфері автомобільних доріг (державне та громадське) розглядається як соціальне, правове явище. Проведено новий підхід до розуміння та визначення змісту державного управління у сфері автомобільних доріг шляхом комплексного дослідження структурних змін у системі державного управління: суб'єктах і об'єкті управління, взаємовідносинах між ними. Сформульовано властивості, принципи, функції, форми державного управління у сфері автомобільних доріг за умови зміни змісту та характеру державного управління у сфері автомобільних доріг; сформульовано принципи права, на засадах яких засновано норми права, які регулюють державне управління у сфері автомобільних доріг. Досліджено типи управлінських рішень, які приймаються в процесі державного управління у сфері автомобільних доріг, відповідно до певної форми реалізації норм права: уповноважуючі, забороняючі, зобов'язуючі. Визначено засоби правового регулювання державного управління у даній сфері - позитивні зобов'язання, дозволи та заборони.

Досліджено місце та призначення Вищого антикорупційного суду з врахуванням його статусу як органу, що здійснює правосуддя та інституції, що сприяє запобіганню корупції. Зазначено, що виходячи із задекларованих завдань, Вищий антикорупційний суд уповноважен розглядати кримінальні провадження, пов'язані із вчиненням правопорушень, які містять корупційну складову. Тобто, кримінальні провадження можуть стосуватися як корупційних правопорушень, так і правопорушень, які пов'язані з корупцією. Доцільним є трактування ролі Вищого антикорупційного суду з врахуванням того, що це, з одного боку, ланка єдиної системи судоустрою, а з іншого - кінцева інституція, яку наділено повноваженнями щодо притягнення винних у вчиненні правопорушень, у яких є корупційна складова, до юридичної відповідальності. Проаналізовано статистичні звіти про роботу Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції за 2019 - 2021 рр. Як наслідок, враховуючи складність справ, що підлягають розгляду в Вищому антикорупційному суді та порівняно стислий період роботи суду, можна охарактеризувати його роботу як задовільну. Досліджено міжнародну практику функціонування антикорупційних суддів. Встановлено, що питання доцільності створення та функціонування спеціалізованих судових установ, які б спеціалізувалися на розгляді корупційних справ, залишається відкритим, оскільки традиційно справи про корупцію підсудні звичайним судам із розгляду кримінальних справ. Визначено, що діяльність спеціалізованих антикорупційних судів є прийнятною у державах, де формується демократичний устрій. Пріоритетність вибору по створенню окремої судової установи свідчить про новий підхід до запобігання корупції як фактору, що дискредитує демократичні перетворення в державі. Вбачається доцільною подальша інтенсифікація роботи Вищого антикорупційного суду для максимального ефекту запобігання корупції.

На підставі аналізу положень адміністративного, службового та фінансового законодавства здійснено комплексний розгляд питань цифрової трансформації суспільних відносин за обраним напрямом з урахуванням детермінант теорії та практики. Виокремлено основні напрями цифровізації адміністративного права, а саме: визначення системності адміністративно-правового мислення в умовах розвитку цифровізаційних векторів врядування, цифровий концепт модифікації публічного адміністрування у сфері наукової діяльності, особливості реалізації адміністративних процедур в умовах цифрової трансформації, сутнісні ознаки електронного звернення як форми контролю за діяльністю суб'єктів публічної адміністрації, вплив цифровізації на здійснення адміністративного судочинства тощо. Акцентовано увагу на окремих питаннях цифровізації службового права: концептуальних положеннях у сучасному цифровому вимірі щодо здійснення захисту права на державну службу, управління кадровим потенціалом у державній службі в умовах цифровізації, станові правового регулювання та практичних особливостях професійної діяльності службовців міграційних органів у цифровізаційних умовах, особливостях переведення в державній службі в умовах цифрової трансформації. Розглянуто окремі питання цифровізації фінансового права: цифрову трансформацію фінансового сектору України на рівні країн ЄС, стан бюджетної безпеки та засобів її забезпечення в умовах цифровізації, здійснення фінансового контролю в умовах використання інформаційних технологій, вплив діджиталізації на прозорість бюджетної політики.

Здійснено комплексне дослідження науково-теоретичних положень, а також аналіз чинного законодавства, яким регулюється функціонування Національного агентства з питань запобігання корупції. Виявлено наявність впливу цифрової трансформації на характеристики правового статусу Національного агентства з питань запобігання корупції. Удосконалено понятійний апарат, який застосовується при характеристиці Національного агентства з питань запобігання корупції, а також підходи до форм діяльності та методів реалізації повноважень антикорупційної інституції. Запропоновано напрями запозичення зарубіжного досвіду в аналізованій сфері, як-от: досвіду Італійської Республіки в аспекті розширення кількості повноважень спеціалізованої антикорупційної інституції; досвіду Республіки Польща в контексті можливого збільшення повноважень антикорупційного органу щодо здійснення оперативно-розшукової та просвітницької діяльності; досвіду Австралійського Союзу в контексті запровадження у складі Національного агентства з питань запобігання корупції посади Уповноваженого з питань запобігання корупції з визначенням його повноважень щодо можливості проведення слідчих дій, зокрема спостереження, обшуків, перехоплення інформації. Обґрунтовано потребу внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції", які стосуються діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції.