Розглянуто задачу про перетворення внутрішнього стану частинки, яка є зв'язаним станом декількох частинок, із системи спокою складеної частинки в систему відліку відносно якої вона є релятивістською. У цьому випадку вважається, що в системі спокою складеної частинки її внутрішній стан можна розглядати в нерелятивістському наближенні. Показано, що цей внутрішній стан не змінюється у разі переходу з однієї системи відліку до іншої. Тобто сферично симетрична частинка в системі спокою залишається такою і в будь-якій іншій системі відліку і не піддається лоренцевому скороченню в напрямку руху довільної системи відліку відносно системи спокою. Обговорено можливе застосування результатів роботи для опису процесів розсіяння адронів як зв'язаних станів кварків.

Проаналізовано проблеми стандартної моделі, пов'язані з введенням електромагнітного поля як лінійної комбінації полів, на яких реалізуються представлення різних калібрувальних груп. Звернено увагу на те що в будь-якій моделі з калібрувальними полями, генератори, які входять до коваріантних похідних, можуть бути задані лише з точністю до переходу до еквівалентного представлення. Запропоновано вважати, що динамічні моделі з еквівалентними представленнями генераторів повинні бути фізично еквівалентними. Це означає вимогу симетрії лагранжіану відносно переходу від одного з еквівалентних представлень генераторів до іншого. Зокрема, в лагранжіані стандартної моделі маємо підвищувальний і понижувальний генератори групи SU(2). Закон групового множення визначає лише модулі матричних елементів цих генераторів, в той час як аргументи залишаються невизначеними. Невизначеність розглянуто як локальну. В різних точках простору-часу генератори можуть задаватися в різних еквівалентних представленнях. Компенсація невизначених аргументів матричних елементів генераторів групи SU(2) може бути проведена за допомогою локального U(1)-перетворення з введенням відповідного калібрувального поля, яке може розглядатися як електромагнітне. Проаналізовано переваги такого введення електромагнітного поля у порівнянні з методом, використаним у стандартній моделі.

Індекс рубрикатора НБУВ: З46-018

Рубрики:

Ядерні реактори. Реакторобудування

Шифр НБУВ: Ж25640 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено модифікації Стандартної моделі, щоб уникнути використання некалібрувальних взаємодій, таких як самодія поля Хіггса, юкавська взаємодія ферміонів з полем Хіггса і взаємодія фотонів з W-бозонами. Бозон Хіггса розглядається як зв’язаний стан W-бозонів і описується методом багаточастинкових полів. При цьому механізм спонтанного порушення симетрії не постулюється, а отримується в результаті розв’язку динамічних рівнянь моделі. Самодія поля Хіггса також не постулюється, а отримується як наслідок неабелевої самодії переносників слабкої взаємодії. Бозон Хіггса розглядається як частинка із цілим слабким ізоспіном, що узгоджується з відомими з експерименту каналами його розпаду. Запропоновано новий метод введення електромагнітного поля, оснований на вимозі локальної симетрії лагранжіану відносно заміни представлення генераторів групи SU(2) на еквівалентне представлення. Це дозволило пояснити відомі з експерименту співвідношення між зарядами частинок в поколіннях кварків і лептонів. Розроблено новий метод вимірювання розподілу W-бозонів, що утворюються в протон-протонних зіткненнях, за величиною поперечної до осі зіткнення компоненти імпульсу. Показано, що на різних областях поперечного імпульсу розподіл описується різними формулами. Цей результат отримано за допомогою побудованої моделі взаємодії багаточастинкового поля нуклонів з W-бозонами.