Визначено переваги інтегрованих банківських послугу порівнянні з іншими банківськими продуктами. Запропоновано маркетингову стратегію просування інтегрованих банківських послуг. Розроблено концептуальні підходи з формування імітаційної моделі оптимізації маркетингової діяльності комерційного банку за впровадження інтегрованих банківських послуг, яка враховує мультиплікативний ефект, а також базові підходи щодо її практичного використання.

На підставі дослідження статистичних даних регіональних комерційних банків України проаналізовано закономірності та механізми функціонування та розвитку регіональної банківської системи (РБС). Охарактеризовано зарубіжний досвід в даній сфері. Проаналізовано вплив інтегрованих банківських послуг на перспективи розвитку РБС України та підвищення її конкурентоспроможності. Наведено рекомендації щодо формування політики регіональних комерційних банків. Визначено напрями розвитку інфраструктури РБС на підставі моделювання економічних залежностей соціально-економічного розвитку регіону від функціонування РБС. Розкрито можливості удосконалення управлінських процесів в банківській системі України на регіональному рівні.

Внутрішні системи управління ризиками призначені для попередження, виявлення та усунення негативних наслідків реалізації банківських ризиків. Досліджено наукові засади управління ризиками транснаціональних банків. Серед сукупності ризиків, на які наражається у процесі своєї діяльності транснаціональний банк, особливе місце посідають валютні ризики і ризики країн, до яких такі банки здійснюють експансію свого капіталу. Визначено, що специфічними проявами валютного ризику в діяльності транснаціонального банку є трансакційний і трансляційний ризики. Сформульовано проблему оцінювання сукупного ризику діяльності транснаціонального банку за допомогою універсального показника сукупного ризику через обсяг непередбачуваних фінансових втрат, які може зазнати банківська установа у процесі своєї діяльності. Визначено особливості управління специфічними ризиками, притаманними транснаціональним банківським операціям (трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни), що передбачає вибір стратегії управління ризиками (ухилення від ризику, зниження та/або перерозподіл ризику, прийняття ризику) залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Це надасть можливість підвищити ефективність управлінських рішень і мінімізувати наслідки реалізації ризиків для фінансової спроможності банку. Сформульовано видову інтерпретацію ризиків транснаціональних банківських операцій, а саме: трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни. Залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку запропоновано обрання конкретної стратегії управління ризиками. Здійснено градацію зон ризику залежно від значень інтегральної оцінки ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Розроблено структурно-логічну схему вибору режиму нагляду за діяльністю транснаціональних банків. Схематично представлено концептуальний підхід до управління ризиками транснаціональних банків.

Досліджено вибір конкретної форми присутності транснаціональних банків у фінансових системах зарубіжних країн, що залежить, насамперед, від двох основних факторів - регуляторно-правової системи та обраної стратегії банку. Остання враховує визначення цільових клієнтських сегментів і загальної величини витрат і ризиків, які банківська установа може прийняти в разі входження на ринок. Установлено, що законодавство країн може певним чином обмежувати створення та діяльність тієї чи іншої форми присутності банку в силу сформованої специфіки. Ідентифіковано стратегічні альтернативи інтервенції транснаціонального банківського капіталу у фінансову систему країни: шляхом відкриття представництва, побудови філійної мережі, створення банку "з нуля", придбання або злиття чи поглинання банку. Виявлено основні мотивів банківських угод зі злиття та поглинання: диверсифікація та інтеграція з метою швидкого доступу на нові ринки, розширення діапазону пропонованих послуг, економія на масштабі діяльності, подолання недостатньої капіталізації, податкові мотиви, комбінування взаємодоповнювальних ресурсів, можливість використання надлишкових ресурсів, усунення причин неефективності діяльності, придбання банку для подальшого розпродажу його на частини для вилучення прибутку. Запропоновано здійснювати вибір оптимальної стратегічної альтернативи шляхом прогнозування ймовірності виникнення фінансового резонансу діяльності дочірніх структур транснаціонального банку на підставі їхньої фінансово-інвестиційної, маркетингової, оперативної та управлінської взаємодії у процесі функціонування. З'ясовано, що в перспективі стратегія транснаціональних банків повинна мати більш гнучкий характер та орієнтуватися на участь у капіталі без контрольного пакета акцій, спрямовуватися на укладення коопераційних угод із чітко вираженою цільовою спрямованістю та здійснення часткових поглинань із метою запозичення, насамперед, місцевого досвіду, а не передання ноу-хау материнської компанії.

Досліджено експансіоністську теорію транснаціоналізації банківського капіталу (ТНБК). Проаналізовано сучасні реалії та виявлено проблемні тенденції впливу інтервенції ТНБК на вітчизняну банківську систему й обгрунтовано на цій основі концепти редукційного протекціонізму банківської системи України. Грунтовно розглянуто методологію дослідження, генезу, економічну природу, функціональну активність і компонентний склад ТНБК. Висвітлено процеси дифузії ТНБК в глобальному просторі. Досліджено історичний бекграунд інтервенції ТНБК в Україну, ідентифіковано каталізатори й інгібітори інтернаціоналізаційних процесів. Надано кількісну оцінку відкритості банківської системи до експансії ТНБК. Запропоновано наукові підходи до диференціації режимів ризик-орієнтованого пруденційного нагляду та врегулювання фінансової неспроможності транснаціональних банків. Розроблено концепцію редукційного протекціонізму банківської системи України.

Внутрішні системи управління ризиками призначені для попередження, виявлення та усунення негативних наслідків реалізації банківських ризиків. Досліджено наукові засади управління ризиками транснаціональних банків. Серед сукупності ризиків, на які наражається у процесі своєї діяльності транснаціональний банк, особливе місце посідають валютні ризики і ризики країн, до яких такі банки здійснюють експансію свого капіталу. Визначено, що специфічними проявами валютного ризику в діяльності транснаціонального банку є трансакційний і трансляційний ризики. Сформульовано проблему оцінювання сукупного ризику діяльності транснаціонального банку за допомогою універсального показника сукупного ризику через обсяг непередбачуваних фінансових втрат, які може зазнати банківська установа у процесі своєї діяльності. Визначено особливості управління специфічними ризиками, притаманними транснаціональним банківським операціям (трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни), що передбачає вибір стратегії управління ризиками (ухилення від ризику, зниження та/або перерозподіл ризику, прийняття ризику) залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Це надасть можливість підвищити ефективність управлінських рішень і мінімізувати наслідки реалізації ризиків для фінансової спроможності банку. Сформульовано видову інтерпретацію ризиків транснаціональних банківських операцій, а саме: трансакційний ризик, трансляційний ризик і ризик приймаючої країни. Залежно від значень коефіцієнта ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку запропоновано обрання конкретної стратегії управління ризиками. Здійснено градацію зон ризику залежно від значень інтегральної оцінки ризику неочікуваних фінансових втрат транснаціонального банку. Розроблено структурно-логічну схему вибору режиму нагляду за діяльністю транснаціональних банків. Схематично представлено концептуальний підхід до управління ризиками транснаціональних банків.

Досліджено вибір конкретної форми присутності транснаціональних банків у фінансових системах зарубіжних країн, що залежить, насамперед, від двох основних факторів - регуляторно-правової системи та обраної стратегії банку. Остання враховує визначення цільових клієнтських сегментів і загальної величини витрат і ризиків, які банківська установа може прийняти в разі входження на ринок. Установлено, що законодавство країн може певним чином обмежувати створення та діяльність тієї чи іншої форми присутності банку в силу сформованої специфіки. Ідентифіковано стратегічні альтернативи інтервенції транснаціонального банківського капіталу у фінансову систему країни: шляхом відкриття представництва, побудови філійної мережі, створення банку "з нуля", придбання або злиття чи поглинання банку. Виявлено основні мотивів банківських угод зі злиття та поглинання: диверсифікація та інтеграція з метою швидкого доступу на нові ринки, розширення діапазону пропонованих послуг, економія на масштабі діяльності, подолання недостатньої капіталізації, податкові мотиви, комбінування взаємодоповнювальних ресурсів, можливість використання надлишкових ресурсів, усунення причин неефективності діяльності, придбання банку для подальшого розпродажу його на частини для вилучення прибутку. Запропоновано здійснювати вибір оптимальної стратегічної альтернативи шляхом прогнозування ймовірності виникнення фінансового резонансу діяльності дочірніх структур транснаціонального банку на підставі їхньої фінансово-інвестиційної, маркетингової, оперативної та управлінської взаємодії у процесі функціонування. З'ясовано, що в перспективі стратегія транснаціональних банків повинна мати більш гнучкий характер та орієнтуватися на участь у капіталі без контрольного пакета акцій, спрямовуватися на укладення коопераційних угод із чітко вираженою цільовою спрямованістю та здійснення часткових поглинань із метою запозичення, насамперед, місцевого досвіду, а не передання ноу-хау материнської компанії.

Розроблено теоретико-методологічні засади функціонування транснаціонального банківського капіталу, обґрунтовано практичні рекомендації щодо врегулювання його впливу на фінансову систему України. З’ясовано, що транснаціональний банківський капітал, як об’єкт управління транснаціональних банків, являє собою масштабну сукупність власних, залучених та запозичених транснаціональними банками мультивалютних фінансових ресурсів для виконання міжнародних банківських операцій з метою отримання максимального прибутку за прийнятного рівня диверсифікованого ризику. Виконано декомпозицію компонентного складу транснаціонального. Доведено, що функціональне призначення транснаціонального банківського капіталу вирізняється на різних рівнях його функціонування. Обґрунтовано методологічні підходи до дослідження транснаціонального банківського капіталу в фінансовій системі України на основі застосування синергетично-сітьової наукової парадигми. Зроблено висновок, що функціонування транснаціональних банків веде до формування агломерацій транснаціонального банківського капіталу та утворення глобальних фінансових хабів, які є «вузлами» світової фінансової мережі. Ідентифіковано стратегічні альтернативи інтервенції транснаціонального банківського капіталу в фінансову систему країни.