На підставі даних комплексного клінічного, інструментального та біохімічного дослідження виявлено роль співвідношення збудливих і гальмівних нейроамінокислот у прогресуванні гіпертензивної енцефалопатії та формуванні неврологічних синдромів. Виявлено залежність основних біоелектричних ритмів від нейроамінокислотного співвідношення, яка полягає у зниженні потужностей швидкохвильових і підвищенні потужностей повільнохвильових ритмів з підвищенням коефіцієнта глутумат/ГАМК. Обгрунтовано та впроваджено до практики диференційоване призначення ноотропної терапії (пірацетаму, ноофену, гліциседу) залежно від клінічних, біоелектричних і біохімічних змін.