Наведено результати комплексного наукового дослідження різноманітних аспектів кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто основні соціальні та правові чинники, які впливають на стан кримінально-правової охорони даних прав. Проаналізовано процеси становлення та розвитку законодавства, завдяки якому здійснювалась кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності у Російській імперії, СРСР та незалежній Україні. Розглянуто норми Угоди про торговельні аспекти цих прав, які є базовими для основних вимог до кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто норми Конвенції Ради Європи про кіберзлочинність. Здійснено науковий аналіз кримінально-правових норм, на підставі яких здійснюється охорона даних прав у США, країнах Європи та колишнього СРСР. Проаналізовано склади злочинів, передбачених статтями 176, 177, 229, 231, 232 чинного Кримінального кодексу України. На підставі результатів дослідження різноманітних концепцій щодо загального об'єкта злочину наведено визначення родового об'єкта злочинів проти прав інтелектуальної власності, а також безпосереднього об'єкта кожного з цих злочинів. Визначено, що предмет злочинів складають майнові права, не передбачені диспозицією відповідних статей об'єкти. З'ясовано співвідношення ролі загального та спеціального суб'єктів у разі вчинення злочинів, передбачених статтями 176, 177, 229, 231, 232 КК України.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)811.17 + Х883.9(4УКР)711.17

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Злочинність в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж68385 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито проблеми підвищення ефективності кримінально-правової охорони прав інтелектуальної власності. Розглянуто соціальну та правову природу даних прав, проведено їх аналіз в історико- та порівняльно-правовому контекстах. Висвітлено питання кримінально-правової охорони окремих об'єктів інтелектуальної власності, зокрема, авторського і суміжних прав, об'єктів патентно-правової охорони, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг, комерційної та банківської таємниці. Наведено рекомендації щодо вдосконалення чинного вітчизняного законодавства в даній сфері.

Раскрыты проблемы повышения эффективности криминально-правовой охраны прав интеллектуальной собственности. Рассмотрены социальная и правовая природа данных прав, проведен их анализ в историко- и сравнительно-правовом контекстах. Освещены вопросы криминально-правовой охраны отдельных объектов интеллектуальной собственности, в частности, авторского и смежных прав, объектов патентно-правовой охраны, коммерческой и банковской тайны, средств индивидуализации участников гражданского оборота, товаров и услуг. Даны рекомендации по усовершенствованию действующего отечественного законодательства в данной сфере.

Проаналізовано корупцію як нове правове явище України в юридичних особах приватного права. Визначено особливості українського кримінального законодавства в зазначеній сфері. Наведено рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення протидії даному явищу.

Розвинуто лібертарно-юридичну теорію права, за якою сутність права полягає в формальній рівності, яка трактується як єдність трьох компонентів - загальної рівної міри регуляції, свободи і справедливості. Охарактеризовано право і державу (правова форма організації публічної влади вільних людей) як єдині по своїй суті загальні і необхідні форми рівності, свободи і справедливості у соціальному житті.

Здійснено філософську рефлексію суспільного відтворення як одного з найбільш всезагальних феноменів сучасного суспільного розвитку з використанням методології перетворених форм. Доведено, що більшість сучасних теорій суспільного відтворення сформовано переважно на основі метафізичної методології. Відзначено діалектичний взаємозв'язок двох визначальних соціокультурних феноменів сьогодення - суспільства споживацтва й освіти.

Досліджено ефективність та безпечність застосування геннотерапевтичного плазмідного препарату на основі гена vegfl65 у комплексному лікуванні пацієнтів з хронічною ішемією нижніх кінцівок атеросклеротичного генезу IIa - III стадії. У дослідженні взяли участь 100 хворих: 75 осіб становили клінічну групу, 25 - групу контролю. Термін спостереження - 6 міс за основним протоколом та 6 міс у процесі відстроченого спостереження. Реєстровано випадки небажаних явищ і серйозних небажаних явищ, оцінено довжину дистанції безболісної ходьби, транскутанну напругу кисню, гомілково-плечовий індекс, лінійну швидкість кровоплину, у 30 % пацієнтів виконано рентгеноконтрастну ангіографію, у всіх хворих оцінено якість життя. Встановлено, що генна плазмідна конструкція безпечна. Її застосування у складі комплексного лікування у неоперабельних пацієнтів супроводжується статистично значущим збільшенням дистанції безболісної ходьби в середньому на 167,2 %, найліпший результат одержано у хворих з хронічною ішемією нижніх кінцівок III стадії - приріст 547,5 % за рік; міжгрупова різниця досягла вірогідності: p = 0,001 за 6 міс і p = 0,004 за 1 рік. Також статистично значущо збільшився показник транскутанної напруги кисню. Величини приросту гомілково-плечового індексу і лінійної швидкості кровоплину досягли статистичної значущості.

Мета роботи - осягнути соціально-філософські аспекти інтерпретації поняття сталого розвитку. Проаналізовано погляди мислителів і вчених щодо пошуку контурів сталого розвитку і суспільства загального добробуту в історичній традиції. В основу сталого розвитку дослідники закладають різні чинники і детермінанти. На базі існуючих теоретичних напрацювань зроблено висновок, що головна проблема сталого розвитку суспільства постає як проблема гармонізації суспільних взаємозв'язків і соціальних взаємовідносин. Йдеться про розуміння соціально-філософських категорій "справедливості" і "міри" системи суспільного розвитку у соціокультурному контексті відтворення. Окреслено взаємозв'язок між категоріями справедливості та міри через розуміння розумних потреб. Саме несправедливість як порушення міри суспільних взаємовідносин є детонатором змін у суспільній системі розвитку через настання кризи, інволюції, регресу тощо. Особливу увагу приділено значенню розумних потреб суспільства як детермінанти категорії "міри" - ступеню (рівню) задоволення розумних потреб людини. Розумні потреби - це дійсні потреби людини та суспільства, які виключно відповідають можливості розвитку людського роду, всебічному і гармонійному розвитку людини. Для розуміння критеріїв розумності потреби слід розглядати людину як вищу ціль суспільного виробництва і розвитку. Розглянуто питання організації системи суспільних взаємовідносин сталого розвитку, де визначальна і вирішальна роль належить людині. У структурно-інституційній організації суспільного соціально-економічного життя людина соціальна у процесі життєдіяльності у всіх формах прояву має навчитися через розум (на основі розуміння законів діалектичного реалізму) ідентифікувати взаємовідносини, де порушено поняття міри, визначником якої на рівні соціального сприйняття є справедливість. Людина повинна навчитися жити розумно - по справедливості, за законами науки і світового порядку буття, зі знанням міри власних і суспільних потягів і потреб. Тільки так можна побудувати сталий суспільний розвиток.

Актуалізовано роль управління в процесі впровадження концепції сталого розвитку в усіх галузях життєдіяльності суспільства. Доведено, що суспільні кризи, тобто диспропорції (дисбаланси, дисгармонії) системи сталого розвитку, - це проблеми виключно управління. Обгрунтовано необхідність звернення до філософського інструментарію для вирішення проблем, пов'язаних із управлінням за умов сталого розвитку. Це визначається, зокрема, універсальним характером філософії та спрямуванням на розвиток повноцінної особистості і розвиток суспільних відносин, на підставі відтворення її основних законів і принципів діалектики. На прикладі сучасних геополітичних та економічних криз обгрунтовано необхідність розробки та впровадження цілеспрямованої, продуманої управлінської політики, відсутність якої на даний час призводить до формування "суб'єкт-об'єктних" відносин, де суб'єктом можуть виступати "загарбники" наднаціонального рівня. Розглядаючи управління як процес реалізації владних відносин, зазначено щодо особливостей примусу, спонукання та переконання як найбільш розповсюджених у світі методах, на яких базується управління. Зроблено висновок, що оптимальним методом управління, який можна використовувати для впровадження концепції сталого розвитку, є переконання. Обгрунтовано роль освіти як одного із чинників становлення "суб'єкт-суб'єктних" відносин, а також як концентрованої форми духовності, соціалізації та джерела формування суб'єктності як основи ефективного управління.

Зроблено спробу осягнути особливості ведення гібридної війни і здійснення агресії у гуманітарній сфері. Звернено увагу, що за сучасних умов дуже важливим є дослідження методів соціологічних досліджень для діагностики ефективності інструментів асиметричної відповіді на гібридну агресію в гуманітарній сфері. Наголошується, що сучасна війна зазвичай відбувається у подобі "перетворених форм" або "симулякрів", тобто у формах об'єктивованої видимості, удаваності, оманливості. Війна сьогодні стає багаторівневою, а спектр відносин протистояння між сторонами невпинно розширюється. Відзначається, що сьогодні на всіх рівнях функціонування і розвитку гуманітарної сфери різними інформаційно-комунікаційними інструментами підігрівається непримириме вороже ставлення двох братніх народів, що є вкрай небезпечним і призводить до ескалації ненависті і ворожнечі на довгі роки з усіма витікаючими ганебними наслідками. Результати україно-російського інформаційного протистояння свідчать, що Україна сьогодні здебільшого програє інформаційну агресію Росії. Однак, є можливості для розробки і впровадження системи асиметричних мір на гібридну агресію. Зроблено висновок, що перемога на інформаційному фронті забезпечує перемогу на військовому і в цілому. При цьому, важливо буде вжити як заходів оборонного характеру, так і наступального. Поряд із спростуванням брехні і дезінформації, має бути побудована і імплементована на всіх рівнях гуманітарної сфери довгострокова інформаційна політика, спрямована передусім на формування конкретних ціннісних орієнтирів, або контурів соціокультурної ідентичності громадянина, що визначатиме в подальшому його поведінку. За результатами наукового пошуку досліджуваної проблематики встановлено, що методологія соціологічних досліджень гуманітарної сфери має бути системною, а також використовувати переваги міждисциплінарного підходу у пізнанні явищ. Тільки такий підхід дозволить ефективно управляти інструментами асиметричної відповіді на гібридну агресію у гуманітарній сфері. Серед важливих методів соціологічних досліджень з метою розробки ефективних інструментів асиметричної відповіді на гібридну агресію у гуманітарній сфері пропонується використати загальнонаукові методи - соціологічні опитування, метод аналізу інформації, метод експерименту, соціологічне спостереження, метод моделювання і експертної оцінки. Доцільне використання й нових сучасних методів соціологічних досліджень. При цьому варто ураховувати важливі методологічно-гносеологічні і засадничі аспекти здійснення досліджень гуманітарної сфери.

Увагу присвячено сучасним тенденціям розвитку, функціонування, процесу реформування та проблемам підвищення ефективності кримінальної юстиції України. Розглянуто питання вдосконалення як основних інститутів кримінальної юстиції, так і вдосконалення протидії окремим видам злочинів засобами кримінальної юстиції. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення кримінального та кримінального процесуального закону з метою підвищення їх ефективності в протидії злочинності. Розкрито проблеми підвищення ефективності кримінальної юстиції України у сфері кримінально-правової охорони державного суверенітету України.