Проведено дослідження продуктивності природних дубових лісів та ефективності використання дібровами лісорослинного потенціалу. Вивчено процеси висихання дубових насаджень та їх деградацію. Визначено ареал поширення свіжих кленово-липових та ясенево-липових дібров. Встановлено зв'язок даного типу лісу з певними лісотипологічними секторами. Доведено, що ефективність використання лісорослинного потенціалу природними дубовими насадженнями становить близько 50 %., що є наслідком патологічного всихання та відпаду дерев дуба, спричиненого негативною дією абіотичних (кліматичних) та біотичних (наявність листогризучих комах) факторів. Обгрунтовано доцільність доповнення методичних рекомендацій УкрНДІЛГА щодо оцінки стану зелених насаджень додатковими кількісними показниками. Розроблено пропозиції щодо поліпшення діяльності лісогосподарських, лісозахисних та лісовпорядкувальних підприємств.

Розглянуто особливості впливу екологічних чинників на репродуктивні процеси дуба звичайного (Quercus robur L.). Проведено аналіз створення та формування лісонасіннєвих плантацій дуба за умов Правобережного Лісостепу. Вивчено досвід закладання клонових та родинних плантацій. За результатами аналізу виявлено, що основними чинниками зниження насіннєвої продуктивності є асинхронність цвітіння внаслідок представництва різних фенологічних форм, а також недостатня освітленість дерев. На дослідних ділянках застосовано різні режими зрідження з метою збільшення освітленості для активізації репродуктивних процесів. За результатами просторового аналізу встановлено, що посилення інтенсивності зрідження й освітлення крон на клонових плантаціях дуба сприяє кращому їх цвітінню, збереженню зав'язей та підвищує рівень насіннєвої продуктивності.

Наведено результати комплексних лісівничих та генетико-селекційних досліджень лісових екосистем Вінниччини. Відображено основні засади індивідуального та популяційного відбору основних лісотвірних порід, оцінено стан та використання лісових генетичних ресурсів. Репрезентовано роль об’єктів генетичного збереження in situ у контексті збереження біорізноманіття та розбудови екомережі. Удосконалено механізми відбору на індивідуальномі рівні із використанням екологічної моделі "генотип-середовище". Оцінено репродуктивні процеси на лісонасіннєвих плантаціях. Удосконалено методи та способи розмноження сортів родини (Corylus). Оцінено ефективність використання лісових генетичних ресурсів.

Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід щодо збереження лісових генетичних ресурсів in situ. Наведено характеристику умов формування та оцінено стан лісових генетичних ресурсів та плюсових насаджень і плюсових дерев в умовах Правобережного Лісостепу України. Удосконалено основні засади щодо індивідуального та популяційного відбору основних лісотвірних порід. Розроблено та запроваджено сучасні методологічні підходи щодо тестування потомства та сортовипробування деревних порід в умовах зміни середовища (у тому числі кліматичних змін) на основі продуктивності, репродуктивної здатності та екологічної пластичності. Розроблено та запроваджено нові підходи щодо створення об'єктів збереження генофонду ex situ. За результатами досліджень встановлено, що лісові генетичні резервати та плюсові насадження відображають лише четверту частину усього різноманіття лісових екосистем. Втрата функціональної придатності насаджень зумовлена зниженням частки основної лісотвірної породи, зрідженням лісостанів та погіршенням стану дерев. Основними чинниками погіршення ефективності індивідуального відбору є: незадовільний стан дерев та низькі селекційні показники. На основі екологічних моделей "генотип – середовище" та "сорт – середовище" відібрано найкращі потомства, а також розроблено концепцію тестування плюсових дерев.

Проведене дослідження присвячено біорізноманіттю, а саме сучасному декоративному садівництву, що є галуззю, яка швидко розвивається і найважливішим завданням якої є постійне розширення асортименту квітково-декоративних рослин різного призначення в озелененні. Встановлено, що джерелом для збагачення культурної флори є колекційні фонди декоративних рослин, зібрані в ботанічних садах і дендропарках як головних центрах збереження генофонду багатьох рослин та їх культурних різновидів. В умовах архітектурно-експозиційної ділянки кафедри лісового, садово-паркового господарства, садівництва та виноградарства факультету агрономії та лісівництва, а також ботанічного саду "Поділля" Вінницького національного аграрного університету наявний широкий видовий склад декоративно-цінних люпинів. Декоративно-цінні люпини мають достатню екологічну пластичність, що підтверджується їх вирощуванням у багатьох інтродукційних центрах із різними природно-кліматичними умовами. Проте в декоративному садівництві квітникових композицій зони Поділля вони часто не використовуються. Досліджено, що головною причиною недостатнього використання цих видів в озеленені населених місць є відсутність інформації про їх еколого-біологічні особливості та декоративні властивості, технології вирощування та варіанти їх використання. Хоча введення в культуру представників роду Lupinus L., а саме Lupinus polyphyllus L., сприяє збереженню біорізноманіття та залученню значного асортименту квітниково-декоративних рослин в умови культури. Саме поповнення колекції архітектурно-експозиційної ділянки ВНАУ інтродукованими гібридами Gallery White та Gallery Red, розширення варіантів простих і комплексних садових композицій з їх участю, більш рівномірне їх розміщення в межах населених пунктів значно наблизить квітникове оформлення міст України до рівня кращих світових зразків.