Розглянуто еволюційну генезу кіносценарію як функціонально автентичної жанрової форми. Висвітлено історію та теорію формування кіносценарію як окремої жанрової парадигми від часів німого кіно до сьогодення. Розглянуто сучасні українські зразки кіносценарних текстів, зокрема, В. Трубая, Ю. Боднарюк, О. Росича, Я. Горбач, В. Мицька в контексті дослідження їх жанрової форми. Проаналізовано вплив рецептивного ресурсу літературної класики на жанровий канон кіносценарію як літературної форми. Увагу приділено функціональному навантаженню архітектонічних чинників кіносценарної форми, композиційній моделі кіносценарного тексту та специфіці кіносценарної персоносфери.

Вперше у колі проблематики вітчизняного літературознавства розглянуто еволюційну динаміку та функціональне навантаження кіносценарію як літературної форми; на тлі системних перетворень літературного процесу доведено та розкрито значення потенціалу літератури у продукуванні нових жанрових зразків. Виконано теоретичне обгрунтування кіносценарію як специфічного й автономного літературного жанру, генерованого загальномистецькими надбаннями XX ст. Уперше проведено аналіз значного корпусу українських автентичних кіносценарних текстів.