Досліджено основні теоретичні засади державного управління житлово-комунальним господарством, шляхи формування ринкових механізмів його розвитку та функціонування, зважаючи на вітчизняний і світовий досвід економічних трансформацій. Визначено організаційно-економічні засади й організаційно-правові форми реструктуризації та функціонування підприємств житлово-комунального комплексу. З'ясовано особливості регулювання житлово-комунального господарства як різновиду природної монополії. Виявлено, що за умов ринкової економіки еволюціонують механізми та методи державного керування житлово-комунальним господарством та першочерговими стають питання тарифно-цінового регулювання для справедливого розподілу доходів у суспільстві та вирівнювання умов суспільного споживання. Обгрунтовано доцільність проведення демонополізації галузі та розвитку конкурентного середовища, посилення договірних відносин у системі надання комунальних послуг, необхідність запровадження конкурсних засад у разі одержання муніципальних замовлень. Запропоновано схеми керування житлово-комунальним господарством, підхід щодо використання нових організаційно-правових форм функціонування житлово-комунального господарства на засадах концесії, оренди та їх об'єднань у вигляді холдингів.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження ринку житла. Визначено соціально-економічні й історичні особливості формування та розвитку вітчизняного житлового ринку, з'ясовано причини та цілі втручання держави в його роботу. Встановлено пріоритетні цілі та завдання державної житлової політики, охарактеризовано механізми її розробки та реалізації. Проаналізовано нормативно-правові акти у сфері регулювання житлових відносин, розглянуто інституційну інфраструктуру сучасних ринків житла та визначено напрями її вдосконалення в Україні. Досліджено динаміку житлового будівництва в державі, висвітлено проблеми, що перешкоджають розширенню будівництва нового житла. Систематизовано державні програми забезпечення житлом окремих категорій громадян, визначено напрями вдосконалення державного програмування в житловій сфері. Узагальнено підходи до визначення категорій "відновлення житлового фонду", "капітальний ремонт", "реконструкція", "реновація", "регенерація", "модернізація". Охарактеризовано сучасні способи управління житловим фондом, обгрунтовано пріоритетні способи фінансування придбання житла громадянами за підтримки держави.

Висвітлено сутність і структуру ринку житла (РЖ) в сучасних економічних системах. Розкрито соціально-економічні й історичні особливості формування та розвитку вітчизняного РЖ, визначено причини та цілі втручання держави в роботу ринкових механізмів регулювання житлової сфери. Охарактеризовано основні моделі державного управління РЖ. Обгрунтовано сутність, цілі й основні напрями державної житлової політики. Охарактеризовано сучасне інфраструктурне забезпечення ефективно функціонуючого РЖ. Наведено рекомендації щодо спрощення дозвільних процедур у житловому будівництві, здійснення контролю за розробленням і реалізацією державних програм забезпечення житлом, а також форм державної підтримки процесів реновації житлового фонду. Увагу приділено застосуванню інноваційних механізмів управління житловою нерухомістю та впровадженню сучасних моделей фінансування придбання житла за участі держави.

Проаналізовано існуючу дозвільну систему у сфері містобудування та капітального будівництва, обгрунтовано необхідність внесення змін у чинне законодавство в частині дозвільної системи спрощення процедур у цій сфері та запропоновано шляхи вирішення проблем дозвільної системи у сфері будівництва.

Зазначено, що творчість майстра народного мистецтва України, основоположника станкового декоративного розпису М. Мухи залишається недостатньо висвітленою. Виявлено особливості художньої специфіки його творів та зв'язок праць митця з багатовіковою народною традицією. Зроблено висновок про те, що архетипна цілісність, гармонійність світосприйняття та життєлюбність вільної людини є основою індивідуального стилю М. Мухи.

Обгрунтовано необхідність залучення до проведення реформи житлового сектору України не лише співвласників багатоквартирних будинків, а й органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належать питання управління об'єктами житлово-комунального господарства. Зважаючи на задекларовані урядом України цілі реформи, у сфері житлово-комунального господарства повинні були відбутися зміни в секторі управління об'єктами житлового фонду. Однак реформи упроваджуються досить повільними темпами, що зумовлює появу низки проблемних питань не лише для органів місцевого самоврядування, а й для співвласників багатоквартирних будинків. Проаналізовано нормативно-правові акти з питань реформування житлової сфери та запропоновано алгоритм дій для органів місцевого самоврядування.

Наведено близько 1 000 термінів, що стосуються публічного управління - діяльності, пов'язаної з реалізацією державної політики в різних сферах суспільного життя через системи органів публічного врядування, суб'єктів громадянського суспільства, фізичних осіб.