Досліджено особливості соціалізації особистості за умов трансформаційних процесів сучасного суспільства. Встановлено, що першопричиною деструктивних суспільних змін є втрата ціннісних орієнтирів. Структуру соціалізації особистості подано як органічне ціле трьох процесів: проекції почуттів та устремлінь людини на Іншого (Інших), ідентифікації з цим Іншим і символізації (закріплення досягнутого результату). Показано роль інтроекції у процесі соціалізації. Встановлено, що інтроекція забезпечує передумови й умови реалізації механізму соціалізації. Розглянуто специфіку соціалізації особистості за конкретно-історичних умов: на стадії збереження порядку та за умов трансформаційних процесів. Визначено тенденції та труднощі соціалізації особистості в сучасному суспільстві, зокрема, виявлено появу феномену контекстуально-лабільної ідентичності, релятивацію цінностей, кризу традиційних агентів соціалізації, посилення значення ресоціалізації та субкультурних утворень. З'ясовано роль соціальних інститутів у процесі адаптації цінностей громадського суспільства у період активізації трансформаційних процесів сучасного українського соціуму. Обгрунтовано необхідність формування нового підходу до соціалізації особистості, що базується на принципах діалогу та співробітництва, компромісу та громадянської злагоди.

Рассмотрена проблема формирования фасилитационной компетентности будущих педагогов в процессе педагогической практики, в основу которой положен компетентностный подход, в рамках которого осуществляется попытка внести личностный смысл в образовательный процесс: на первый план вынести умения решать задачи, возникающие в определенных ситуациях. Определена четырехкомпонентная структура фасилитационной компетентности. Освещены синергетические организационные формы, такие как: деловые игры, дискуссии, лаборатории нерешенных проблем, защита читательского формуляра, коллективный реферат, бенефис читателя, читательская конференция, формы коллективного общения. Констатирована эффективность диагностики сформированности фасилитационной компетентности будущих педагогов, свидетельствующая о значимости педагогической практики.

Розглянуто проблему формування фасилітаційної компетентності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики, в основу якої покладено компетентнісний підхід, в рамках якого здійснюється спроба внести особистісний сенс у освітній процес: на перший план винести вміння вирішувати завдання, що виникають у певних ситуаціях. Визначено чотирьохкомпонентну структуру фасилітаційної компетентності. Висвітлено синергетичні організаційні форми, такі як: ділові ігри, дискусії, лабораторії невирішених проблем, захист читацького формуляра, колективний реферат, бенефіс читача, читацька конференція, форми колективного спілкування. Констатовано ефективність діагностики сформованості фасилітаційної компетентності майбутніх педагогів, значення педагогічної практики в процесі формування фасилітаційної компетентності.

The article analyzes the problem of forming facilitating competence of teacher in the process of pedagogical practice.