Скачати повний текст

Розглянуто проблему формування рефлексії у майбутніх учителів музики, де означений феномен трактується як соціально обумовлений психічний процес, що виконує саморегуляцію особистості у процесі фахового розвитку та передбачає самоспрямованість її свідомості на власні переживання творів мистецтва, які виникають на підставі чуттєвого пізнання і дозволяють управляти особистісними цінностями. Визначено методи та прийоми роботи над творами української хорової духовної музики, які сприяють формуванню рефлексії у майбутніх учителів музики. Розроблено й експериментально перевірено методику формування рефлексії.

Висвітлено етапи пізнання хорової спадщини українського композитора кінця XVIII - початку XIX ст. А. Веделя у Західній Європі та Америці XX ст. Джерела з періодичних видань надають нам змогу проаналізувати різноманітні форми сприйняття його творів іноземним слухачем під час концертних виступів. Названо вітчизняні хорові колективи, українських і російських виконавців, які були безпосередніми популяризаторами творчості митця.

Розглянуто проблеми реалізації технології художньо-педагогічної комунікації в контексті сучасного освітнього простору з точки зору її практичного впровадження у навчально-виховний процес ВНЗ. Визначено дефініції поняття "художньо-педагогічна комунікація", здійснено структурно-функціональний аналіз цього поняття з метою виокремлення його складових. Розкрито механізм формування вміння художньо-педагогічної комунікації у майбутнього викладача мистецьких дисциплін у ВНЗ. У процесі реалізації художньо-педагогічної комунікації в контексті пропедевтики вищої школи реалізовано її механізм, що має такі складові: концептуальну, змістову, інструментальну та діагностичну. Методологію наукового пошуку реалізовано на основні системного, діяльнісного, особистісного, суб'єктного, аксіологічного, технологічного, критеріального та рефлексійного підходів. Досліджено процес художньо-педагогічної комунікації як феномен культури, визначено статус цієї проблеми у сучасному культурологічному знанні. Виявлено чинники культурно-комунікативних взаємин у період зміни комунікативних форматів у музичній культурі. Показано особливості музичної комунікації як складової художньо-педагогічної комунікації на етапі формування нових інформаційних технологій. Простежено динаміку культурних процесів у сучасному художньому просторі з урахуванням зміни в комунікативному просторі.

Розкрито основи постановки дитячого спектаклю у школі. Викладено історико-теоретичні аспекти розвитку театральної діяльності. Розглянуто форми театральної діяльності в практиці сучасної школи. Висвітлено погляди К. Станіславського на призначення театру, режисера, актора. Увагу приділено питанням формуванню акторських вмінь та навичок у дітей.

З метою підвищення ефективності лікування післяопераційних гриж передньої черевної стінки (ПОГ ПЧС) застосовано метод пластики з відновленням анатомо-фізіологічних властивостей м'язів ПЧС. Після виконання втручання за удосконаленою методикою, незалежно від локалізації грижового дефекту, одержано обнадійливі результати щодо збереження функції м'язів ПЧС, у 75 % спосторежень повністю відновлено функціональну здатність прямих м'язів живота.

Мета роботи - комплексне оцінювання функціонального стану м'язів черевної стінки при післяопераційних вентральних грижах з використанням функціональних тестів та інтерференційної електроміографії. Робота виконана на базі клініки кафедри хірургії N 1 з післядипломною підготовкою Одеського національного медичного університету. За період з 2003 по 2016 рр. було обстежено і прооперовано 280 хворих з післяопераційними вентральними грижами (ПОВГ) віком від 30 до 75 років. До першої групи (порівняння) увійшли 140 пацієнтів, яким виконували алопластику за методикою "onlay". До другої (основної) групи увійшли 140 пацієнтів, прооперованих за оригінальною методикою алопластики з переміщенням прямих м'язів живота. На віддаленому етапі після проведеного оперативного втручання оцінювали частоту рецидивів, наявність синдрому хронічного абдомінального болю, функцію черевного преса. Усі пацієнти були обстежені неврологом та терапевтом. Одержані в результаті дослідження дані обробляли за методами дисперсійного аналізу за допомогою пакету прикладних програм Statistica 10.0 (StatSoft Inc., США). У пацієнтів основної групи наприкінці 1-го року спостереження вдалося значно покращити результати виконання функціональних тестів: сила черевного пресу 7,3 +- 0,2 балів, тоді як в контрольній групі цей показник становив 4,0 +- 0,2 балів. Аналіз амплітудно-частотних характеристик електроміограми показав, що через 6 міс. після оперативного втручання в основній групі значення максимальної амплітуди турнів становило 1195,5 +- 55,1 мкВ, а частота турнів - 121,2 +- 6,7 Гц, тоді як в контрольній групі максимальна амплітуда турнів була 788,8 +- 89,2 мкВ, а частота турнів - 111,5 +- 9,9 Гц. Висновки: використання функціональних тестів разом з проведенням інтерференційної електроміографії дозволяє оцінити функціональний стан прямих м'язів живота та клінічний ефект проведення оперативних втручань у хворих з ПОВГ.

Проаналізовано тенденції сучасного розвитку транспортної галузі і визначено вагоме її значення для національної економіки. Проведено порівняння з іншими країнами світу (США, ЄС-28, Японією). На основі дослідження інноваційної діяльності автотранспортних підприємств виділено негативні чинники впливу і доведено необхідність її активізації на засадах сучасної парадигми. Визначено суть сучасної парадигми інноваційної активності підприємств автомобільного транспорту, що спрямована на забезпечення конкурентоспроможності на національному і міжнародному рівнях. Запропоновано ключові принципи забезпечення інноваційної активності, виділено основні її складники. Обгрунтовано чинники впливу на рівень інноваційної активності автотранспортних підприємств, серед яких виділено зовнішні (рівень державної і муніципальної підтримки, доступність джерел фінансування, доступність до ринку інноваційних розробок, рівень підготовки кадрів) та внутрішні (готовність керівництва підприємства здійснювати інновації, відповідність персоналу, інвестиційні можливості, ресурсні можливості).

За період із 2010 по 2019 рр. оперовано 62 пацієнти із загруднинним зобом, що становило 6,2 % від усіх пацієнтів, оперованих з приводу зоба. Жінок було 48 (77,4 %), чоловіків - 14 (22,6 %). Вік пацієнтів - від 21 до 87 років (середній вік - 47 років). У плані дослідження обов'язковою була комп'ютерна томографія. Величину загруднинного зоба та ступінь операційного ризику визначали за G. Mercante (2011). У 39 пацієнтів (1-ша група) операція виконана цервікотомічним способом за стандартною технікою. У 23 пацієнтів використовували відеоендоскопічну підтримку, завдяки чому у 15 пацієнтів (2-га група) вдалося за допомогою електрокоагулятора перетнути всі судини і виділити нервові структури та прищитоподібні залози. У 8 пацієнтів (3-тя група) після спроб пальцевої дисекції виникла масивна кровотеча. У них виконана тампонада і тимчасово зупинена кровотеча. Після цього в рану ввели відеоендоскоп і за допомогою електрокоагулятора виконали гемостаз. Кровотечі з операційної рани, яка потребувала її ревізії, не спостерігали. Тимчасову трахеостому в післяопераційному періоді накладено у 3 пацієнтів, пізніше вона була закрита. Гіпокальціємія виникла у 12 (19,3 %) пацієнтів (у 11 - транзиторна). Транзиторний парез поворотних нервів спостерігали у 3 пацієнтів 1-ї, у 2 - 2-ї і у 2 - 3-ї групи. Перманентний парез поворотного нерва виник тільки у 1 пацієнта 3-ї групи. За даними гістологічного дослідження у 21 пацієнта діагнос-товано рак (у 19 - папілярний, у 2 - фолікулярний). Їм у подальшому проведено стандартне лікування високодиференційованого раку щитоподібної залози. Висновки: використання шийного доступу з відеоендоскопічною підтримкою при оперативних втручаннях з приводу загруднинного зоба дозволяє уникнути виконання стернотомії, зменшити крововтрату і травматичність операції, поліпшити ідентифікацію нервових структур і прищитоподібних залоз, скоротити тривалість операції. Використання сучасних методів електрокоагуляції значно розширює можливості ендоскопічної техніки.

Розроблено науково-методичні положення і практичні рекомендації щодо проведення діагностики потенціалу розвитку автотранспортних підприємств. Досліджено економічну сутність потенціалу розвитку підприємства як об'єкта економічної діагностики. Узагальнено теоретичні концепції та відповідний методичний інструментарій, запропоновано концептуальну модель діагностики потенціалу розвитку суб'єкту господарювання. Визначено основні тенденції економічного розвитку автотранспортних підприємств та виділено складові діагностики їх потенціалу розвитку (виробничу, управлінську, фінансову, маркетингову, інноваційно-інвестиційну). Сформовано механізм діагностики потенціалу розвитку автотранспортних підприємств з обґрунтуванням відповідних засобів, методів, моделей і етапів діагностики відповідних складових. Обґрунтовано систему показників та розроблено методичний підхід щодо визначення інтегрального показника оцінювання потенціалу розвитку автотранспортного підприємства на основі застосування дискримінантної функції. Сформовано критерії диференціації рівня потенціалу розвитку та визначено відповідні стратегічні альтернативи економічного розвитку автотранспортних підприємств.

Дослідження базується на результатах оперативного лікування 280 пацієнтів з ПОВГ. Хворі були розподілені на дві рівні групи: І група (порівняння), хворим якої виконували операцію за способом "onlay" і ІІ групу (основну), хворим якої операція виконувалась за оригінальною методикою, яка передбачала розрізання передніх стінок піхв прямих м'язів живота зі зведенням прямих м'язів по середній лінії, з подальшою алопластикою синтетичним імплантатом. Оригінальна методика відрізняється простотою і меншою травматичністю та дозволила в 4,1 раза знизити кількість рецидивів, в 6 разів знизити частоту розвитку сером. Дослідження функції прямих м'язів живота в післяопераційному періоді дозволило довести, що розроблений оригінальний метод дозволяє отримати кращий функціональний результат: індекс СЧП за даними спеціальних тестів в основної групі після операції дорівнював 7,3±0,2 балів, а в контрольної групі - 4,0±0,2 балів; за даними ЕМГ у пацієнтів основної групи практично повністю відновилась функція прямих м'язів живота, що підтверджує середній показник амплітуди турну на ЕМГ, який дорівнював 1195±55,1 мкВ та середня частоти турнів, яка становила 121,2±6,7 Гц; в контрольної групі середня амплітуда турну була 788,8±89,2 мкВ, а середня частота 111,5±9,9 Гц. Показник якості життя за шкалою HerQLS в основної групі дорівнював 44,4±2,4 балів, а в контрольної групі 35,1±2,5 балів, що свідчить про кращі результати в основної групі.