Проаналізовано сучасний етап трансформації української національної ідентичності, що відбувається під час процесів глобалізації та регіоналізації. Розглянуто питання про наднаціональні європейську та панросійську ідентичності, що формуються в ЄС і СНД і визначено їх вплив на українську національну ідентичність. Висвітлено проблеми формування європейської ідентичності та політику ідентичності ЄС, зокрема, громадянства, освітню, культурну, інформаційну, мовну, спортивну. Відзначено, що політика ідентичності у СНД здійснюється на підставі політики ідентичності в ЄС. Обгрунтовано доцільність європеїзації українського соціокультурного простору.

Проанализирован современный этап трансформации украинской национальной идентичности, происходящий при процессах глобализации и регионализации. Рассмотрен вопрос о сверхнациональных европейской и российской идентичности, формирующихся в ЕС и СНГ и определено их влияние на украинскую национальную идентичность. Освещены проблемы формирования европейской идентичности и политика идентичности ЕС, в частности, гражданства, образовательная, культурная, информационная, языковая, спортивная. Отмечено, что политика идентичности в СНГ осуществляется на основе политики идентичности в ЕС. Обоснована целесообразность европеизации украинского социокультурного пространства.

Реформування вітчизняної системи освіти відповідно до вимог Болонського процесу є однією з тем, що в українському науково-освітянському і політичному середовищі викликають гострі дискусії. Проаналізувано ту площину Болонського процесу, про яку не часто згадують в українському освітньому просторі.

Запропоновано підхід щодо впливу глобалізації на процеси формування та трансформації української національної ідентичності. На підставі аналізу основних підходів до вивчення ідентичності у гуманітарних науках обгрунтовано, що вивчення зазначеної проблеми можливе на підставі конструктивістської парадигми. Доведено, що національна ідентичність як сфера ідей, цінностей і змістів є залежною від наднаціональних ідентичностей внаслідок часткової втрати державою монополії на контроль соціолькультурної сфери під впливом глобалізації. Наднаціональні утворення через освітні, культурні, інформаційні та інші практики створюють власні маркери ідентичності, які можуть існувати поряд з маркерами національної ідентичності на початковій стадії формування, а у перспективі спроможні трансформувати їх до власної самототожності. Обгрунтовано, що метою побудови наднаціональних ідентичностей є реконфігурація національних ідентичностей, зміна в системі ідентичностей громадян, перетворення змістів "Я" та "Інший" в такий спосіб, який би співпадав з цілями побудови цих наддержавних утворень. Визначено, що механізмами, за допомогою яких наднаціональні утворення конструюють свої ідентичності, є політика громадянства, проекти наддержавних об'єднань, побудова спільного інформаційно-комунікаційного простору, наднаціональна освітня політика, наднаціональні мовна, культурна та спортивна політики, символізація наднаціонального рівня (прапор, гімн, наднаціональна валюта, інша спільна символіка). Показано, що трансформація української національної ідентичності є результатом впливу на соціокультурне середовище України наднаціональних утворень ЄС і СНД і

проведення ними відповідних політик ідентичності, внаслідок чого посилюється регіональна поляризація. Досліджено історію, зміст, функції та механізми формування панросійської ідентичності на території України. Виявлено витоки, передумови становлення, зміст і функції європейської наднаціональної ідентичності. Досліджено механізми, за допомогою яких ЄС створює європейську ідентичність всередині об'єднання. Запропоновано шляхи європеїзації українського соціокультурного простору та створення європейської ідентичності з метою реалізації євроінтеграційного зовнішьополітичного курсу держави.

Зазначено, що курс на євроінтеграцію та перспектива приєднання України до єдиного європейського інформаційного простору (Sibgle Information Area), європейського освітнього, дослідницького та культурного простору (European Cultural Area) ставить перед Україною завдання розвитку національної сфери інформаційно-комунікаційних технологій і культурно-освітньої сфери у контексті європейських тенденцій. Розглянуто Європейську цифрову бібліотеку (ЄЦБ) як ключовий елемент Єдиного інформаційного простору ЄС. Проаналізовано етапи та сучасний стан проекту побудови ЄЦБ, обгрунтовано необхідність приєднання до нього України. Висвітлено проблеми створення ЄЦБ, зокрема, поцифрування, онлайнового доступу, цифрового зображення. Увагу приділено створенню у листопаді 2008 р. Фонда ЄЦБ для формалізації співробітництва між бібліотеками, архівами, музеями країн ЄС.

Акцентировано внимание на том, что курс на евроинтеграцию и перспектива вхождения Украины в единое европейское информационное пространство (Sibgle Information Area), европейское образовательное, исследовательское и культурное пространство (European Cultural Area) ставить перед Украиной задачу развития национальной сферы информационно-коммуникационных технологий и культурно-образовательной сферы в контексте европейских тенденций. Рассмотрена Европейская цифровая библиотека (ЕЦБ) как ключевой элемент Единого информационного пространства ЕС. Проанализированы этапы и современное состояние проекта строительства ЕЦБ, обоснована необходимость присоединения к нему Украины. Освещены проблемы создания ЕЦБ, в частности оцифровки, онлайнового доступа, цифрового изображения. Внимание уделено вопросам создания в ноябре 2008 г. Фонда ЕЦБ для формализации сотрудничества между библиотеками, архивами, музеями стран ЕС.

Досліджено адміністративно-правове забезпечення трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині в Україні. Проаналізовано правову природу трансплантації через дослідження загальної характеристики трансплантології як об'єкта правового регулювання, висвітлення правових принципів організації та безпосереднього надання трансплантологічної допомоги, демонстрацію переваг та недоліків сучасного стану нормативно-правового забезпечення трансплантології в Україні. Розкрито механізм адміністративно-правового забезпечення трансплантації органів та інших матеріалів людині в Україні. Проаналізовано організаційно-правові засади побудови структури трансплантологічної допомоги в державі. Показано дефіцит донорських органів та розглянуто адміністративно-правові методи його мінімізації. Запропоновано шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення трансплантології в Україні.

Розглянуто загальну характеристику трансформації як об'єкт правового регулювання. Розкрито проблеми формування та шляхи реалізації правових принципів організації та безпосереднього надання трансплантологічної допомоги населенню України. Досліджено сучасний стан нормативно-правового забезпечення трансплантології у країні. Висвітлено організаційно-правові засади побудови структури трансплантологічної допомоги в Україні, запропоновано шляхи вдосконалення її адміністративно-правового забезпечення.