Викладено основи ветеринарної вірусології. Наведено дані про природу і походження вірусів, структурну організацію та хімічний склад, механізм репродукції, генетику й екологію вірусів, патогенез вірусних інфекцій, особливості противірусного імунітету, імунопрофілактику та хіміотерапію вірусних інфекцій. Подано сучасну таксономію й номенклатуру вірусів і таксономічну характеристику родин вірусів тварин і людини. Значну увагу надано лабораторній діагностиці вірусних інфекцій тварин. Описано сучасні методи індикації вірусів у патологічному матеріалі, культивування вірусів у чутливих біологічних об’єктах (лабораторних тваринах, курячих ембріонах, культурах клітин), методики серологічних реакцій для ідентифікації вірусів і специфічних антитіл. Подано схеми лабораторної діагностики актуальних для ветеринарної практики вірусних інфекцій тварин.

Проведеним патоморфологічним дослідженням стінки кишечнику за езофагостомозу встановлено катаральний ентероколіт - специфічне запалення слизової оболонки товстого відділу кишечнику гранулематозного характеру. Так, нерідко на поверхні слизової оболонки можна було простежити утворення округлої форми, рожево-червоного забарвлення, розміром 0,5 - 1 см. Такі утворення локалізувалися у слизовій оболонці, мали досить щільну консистенцію. Крім того, було виявлено округлі утворення розміром 0,1 - 0,3 см. Такі вузлики оточені валикоподібним утворенням, а їх центри часто мали некротичну темно-коричневу або чорну верхівку. Гістологічним дослідженням тонкого відділу кишечнику за паразитування Bunostomum phlebotomum i Nematodirus spathiger зареєстровано ознаки набряку слизової оболонки, інфільтрацію ворсинок лімфоцитами та гранулоцитами, руйнацію апікальної частини ворсинок. Відбувалась гіпертрофія та гіперсекреція клітин крипт. У стінці як тонкого, так і товстого відділу кишечнику підслизова основа мала ознаки мукоїдного набухання, а навколо (і в ділянках) з гранулематозом - фібриноїдного набухання та фібриноїдного некрозу. У стінці товстого відділу кишечнику була характерною інфільтрація всіх шарів слизової оболонки клітинами з переважанням лімфоцитів, в апікальній частині і навколо крипт відбувалось скупчення гранулоцитів (еозинофіли, нейтрофіли), макрофагів. У стінці кишки однієї тварини можна було простежити різні стадії утворення гранульом. Зареєстровано осередки гнійно-некротичного запалення. Виявлено фрагменти личинок Oesophagostomum radiatum округлої форми, оточених великою кількістю клітин лімфоїдного ряду, гранулоцитів, а зовні - капсулою, сформованою з колагенових волокон. Вищезазначені ділянки локалізуються переважно в підслизовій основі. Стінка кишки в таких місцях виразно потовщена.

Наведено результати проведеного моніторингу епізоотичної ситуації стосовно захворюваності диких голубів в м. Полтава. Вивчено поширеність збудника колібактеріозу, E. Coli серед голубів. На основі проведених патоморфологічних досліджень виявлено особливості змін у нирках за спонтанного колібактеріозу, що характеризувалися ознаками вогнищевого інтерстиційного гнійного запалення, зернистої дистрофії та утворенням гемосидерину. За хронічного перебігу патоморфологічні зміни супроводжувались утворенням гранульом та розростанням сполучної тканини.

Визначено, що морфологічні особливості розвитку лімфоїдних утворень, асоційованих зі слизовими оболонками трубкоподібних органів, пов'язані з їх топографією і є критерієм оцінки стану природної резистентності, неспецифічної та імунологічної реактивності організму поросят. Їх цитоструктура представлена популяцією відповідних клітинних елементів. Динаміка відносної площі лімфоїдних бляшок змінюється нерівномірно: зростає у передній та середній частині порожньої кишки до 14-добового віку, у задній - до 7-добового, потім поступово зменшується до 29-добового віку.

Досліджено морфогенез органів імунної системи свійської свині (тимус, лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення слизової оболонки кишечника) на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу з моменту народження до 29-ти діб. Наведено результати дослідження макро- та мікроскопічної будови тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки і лімфоїдних утворень, асоційованих зі слизовою оболонкою кишечника свійської свині на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу із застосуванням загальноприйнятих методик. Встановлено, що морфогенез органів імунної системи свійської свині на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу характеризується загальними біологічними закономірностями та відбувається у певній послідовності залежно від віку тварин і виявляється відповідними особливостями морфофункціональної спеціалізації та диференціювання їх імунних структур. Вікові зміни тимуса відображаються на його структурі та органо-, гістометричних показниках залежно від морфотопографії часток органа. Відбувається збільшення його лінійних параметрів за зростання паренхіматозних (лімфоїдних) і зменшення стромальних компонентів. Водночас з тим пропорції загальної довжини часток тимуса мають відповідну залежність стосовно їх морфотопографії. Ріст і розвиток компонентів селезінки виявляється віковими індивідуальними змінами її стромально-паренхіматозних структур. Абсолютна маса селезінки у свійської свині від народження збільшується прямолінійно, з прогресивним зростанням до 29-ти діб. Відносна маса селезінки є прямопропорційною абсолютній масі та масі тіла тварин. Її показник з віком тварин достовірно зменшується. Постнатальне перетворення структурно-функціональних одиниць лімфатичних вузлів пов'язане, насамперед, з інтенсивним формуванням лімфоїдних вузликів на основі кіркової речовини та розміщенням їх у вигляді скупчень у центральній зоні лімфатичних вузлів і на їх периферії. Формування й диференціювання гісто- та цитоструктур плямок Пейєра виявляється значним зростанням маси їх лімфоїдної тканини. З віком тварин відбувається ріст і диференціація плямок Пейєра, що призводить до зростання відносної площі їх лімфоїдної тканини, яка достовірно змінюється у бік збільшення чи зменшення залежно відділу кишечника. На основі імуногістохімічних досліджень вперше доведено, що лімфоїдна тканина органів імунної системи поросят (тимус, лімфатичні вузли, селезінка, лімфоїдні утворення слизових оболонок) на ранніх етапах постнатального періоду онтогенезу максимально сформована зрілими Т-лімфоцитами із маркерами СD3, що вказує на домінування у них клітинних механізмів імунітету, та В-лімфоцитами із маркерами СD79, які відповідають за гуморальну ланку імунітету.

Досліджено динаміку морфологічних показників периферичної крові поросят великої білої породи, в яких впродовж першого місяця життя спостерігаються кількісні зміни еритроцитарного та лейкоцитарного складу крові. Зміни клітинних факторів крові у поросят першого місяця життя відображають процеси адаптації організму тварин до факторів зовнішнього антигенного впливу. Критичним для адаптації є перший тиждень життя, коли антигенне навантаження активує неспецифічні фактори імунітету: збільшується кількість фагоцитів - моноцитів і нейтрофілів. У подальшому поступово встановлюється співвідношення нейтрофілів і лімфоцитів, характерне для старшого віку. Часткове зниження кількості гемоглобіну і еритроцитів поступово відновлюється, а зміни ШОЕ корелюють зі збільшенням кількості глобулінів у крові. Зниження кількості гемоглобіну, як і еритроцитів, у молочний період, явище фізіологічне, але погіршення умов утримання та зовнішня антигенна стимуляція можуть сприяти змінам цього явища і подальшому розвитку певних патологічних процесів. Максимальний вміст гемоглобіну зареєстровано у щойно народжених поросят. Протягом перших 5-ти діб кількість еритроцитів у кров'яному руслі знижується на 22,8 %. У перші декілька діб життя кількість нейтрофілів переважає над кількістю лімфоцитів у 2,7 разу. Співвідношення нейтрофілів до лімфоцитів у поросят віком 29 діб становить 1:1,14. Співвідношення паличкоядерних нейтрофілів до сегментоядерних склало у тварин перших годин життя 1:18; віком 14 діб - 1:4; віком 29 діб - 1:5. Впродовж першого місяця життя відбувається поступове зростання (в 4 рази) кількості моноцитів. Одержані дані відображають процеси адаптації щойно народженого організму тварин до впливу шкідливих факторів зовнішнього середовища, які після народження є критичним у перший тиждень життя, що необхідно враховувати під час планування профілактичних щеплень молодняку тварин у господарствах.

Рівень майже всіх показників клінічного метаболізму, а особливо білкових фракцій, у сироватці крові поросят у "домолозивному" періоді значно відрізняється від показників поросят першої доби життя, які одержували молозиво. Зміна показників білкового обміну пов'язана з надходженням в організм білків молозива. Підвищення активності АлАт, ЛДГ рівня вмісту глюкози, концентрації загального білірубіну за зниження лужної фосфатази та сечовини в крові свідчить про стресовий стан організму, що можна пояснити стресовим фактором, одержаним організмом під час та відразу після народження.

Встановлено, що слабка активність клітин із маркерами CD79 (B-лімфоцити) в лімфатичних утвореннях органів лімфопоезу і висока концентрація цих клітин на поверхні слизової оболонки тонкого відділу кишечнику свідчить про незрілість власних гуморальних факторів імунітету поросят віком 9 діб і важливість материнських імунних тіл у житті новонароджених тварин. Активність лімфоцитів із поверхневими маркерами CD3 (тканинних лімфоцитів) більш виражена в лімфатичних вузлах і лімфоїдних утвореннях стінки кишечнику; особливістю даного процесу є вогнищевий характер.

Хімічні забруднювачі атмосферного повітря призводять до розвитку гіпер-, гіпо- або нормохромної анемії, ретикулоцитозу, а в подальшому - ретикулоцитопенії. Змінюються також морфофізіололчні властивості еритроцитів. Зменшується осмотична резистентність, збільшується СОЄ. Лейкоцитарний росток реагує лейкоцитозом, зміною морфологічного складу лейкоцитів, серед якого провідне місце належить лімфо- та еозинопенії. Зниження резистентності на клітинному рівні є показником зниження резистентності всього організму.

У абортованих та мертвонароджених телят розлади гемодинаміки мають прояв у вигляді анасарки, набряку строми та крововиливів у паренхіматозні органи. У печінці, нирках та міокарді наявні зерниста дистрофія та лімфоцитарні інфільтрати строми. У молодняку хвороба має прояв у вигляді кон'юнктивітів, енцефалітів, катаральних ринотрахеїтів і гастроентеритів, катарально-фібринозної плевропневмонії. Характерними є серозний лімфаденіт, спленіт. Патологічний процес у суглобах телят розвивається у вигляді серозно-фібринозного поліартриту й тендовагініту.

За експериментального відтворення пастерельозу кролів у їх легенях спостерігаються ознаки геморагічної та крупозно-фібринозної пневмоній, а також серозно-катарального бронхіту. Відбувається руйнування війок псевдобагатошарового війчастого епітелію бронхів. У підслизовій основі утворюються мікрощілини, заповнені набряковою рідиною. Сполучна тканина навколо бронхів набрякла, ядра фіброцитів таких ділянок перебувають у стані пікнозу. Зареєстровано зростання вмісту глікозаміногліканів на поверхні альвеолярного епітелію та процес синтезу глікозаміногліканів фібробластами.

За гострого перебігу вірусного гепатиту собак характерними є гепатит та паренхіматозна жовтяниця, в печінкових та кишкових лімфатичних вузлах - гіперпластичні процеси. За підгострого перебігу хвороби спостерігається гепатит, паренхіматозна жовтяниця, реактивні некрози слизової оболонки шлунка. В лімфатичних вузлах - розріджене розташування лімфоцитів у лімфатичних вузликах. При жовтяничній формі хвороби у внутрішніх органах, у слизових та серозних оболонках спостерігається відкладання білірубіну. При безжовтушній формі хвороби відкладання білірубіну зареєстровано лише в печінці.

На основі опублікованих і неопублікованих оригінальних джерел, зокрема тих, що зберігаються в державних архівах (Полтавської області, Центральному державному архіві вищих органів влади та управління, ПДАА) висвітлено зародження та розвиток професійної сільськогосподарської освіти на Полтавщині. Логічним результатом цього процесу стало перетворення колишньої школи садівництва та городництва на технікум, на базі якого свого часу виник сільськогосподарський інститут та установа найвищого, четвертого рівня акредитації, - Полтавська державна аграрна академія. Детально розглянуто наукову та навчальну діяльність академії в цілому та окремих її факультетів і навчальних підрозділів.

На основании опубликованных и неопубликованных оригинальных источников, в частности тех, что хранятся в государственных архивах (Полтавской области, Центральном государственном архиве высших органов власти и управления, ПГАА) освещено зароджение и развитие профессионального сельскохозяйственного образования на Полтавщине. Логическим результатом этого процесса стало превращение бывшей школы садоводства и огородничества в техникум, на базе которого в свое время возник сельскохозяйственный институт и учреждение наивысшего, четвертого уровня аккредитации, - Полтавская государственная аграрная академия. Детально рассмотрена научная и учебная деятельность академии в целом и отдельных её факультетов и учебных подразделений.

Представлено результати патоморфологічного дослідження органів статевої системи дорослих свиней при хламідіозі. Показано, що ураження тканин та органів статевої системи статевозрілих тварин має прояв у вигляді некрозів слизової та м'язової оболонок матки, фібриноїдного набухання сполучної тканини стінки матки, яйцеводів. У сім'яниках характерними є некротично-запальні процеси з явищами проліферації, тромбоз судин, атрофія та вакуолізація сперматогенного епітелію. Крім того, в деяких випадках відбувається руйнування канальців, кровонаповнення та переродження стінок міжканальцевих артерій.

Вивчено мікробне обсіменіння повітря перепелятників та мікрофлору загиблих перепелів. Перепели мають природну стійкість до збудників хвороб, які уражають інші види птиці. Незважаючи на це, зареєстровано спалахи окремих хвороб перепелів. Спалахи хвороб бактеріальної етіології - псевдомоноз і колібактеріоз - спостережено на перепелиних фермах Полтавської області, а на фермах Донецької - колібактеріоз і на одній фермі Одеської області - стафілококоз. Проведено штучне інфікування птиці ізольованою від перепелят кишковою паличкою з позитивним результатом.

Перепелівництво набуває широкої популярності в багатьох країнах світу, у тім числі і в Україні. Вивчено епізоотологію хвороб перепелів вірусної етіології. Спалахів вірозів в Україні не зареєстровано, проте в дослідних сироватках крові перепелів із різних ферм встановлено противірусні антитіла проти багатьох вірозів птиці. Антитіл проти вірусів грипу та хвороби Ньюкасла не виявлено.

На перепелиних фермах України реєструвалися спалахи лише бактеріозів. Встановлено чутливість мікрофлори і кореляцію її на обстежених фермах, що мали виробничі зв'язки. Необхідно продовжити дослідження з метою встановлення антибіотикоурам мікрофлори перепелиних ферм і використання найефективніших для профілактики бактеріозів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П8р(4УКР)3

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про природу, походження, морфологію, хімічний склад, механізм репродукції, генетику та екологію вірусів, патогенез вірусних інфекцій. Висвітлено особливості противірусного імунітету, специфічної профілактики та хіміотерапії вірусних інфекцій. Розглянуто сучасну класифікацію вірусів і таксономічну характеристику родин вірусів тварин і людини, питання лабораторної діагностики вірусних хвороб тварин. Описано сучасні методи індикації вірусів у патологічному матеріалі, культивування вірусів на чутливих біологічних об'єктах, методики серологічних реакцій для ідентифікації вірусів та специфічних антитіл.

Представлены данные о природе, происхождении, морфологии, химическом составе, механизме репродукции, генетике и экологии вирусов, патогенезе вирусных инфекций. Освещены особенности противовирусного иммунитета, специфической профилактики и химиотерапии вирусных инфекций. Рассмотрены современная классификация вирусов и таксономическая характеристика семейств вирусов животных и человека, вопросы лабораторной диагностики вирусных болезней животных. Описаны современные методы индикации вирусов в патологическом материале, культивирования вирусов на чувствительных биологических объектах, методики серологических реакций для идентификации вирусов и специфических антител.

Вивчено клінічні прояви та патологічні і патоморфологічні зміни в разі орнітозу голубів різних вікових груп. У даному випадку визначено, що найбільш сприятливими до захворювання є пташенята, летальність серед яких може сягати 30 - 50 %. Найбільше ж виражені патологічні зміни виявляються в селезінці та печінці.